Постанова № 74818995, 20.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3531/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської обл. на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 29.03.2018р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката ОСОБА_1, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської обл. про визнання відмови протиправною; зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до трудового стажу періоду навчання (суддя суду І інстанції: Сташків Н.В.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 00 хв. 29.03.2018р. м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 03.04.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

23.11.2017р. представник адвокат ОСОБА_1, діючий за дорученням від імені та в інтересах позивача ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії відповідача Тернопільського об'єднаного управління /ОУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України Тернопільської обл. протиправними та зобов'язати пенсійний орган здійснити перерахунок пенсії позивачу із зарахуванням до трудового стажу періоду навчання з 01.09.1975р. по 26.06.1980р. в Львівському ордена Леніна політехнічному інституті Ленінського комсомолу з моменту звернення за призначенням пенсії з 22.03.2017р.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-2).

Відповідно до ухвали суду від 27.11.2017р. позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, оскільки останній віднесений до категорії малозабезпечених осіб (а.с.11).

Ухвалою суду від 29.03.2018р. заявлений позов в частині вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу із зарахуванням до трудового стажу періоду навчання з 01.09.1975р. по 26.06.1980р. в Львівському ордена Леніна політехнічному інституті Ленінського комсомолу за період з 22.03.2017р. до 23.05.2017р. залишено без розгляду (а.с.45-46).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 29.03.2018р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії Тернопільського ОУ ПФ України Тернопільської обл. щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку пенсії із зарахуванням до трудового стажу періоду навчання з 01.09.1975р. по 26.06.1980р. у Львівському ордена Леніна політехнічному інституті імені Ленінського комсомолу; зобов'язано пенсійний орган здійснити з 23.05.2017р. перерахунок раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії, із зарахуванням до трудового стажу періоду навчання з 01.09.1975р. по 26.06.1980р. у Львівському ордена Леніна політехнічному інституті імені Ленінського комсомолу (а.с.48-50).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач Тернопільське ОУ ПФ України Тернопільської обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.52-54).

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що до заяви про призначення пенсії позивач долучив копію диплому серії ЖВ-І № НОМЕР_2, виданого Львівським ордена Леніна політехнічним інститутом імені Ленінського комсомолу на прізвище ОСОБА_5. Разом з тим, в паспорті прізвище позивача зазначено як ОСОБА_2. На запит відповідача надійшла архівна довідка № 68-43-912 від 04.05.2017р., видана Національним університетом «Львівська політехніка» на прізвище ОСОБА_2. Разом з тим, долучений дублікат С17 № НОМЕР_4 на прізвище ОСОБА_2 не визначає періоду навчання, а лише вказує про дату закінчення навчання.

Таким чином, врахувати вищевказані документи не має можливості, оскільки вони видані на різні прізвища.

Представником позивача (адвокатом ОСОБА_1.) скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необгрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які підтверджені належними доказами, та ухвалив законне рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права (а.с.74 і на звороті).

У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.03.2017р. позивач звернувся до Тернопільського ОУ ПФ України Тернопільської обл. із заявою про призначення пенсії за віком.

До цієї заяви позивач долучив необхідний перелік документів, в тому числі копію диплома серії ЖВ-І № НОМЕР_2, виданого Львівським ордена Леніна політехнічним інститутом імені Ленінського комсомолу.

Рішенням відповідача, що оформлене протоколом № 2601 від 15.05.2017р., позивачу ОСОБА_2 призначено пенсію за віком (а.с.40).

08.06.2017р. органами ПФ України позивачу видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серії ААЇ № НОМЕР_3 (а.с.3).

22.09.2017р. позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив долучити до його пенсійної справи копію диплому і архівну довідку Національного університету «Львівська політехніка» (а.с.39).

Листом Тернопільського ОУ ПФ України в Тернопільській обл. № 291/Д-11 від 04.10.2017р. позивачу повідомлено про неможливість врахування представлених документів, оскільки вони видані на різні прізвища (а.с.4 і на звороті).

