Ухвала суду № 74819252, 20.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

20 червня 2018 р.Справа № 820/11150/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Донець Л.О. , Гуцала М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Харківського міського управління юстиції Харківської області, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

06 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, яким просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Хафусової В.В. Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України від 20 серпня 2015 року № 23799006 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за заявою реєстраційний номер 12633924 від 03 серпня 2015 року для проведення державної реєстрації за нею права власності, форма власності приватна, на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_2 та зобов'язати Харківське міське управління юстиції та Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України розглянути її заяву та документи, та здійснити за нею державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «Ж-2» загальною площею 352,00 кв. м. та житловою площею 138,00 кв. м. з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, форма власності приватна.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року до участі у справі № 820/11150/15 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був залучений ОСОБА_1 (а.с. 53-54, 72-78).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений в повному обсязі.

Копія означеного судового рішення 02 лютого 2016 року скерована судом на адресу реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1. Рекомендоване відправлення суду повернуто 03.03.2016 року із відміткою про причини невручення - «за закінченням терміну зберігання» (а.с. б/н - 97).

20 квітня 2018 року (вх. № 01-28/19004/18 від 23 квітня 2018 року) означене судове рішення оскаржено третьою особою ОСОБА_1 в апеляційному порядку.

Одночасно із поданою апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено, ухвалою цього ж суду від 15 травня 2018 року апеляційна скарга залишена без руху, з наданням 10-денного строку для усунення її недоліків, - зазначення інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року.

18 червня 2018 року до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення суду першої інстанції, в якому заявник повідомляв, що про існування ухвал Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року він дізнався з офіційних сайтів «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень,

В якості інших поважних причин, що обумовили пропуск строку на принесення апеляційної скарги, скаржник зазначає, що у листопаді 2012 року його було знято з реєстрації у м. Києві, та з 12 грудня 2012 року зареєстровано у квартирі родичів своєї дружини за адресою: АДРЕСА_1, які є власниками квартири, зареєстровані там і проживають з червня 2009 року. Втім, за даною адресою фактично ніколи не проживав, з жовтня 2015 року до теперішнього часу не підтримує з ними жодних відносин, доступу до цієї квартири не має, хоча залишається в ній зареєстрованим. Позивачу ОСОБА_2 достеменно було відомо, що він та його родина проживали за адресою: АДРЕСА_2.

З січня по грудень 2016 року він фізично не міг приймати участь у судових засіданнях, які відбувались у Харківському окружному адміністративному суді та отримувати будь-які повідомлення з цього суду, оскільки знаходився за кордоном у службовому відрядженні і не міг отримати поштові листи або повідомлення з поштового відділення. У зв'язку з цим, ніхто не міг повідомити що на поштове відділення зв'язку за місцем моєї реєстрації надійшов лист з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року.

Скаржник зазначає, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо лише після отримання копії судового рішення по справі № 638/2648/17-ц від 14 лютого 2018 року, в якому було посилання на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року як на доказ у справі. А саме текст цього рішення він отримав 11 квітня 2018 року.

За наведених обставин, ОСОБА_1 вважає наведені доводи поважною причиною пропуску процесуального строку на оскарження судового рішення, та просить поновити строк на принесення апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі № 820/11150/15.

23 травня 2018 року до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_5, яким остання просить відмовити у задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі № 820/11150/15.

Представник позивача зазначає, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа № 638/2648/17-ц за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Михайлової Я.Н., ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Харківська районна державна адміністрація, приватний нотаріус ХМНО Луценко В.С. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, визнання недійсним договорів дарування житлового будинку, визнання права власності на житловий будинок та вселення у житловий будинок.

В судовому засіданні по справі № 638/2648/17-ц нею було долучено до матеріалів справи роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень - постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі № 820/11150/15.

В рамках цієї справи наприкінці січня 2018 року на адресу ОСОБА_1 нею було особисто направлено відзив на позовну заяву, до якого була додана копія вищеозначеного судового рішення.

Будучи незгодним із судовим рішенням по справі № 638/2648/17-ц, ОСОБА_1 13 березня 2018 року оскаржив його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не лише повідомляє про факт обізнаності про винесення 27 січня 2016 року Харківським окружним адміністративним судом постанови по справі № 820/11150/15, а й надає свої коментарі щодо його мотивувальної частини, що на її думку свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про зміст судового рішення.

Заявник звертає увагу суду на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова датована 13 березня 2018 року, апеляційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року подав лише 23 квітня 2018 року, тобто 30-денний термін на апеляційне оскарження ОСОБА_1 пропущено свідомо, за відсутності для цього поважних причин.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 167 КАС (Кодекс адміністративного судочинства України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) встановлено, що особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складання у повному обсязі або у разі їх звернення вручаються під розписку безпосередньо в суді. Якщо копія рішення надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку він представляє.

За приписами ч. 2 ст. 186 КАС апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

За матеріалами справи вбачається, що рекомендоване відправлення Харківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року (штриховий ідентифікатор 61158 48378481, а.с. б/н-97) на адресу: АДРЕСА_1, заявник ОСОБА_1 не отримував.

В мотивувальній частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року по справі № 638/2648/17-ц зазначено, що звертаючись до суду (21 лютого 2017 року, а.с. 231) позивач ОСОБА_1 вказував, що до 04 січня 2017 року він разом з родиною проживав за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 238).

Твердження представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_5 щодо обізнаності ОСОБА_1 з існуванням постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі № 820/11150/15 ще наприкінці січня 2018 року (в рамках справи № 638/2648/17-ц наприкінці січня 2018 року на адресу ОСОБА_1 нею було особисто направлено відзив на позовну заяву, до якого була додана копія вищеозначеного судового рішення) не підтверджені відповідними доказами (повідомлення про вручення поштового відправлення, тощо).

Суду надані копії заяв представника ОСОБА_1 - ОСОБА_12 від 19 лютого 2018 року на адресу Дзержинського районного суду м. Харкова щодо видачі копії рішення цього суду від 14 лютого 2018 року по справі № 638/2648/17-ц та стосовно можливості ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 241-242).

13 березня 2018 року датована апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року по справі № 638/2648/17-ц, в тексті якої дійсно є посилання на судове рішення по справі № 820/11150/15. Однак колегія суддів зауважує, що ці посилання не виходять за межі тексту мотивувальної частини рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року по справі № 638/2648/17-ц.

Матеріали справи (№ 820/11150/15) посвідчують ту обставину, що 28 березня 2018 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про надання йому копії судового рішення від 27 січня 2016 року з відповідним засвідчувальним записом, а також про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи. 11 квітня 2018 року представник заявника ОСОБА_12 отримав копію судового рішення та ознайомився з матеріалами справи (а.с. 101).

20 квітня 2018 року ОСОБА_1 скерована до суду апеляційна скарга на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі № 820/11150/15 (а.с. 105-111).

Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

У пунктах 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп, у абзаці 7 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012 Суд зазначав, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Приходячи до висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи не спростовуються доводи скаржника щодо дати отримання ним оскаржуваного судового рішення, таким чином, застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення його права на апеляційне оскарження рішення суду, тобто права на справедливий суд.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, 287, 293, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання ОСОБА_1 - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року по справі № 820/11150/15.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис)Л.О. Донець М.І. Гуцал