Постанова № 74819149, 18.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2071/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Глушка І.В.,

Ільчишин Н.В.

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Коморний О.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 11 год 22 хв 14 лютого 2018 року, повне судове рішення складено 23 лютого 2018 року, у справі №813/4920/17 за позовом Приватного підприємства «ТЕРРАГРІН» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанови про накладення штрафу та припису, -

В С Т А Н О В И В:

19.12.2017 Приватне підприємство «ТЕРРАГРІН» (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, просило визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області №13-01-170/2482-2006 від 27.10.2017 в частині встановлення порушення ч.1 ч.3 ст.24 КЗпП та вимоги забезпечити дотримання ч.1 ст.24 КЗпП, визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу №13011702482-499 від 14.11.2017 у сумі 96000 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Франківського суду м.Львова від 19.12.2017 у справі №465/6414/17, винесеною за результатами розгляду матеріалів від ГУ Держпраці у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог про працю та про охорону праці директора ПП «ТЕРРАГРІН» ОСОБА_3, яка набрала законної сили, встановлено відсутність трудових чи інших відносин між ПП «ТЕРРАГРІН» та ОСОБА_4, у тому числі і через допит ОСОБА_4 як свідка, а з урахуванням норм ст.78 КАС України вказана постанова є обов'язковою для адміністративного суду в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору. Також суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані належні та допустимі докази того, що зафіксований на фотознімках товар і автомобіль належать позивачеві, тоді як позивачем надано докази того, що такого товару у позивача не було.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у наданому письмовому поясненні ОСОБА_4 зазначено, що ним надається допомога у вигрузці товару за проханням ОСОБА_5 з оплатою праці 100 грн. до обіду, завідувач складу позивача ОСОБА_5 у письмових поясненнях зазначив, що ОСОБА_4 його товариш, якого він взяв на допомогу, щоб швидше закінчити роботу. Скаржник вказує, що та обставина, що керівництвом Підпиємства не надавалось розпорядження про допуск до роботи ОСОБА_4 без укладення трудового договору не має жодного значення в контексті відповідальності юридичної особи. Також вказує, що не вимагається для кваліфікації даного правопорушення дослідження такого поняття як «вина». Скаржник зазначає, що твердження суду першої інстанції про те, що товар не належить позивачу є безпідставним, жодними доказами не підтверджений і не має жодного значення в контексті диспозиції ч.3 ст.24 КЗпП. Також вказує на помилковість покликання суду першої інстанції на постанову Франківського районного суду м.Львова від 19.02.2017.

В судовому засіданні 18.06.2017 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Головним управлінням Держпраці у Львівській області, на підставі наказу №1591-П та направлення №1546 від 23.10.2017 у період з 25.10.2017 по 27.10.2017 проведено інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у Приватному підприємстві «ТЕРРАГРІН» (а.с.114-115).

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №13/01/170/2482 від 27.10.2017 (а.с.7-12) та 27.10.2017 винесено припис №13-01-170/2482-2006 (а.с.15), відповідно до яких з метою проведення інспекційного відвідування 25.10.2017 здійснено вихід за адресою здійснення господарської діяльності ПП «ТЕРРАГРІН»: м.Львів, вул.Кульпарківська, 93а, та встановлено порушення вимог ч.1, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України та ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю України, ст.24 Закону України «Про оплату праці».

14.11.2017 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №13011702482-499 у розмірі 96000 грн.

Вважаючи висновок щодо порушення Підприємством вимог ч.1, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України необґрунтованими, а винесену постанову про накладення штрафу такою, що підлягає скасуванню, Приватне підприємство «ТЕРРАГРІН» звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - КЗпП) встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з п.7 вказаного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), пунктом 2 якого встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі, зокрема, проведення інспекційних відвідувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з підпунктом 6 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією ДФС та її територіальних органів про невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності.

Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2017 ГУ Держпраці у Львівській області зареєстровано лист Головного управління ДФС у Львівській області від 22.08.2017 №12299/10/13-01-12-65-09 про надання інформації в якому зазначено, що ГУ ДФС у Львівській області проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ПП «ТЕРРАГРІН», основним видом діяльності якого є покрівельні роботи, крім того здійснює діяльність у сфері гуртової торгівлі будматеріалами за фактичною адресою м.Львів, вул.Кульпарківська, 93а. Зазначені види діяльності потребують значної кількості робочої сили, необхідної техніки та обладнання, однак кількість працівників згідно поданої звітності за червень 2017 року становить 7 чол., заробітна плата на рівні 4500 грн. З метою упередження витрат до бюджету висловлено прохання провести заходи, щодо встановлення на ПП «ТЕРРАГРІН» фактичної чисельність працівників та легалізації заробітної плати.