Як убачається з копії диплому серії ЖВ-І № НОМЕР_2, ОСОБА_5 у 1975 році вступив до Львівського ордена Леніна політехнічного інституту імені Ленінського комсомолу за спеціальністю «механічне обладнання підприємств будівельних матеріалів, виробів і конструкцій» та рішенням Державної екзаменаційної комісії від 21.06.1980р. йому присвоєно кваліфікацію інженера-механіка; диплом видано 25.06.1980р. за реєстраційним № 1219. Диплом заповнений двома мовами - українською та російською, причому прізвище, ім'я та по батькові особи, якій видано диплом, російською мовою зазначено «ОСОБА_2» (а.с.38).

Відповідно до дубліката диплома спеціаліста серії С17 № НОМЕР_4, виданого Національним університетом «Львівська політехніка» 25.08.2017р., ОСОБА_2 закінчив у 1980 році Львівський ордена Леніна політехнічний інститут імені Ленінського комсомолу за спеціальністю «Механічне обладнання підприємств будівельних матеріалів, виробів і конструкцій» та йому присвоєно кваліфікацію «інженера-механіка» (а.с.6).

Згідно з архівною довідкою № 69-43-730 від 13.09.2017р., виданою Національним університетом «Львівська політехніка», ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1., навчався у Львівському політехнічному інституті: з 01.09.1975р. (наказ № 1282-4-01 від 25.08.1975р.) - зарахований на денну форму механічного факультету Тернопільського філіалу); з 01.09.1978р. (наказ № 1235 від 15.08.1978р.) - переведений на денну форму хіміко-технологічного факультету базового інституту; 26.06.1980р. (наказ № 1032-4-05 від 26.06.1980р.) закінчив інститут з присвоєнням кваліфікації інженер-механік та у 2017 році йому видано дублікат диплому С17 № НОМЕР_4.

Також, із зазначеної довідки вбачається, що в архівних документах є різночитання прізвища: українською мовою - «Душницький», російською мовою - «Душніцький» (а.с.5).

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними по справі доказами підтверджено період навчання позивача з 01.09.1975р. по 26.06.1980р. у Львівському ордена Леніна політехнічному інституті імені Ленінського комсомолу. Розбіжності у написанні прізвища позивача пов'язані з труднощами його перекладу з російської мови («Душницкий») на українську мову («Душницький», «Душніцький»).

При цьому, матеріалами справи документально підтверджено, що позивач дійсно навчався в зазначений період у вказаному інституті, оскільки всі документи, що стосуються навчання, містять те ж ім'я та по батькові, ту ж дату народження, а також те саме місце народження, що і в паспорті позивача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому КМ України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою КМ України № 637 від 12.08.1993р., основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі її відсутності приймаються інші документи, які містять відомості про період роботи.

Пунктом 8 цього Порядку передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до постанови КМ України № 646 від 13.08.1993р. та наказу Міністерства освіти України № 318 від 26.08.1993р. на базі Львівського політехнічного інституту створено Державний університет «Львівська політехніка». Згідно із Указом Президента України № 1059/2000 від 11.09.2000р. та наказом Міністерства освіти і науки України № 505 від 30.10.2000р. Державному університету «Львівська політехніка» надано статус Національного.

Із відповіді № 68-43-883 від 14.11.2017р. Національного університету «Львівська політехніка» на адвокатський запит ОСОБА_1 від 08.11.2017р. вбачається, що ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) навчався у Тернопільському філіалі Львівського політехнічного інституту на денній формі механічного факультету з 01.09.1975р. (згідно наказу № 1282-4-01 від 25.08.1975р.), з 01.09.1978р. переведений на денну форму хіміко-технологічного факультету базового інституту (відповідно до наказу № 1235-4-01 від 15.08.1978р.) та 26.06.1980р. закінчив інститут з присвоєнням кваліфікації інженер-механік (наказ № 1032-4-05 від 26.06.1980р.).

