Постанова № 74819293, 20.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3247/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Довгополова О.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року про залишення без розгляду позовної заяви (судді - Рейті С.І., Гаврилко С.Є., Луцович М.М., час ухвалення - 11:08 год., місце ухвалення - м.Ужгород, дата складання повного тексту - 27.03.2018 р.),

в адміністративній справі № 807/828/17 за позовом ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України,

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання права та стягнення одноразової грошової допомоги, стягнення моральної шкоди,

встановив:

У липні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.10.2011 року № 614 "Про призначення виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", молодшому сержанту у запасі ОСОБА_1 в частині визначення розміру та правової підстави нарахування та виплати одноразової грошової допомоги; 2) визнати за ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення на підставі Постанови КМ України від 14.01.2009 року №10 "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців Державної прикордонної служби та інвалідності звільнених з військової служби осіб"; 3) стягнути з Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 36256,50 грн.; 4) стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 10000 грн..

Також позивач подав до суду першої інстанції клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним адміністративним позовом, обґрунтовуючи наявністю поважних причин пропуску цього строку.

Провадження у справі за цим адміністративним позовом відкрито ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 року.

Ухвалою цього ж суду від 26.07.2017 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, на підставі п.8 ч.1 ст.240, ст.123 КАС України, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду та відсутністю підстав для визнання поважними причин пропуску цього строку.

Цю ухвалу від 22.03.2018 року судом першої інстанції винесено за результатами розгляду клопотання відповідача Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України про залишення позовної заяви без розгляду.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 22.03.2018 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи і висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому ця ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що пропуск позивачем 6-ти місячного строку звернення до суду із адміністративним позовом був зумовлений поважними причинами, а саме важкою хворобою та тривалим стаціонарним і амбулаторним лікуванням позивача із 2011 року. Протягом тривалого часу позивач не здатний був не тільки захистити свої права, а й усвідомити факт їх порушення. Тільки у квітні 2017 року позивач зміг звернутися за правовою допомогою до адвоката і у травні 2017 року отримав рішення Адміністрації ДПС України від 28.10.2011 року № 614 про призначення виплати одноразової грошової допомоги. Лише після цього позивач дізнався про порушення своїх прав.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 22.03.2018 року, а справу направити до Закарпатського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідачі Адміністрація Державної прикордонної служби України та Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України подали суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 22.03.2018 року залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року, тобто на час пред'явлення позову до суду), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 6 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Аналогічні правові норми містяться і в статтях 2, 5 КАС України в редакції чинній після 15.12.2017 року, тобто на час винесення ухвали суду першої інстанції від 22.03.2018 року.

Таким чином, порядок судового провадження в адміністративній справі визначається Кодексом адміністративного судочинства України.

Статтею 99 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року, тобто на час пред'явлення адміністративного позову до суду) було визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Нормами КАС України в редакції чинній після 15.12.2017 року, тобто на час винесення ухвали суду першої інстанції від 22.03.2018 року, також врегульовано питання щодо строків звернення до адміністративного суду.

Так, статтею 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Також пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст.240 КАС України, про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.

Із матеріалів адміністративної справи видно, що у заявленому позові позивач оспорює рішення відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.10.2011 року № 614 щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в частині визначення розміру та правової підстави нарахування та виплати цієї одноразової грошової допомоги. Просить також позивач визнати за ним право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення на підставі постанови КМ України від 14.01.2009 року №10, а не на підставі постанови КМ України №499 від 28.05.2008 року, просить стягнути недоотриману різницю такої одноразової грошової допомоги в розмірі 36256,50 грн. та стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн., у зв'язку із неправомірними діями (рішенням) відповідачів щодо призначення і виплати в 2011 році одноразової грошової допомоги в меншому розмірі.

Розглядуваний адміністративний позов подано до суду першої інстанції 10.07.2017 року (а.с. 10).

Із змісту клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та із змісту апеляційної скарги видно, що позивач пропуск 6-ти місячного строку звернення до суду із адміністративним позовом обґрунтовує тим, що із 2011 року він важко хворів, тривалий час лікувався стаціонарно і амбулаторно, не здатний був аж до квітня 2017 року не тільки захистити свої права, а й усвідомити факт їх порушення.

Суд апеляційної інстанції враховує, що оскаржене позивачем рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.10.2011 року № 614 "Про призначення виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", було прийнято за результатами розгляду заяви позивача від 28.09.2011 року за вх.№25-Т. У цій заяві від 28.09.2011 року позивач просив здійснити виплату одноразової грошової допомоги на підставі постанови КМ України №499 від 28.05.2008 року.

Визначену рішенням Адміністрації ДПС України № 614 від 28.10.2011 року одноразову грошову допомогу в розмірі 27-місячного грошового забезпечення в сумі 46615,50 грн. позивачу було нараховано на картковий рахунок і ним отримано у грудні 2011 року. Ці грошові кошти позивач тоді ж почав використовувати, зокрема для лікування.

Таким чином, вже у грудні 2011 року позивач знав і міг дізнатись про розмір та правову підставу виплаченої йому одноразової грошової допомоги. Саме з цього часу у позивача виникло право на оскарження до адміністративного суджу рішень (дій чи бездіяльності) відповідного суб'єкта владних повноважень, якщо позивач вважав, що одноразову грошову допомогу йому виплачено в меншому розмірі чи не з тієї правової підстави.

У зв'язку із цим, являються необґрунтованими доводи позивача (апелянта) про те, що про порушення своїх прав він дізнався лише у травні 2017 року після отримання копії спірного рішення Адміністрації ДПС України № 614 від 28.10.2011 року.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що із наданих позивачем та наявних у адміністративній справі матеріалів видно, що медичне лікування позивача в період грудня 2011 року - січня 2017 року, тобто в період пропущеного 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду, не було безперервним.

Так, немає доказів про лікування позивача, зокрема, в такі періоди: грудень 2011 року - липень 2012 року, жовтень 2012 року - квітень 2013 року, листопад 2013 року - лютий 2014 року, січень 2015 року - серпень 2015 року, жовтень 2015 року - лютий 2016 року, червень 2016 року - липень 2016 року, жовтень 2016 року - листопад 2016 року.

В матеріалах справи немає належних підтверджень про те, що впродовж усього розглядуваного період із грудня 2011 року по січень 2017 року позивач за станом здоров'я не усвідомлював факт порушення своїх прав та не мав об'єктивної можливості для вчинення дій щодо подачі до суду відповідного адміністративного позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, і як наслідок наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 22.03.2018 року про залишення без розгляду позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі № 807/828/17 за позовом ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, про визнання незаконним і скасування рішення, визнання права та стягнення одноразової грошової допомоги, стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

О.М. Довгополов

Повний текст постанови складено 21.06.2018 року