Як зазначено в акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №13/01/170/2482 від 27.10.2017, з метою проведення інспекційного відвідування 25.10.2017 здійснено вихід за адресою здійснення господарської діяльності ПП «ТЕРРАГРІН» м.Львів, вул.Кульпарківська, 93а. Під час виходу до складського приміщення Підприємства за виконанням трудової функції виявлено три особи, що відображено на фото зроблених на момент проведення інспекційного відвідування, які додано до акта. Вказані особи надали письмові пояснення щодо підстав їх перебування у складському приміщенні Підприємства та виконання ними трудової функції.

Згідно з вказаним актом та приписом №13-01-170/2482-2006 від 27.10.2017, висновок щодо порушення Підприємством ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України зроблено відповідачем у зв'язку з відсутністю на Підприємстві відомостей про працівника з прізвищем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який у письмових поясненнях щодо підстав перебування у складському приміщенні Підприємства та виконання ним трудової функції зазначив, що ним надається допомога у вигрузці товару за проханням ОСОБА_5 з оплатою праці 100 грн. до обіду. ОСОБА_5 призначений на посаду завідувача складу Підприємства з 23.01.2015 згідно з Наказом №1-2015 від 23.01.2015.

Акт перевірки від 27.10.2017 №13/01/170/2482 в частині порушень Підприємством вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України став підставою для винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14.11.2017 №13011702482-499 на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Так, згідно з абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 та ч.4 ст.265 КЗпП).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства, передбаченого абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, слід враховувати також вимоги ч. 1 ст. 21 КЗпП України, відповідно до яких трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а обов'язок власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, що передбачено законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що трудовий договір чинне законодавство визначає як домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.

При цьому відповідальність, передбачену абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, можуть нести виключно юридичні особи або фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

До матеріалів справи долучено пояснення ОСОБА_4, надані Головному державному інспектору ГУ Держпраці у Львівській області від 25.10.2017 в яких зазначено, що ОСОБА_4 перебуває на складі для допомоги у вигрузці товару ПП «ТЕРРАГРІН» за проханням ОСОБА_5 з оплатою праці 100 гривень до обіду (а.с.23). В цих письмових поясненнях відсутня адреса проживання ОСОБА_4 а також його анкетні дані, лише дата народження 12.08.1995р.

Згідно з поясненням ОСОБА_5, адресованим начальнику ГУ Держпраці у Львівській області від 25.10.2017, ОСОБА_5, який був викликаний з відпустки 25.10.2017 наказом №3113/1-2017 від 24.10.2017 у зв'язку з позаплановим завантаженнями, вирішив взяти на допомогу без відома керівництва на дві години свого товариша ОСОБА_4, щоб швидше закінчити роботу (а.с.17).

Згідно до Наказу №3/В/1-2017 від 24.10.2017 «Про відкликання з відпустки», директором Підприємства відкликано з відпустки ОСОБА_5 на 4 год. 25.10.2017 у зв'язку з виробничою потребою (позапланові відвантаження).

В письмових поясненнях Директору ПП «ТЕРРАГРІН» від 03.11.2017 ОСОБА_6 зазначено, що ОСОБА_4 ним залучено з власної ініціативи, без відома чи попереднього погодження з керівництвом ПП «ТЕРРАГРІН» (а.с.18).

В письмових поясненнях ОСОБА_4, адресованих ГУ Держпраці у Львівській області, від 27.10.2017 зазначено, що 25.10.2017 ОСОБА_4 з власної ініціативи поміг завантажити якийсь вантаж, на роботу в ПП «ТЕРРАГРІН» не влаштовувався, з керівництвом ніколи не зустрічався, наміру працювати на даному підприємстві не мав і не має. Також вказано, що про винагороду в сумі 100 гривень було запропоновано написати інспекторами Держпраці, хоч фактично повідомляв, що не працює за винагороду (а.с.21).

Пояснення аналогічного змісту надані ОСОБА_4 директору ПП «ТЕРРАГРІН» (а.с.22).

Згідно з поясненнями комерційного директора ПП «ТЕРРАГРІН» ОСОБА_7 від 25.10.2017, наданих начальнику Головного управління Держпраці у Львівській області, останній після перевірки дізнався, що під час перевірки на складі Підприємства знаходиться стороння особа, яку без його відома запросив завідувач складу ОСОБА_5 (а.с.25).

Як зазначено в поясненнях директора ПП «ТЕРРАГРІН» ОСОБА_3 від 01.11.2017, наданих начальнику Головного управління Держпраці у Львівській області, 25.10.2017 директор ПП «ТЕРРАГРІН» не був поставлений до відома завскладом ОСОБА_5 про перебування на складі Підприємства сторонньої людини, що було зафіксовано під час проведення інспекційного відвідування, ОСОБА_4 знаходився на складі за проханням ОСОБА_5 (а.с.24).

В судовому засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що при інспектуванні об'єкта контролю інспектор праці не уповноважений встановлювати особу за документи, які її засвідчують, така інформація зазначається зі слів.

В силу приписів ст.74 КАС України «Допустимість доказів», письмові пояснення за підписом ОСОБА_4 адресовані інспектору Держпраці у Львівській області про те, що він перебуває на складі для допомоги у вигрузці товару ПП «ТЕРРАГРІН» за проханням ОСОБА_5 з оплатою праці 100 гривень до обіду, не можуть братись судом до уваги, оскільки одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно постанови Франківського районного суду м. Львова від 19.12.2017 у справі №465/6414/17, яка винесена за результатами розгляду матеріалів від ГУ Держпраці у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог про працю та про охорону праці директора ПП «ТЕРРАГРІН» ОСОБА_3, яка набрала законної сили (а.с.66-68), при розгляді вказаної справи Франківським районним судом м.Львова встановлено відсутність трудових чи інших відносин між ПП «ТЕРРАГРІН» та ОСОБА_4 Допитаний Франківським районним судом м.Львова у справі №465/6414/17 в якості свідка ОСОБА_4 вказав, що завантажити товар в транспортний засіб його попросила незнайома особа, коли він перебував на рампі загального користування. Товар загружався в транспортний засіб із рампи. Кому належить такий товар та транспортний засіб йому невідомо. Пояснення ГУ Держпраці у Львівській області від 25 жовтня 2017 року про вигрузку товару ПП «ТЕРРАГРІН» за 100 грн. надав за вказівкою інспекторів Держпраці. Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 також повідомив, що товар який зображено на фотографіях не є власністю ПП «ТЕРРАГРІН». Кому належить вказаний товар йому не відомо. Обидва свідки також підтвердили, що ОСОБА_4 хоча й перебував на територій орендованій ПП «ТЕРРАГРІН», однак не виконував для Підприємства будь-якої роботи та не отримував будь-якої оплати.

Постанова Франківського районного суду м. Львова від 19.12.2017 у справі №465/6414/17 не оскаржувалась та набрала законної сили.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки зазначеною постановою Франківського суду м.Львова встановлено відсутність трудових чи інших відносин між ПП «ТЕРРАГРІН» та ОСОБА_4, у тому числі і через допит ОСОБА_4 як свідка, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням вищенаведених норм ст.78 КАС України, вказана постанова є обов'язковою для адміністративного суду в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з наявної в матеріалах справи посадової інструкції завідувача складу ПП «ТЕРРАГРІН» посада, яку займає ОСОБА_5, не передбачає повноважень з допуску працівників до виконання робіт та забороняє допуск на склад сторонніх осіб (а.с.20).

Щодо долучених до матеріалів справи фотознімків, зроблених на момент проведення інспекційного відвідування 25.10.2017, то суд апеляційної інстанції зауважує, що такі не надають можливості ідентифікувати належність Підприємству вантажу та/чи транспортного засобу, на який здійснюється навантаження.

Як вказано позивачем та не спростовано представником відповідача на вказаних фото зафіксовано завантаження транспортного засобу на рампі загального користування, тоді як відповідно до Договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.2016 №01/01-16 та додатків до нього ПП «ТЕРРАГРІН» орендує лише частину складських приміщень за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93а.

За таких обставин, враховуючи суб'єктний склад правопорушення, відповідальність за яке передбачено абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП, не доведення відповідачем як суб'єктом владних повноважень факту використання саме ПП «ТЕРРАГРІН» найманої праці особи та фактичного допуску ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору (контракту) з Підприємством, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки Головного управління Держпраці у Львівській області про порушення ПП «ТЕРРАГРІН» вимог частин 1 та 3 ст.24 КЗпП України, а тому вірними є висновки суду першої інстанції про прийняття необґрунтованих на підставі цих висновків постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №13011702482-499 від 14.11.2017 та припису №13-01-170/2482-2006.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі №813/4920/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді І. В. Глушко Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 20.06.2018