В архівних документах наявні різночитання прізвища: українською мовою - «Душницький», російською мовою - «Душницкий», що підтверджено копіями доданих документів, зокрема: копією заяви на вступ, копією особової картки студента, копією екзаменаційного листа, витягом з наказу № 1032-4-05 від 26.06.1980р. (а.с.27-29).

Згідно витягу із наказу № 1032-4-05 від 26.06.1980р. по Львівському ордена Леніна політехнічному інституті, ОСОБА_5 видано диплом про закінчення навчання хіміко-технологічного факультету Львівського ордена Леніна політехнічного інституту імені Ленінського комсомолу із присвоєнням кваліфікації інженера-механіка по спеціальності «Механічне обладнання підприємств будівельних матеріалів, виробів і конструкцій».

Із заяви ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1., вбачається, що 03.07.1975р. він звернувся до ректора Львівського ордена Леніна політехнічного інституту про допуск до вступних іспитів для вступу на денне навчання механічного факультету спеціальності автомобільні шляхи.

Згідно з екзаменаційним листом від 30.07.1975р., заповненим російською мовою, «ОСОБА_2» на підставі протоколу № 10 від 07.07.1975р. допущений до вступних іспитів та склав вступні іспити з відповідних предметів.

З особової картки студента, заповненою російською мовою, вбачається, що «ОСОБА_2» дав про себе такі дані: дата народження - 21.03.1957р., місце народження - м.Дрогобич Львівської обл.

Таке ж ім'я, по батькові, дата і місце народження зазначені в паспорті позивача - паспорті громадянина України серії МС № НОМЕР_5, виданого Тернопільським MУ УМВС України в Тернопільській обл. 24.07.1998р. на ім'я ОСОБА_2 (а.с.30-31).

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до логічного та послідовного висновку про те, що зібраними у справі доказами підтверджено період навчання позивача з 01.09.1975р. по 26.06.1980р. у Львівському ордена Леніна політехнічному інституті імені Ленінського комсомолу. Розбіжності у написанні прізвища позивача пов'язані із труднощами його перекладу з російської мови («Душницкий») на українську мову («Душницький», «Душніцький»).

При цьому, матеріалами справи об'єктивно підтверджено, що ОСОБА_2 дійсно навчався в зазначений період у вказаному інституті, оскільки всі документи, що стосуються навчання, містять те ж ім'я та по батькові, ту ж дату народження, а також те саме місце народження, що і в паспорті позивача.

Крім цього, позивачу видано дублікат диплому нового зразка, в якому вказане його правильне прізвище. В дублікаті диплому зазначена та ж сама спеціальність і та ж сама кваліфікація, що вказані в дипломі ЖВ-І № 056519 та в архівних довідках.

Звідси, відмову пенсійного органу в зарахуванні періоду навчання позивача до його трудового стажу не ґрунтується на вимогах закону.

Зокрема, позивачем представлені документи на підтвердження його навчання в інституті, а також за рекомендацією працівників пенсійного органу замінено диплом ЖВ-І № 056519 на диплом нового зразка. Форма диплому затверджується Міністерством освіти і науки України, а тому відсутність в ньому вказівки на конкретний період навчання не може бути підставою для відмови в зарахуванні цього періоду до трудового стажу.

Наведеними висновками повністю спростовуються доводи апеляційної скарги, із змісту якої не убачається об'єктивних причин для неможливості врахування спірного часу навчання позивача для призначення пенсії за віком. Під час судового розгляду були здобуті беззаперечні докази навчання позивача упродовж 01.09.1975р.-26.06.1980р. у Львівському ордена Леніна політехнічному інституті імені Ленінського комсомолу; встановлено причини розбіжностей в документах, проведено їх аналіз та спростування.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що має місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії із зарахуванням до трудового стажу періоду навчання з 01.09.1975р. по 26.06.1980р. у Львівському ордена Леніна політехнічному інституті імені Ленінського комсомолу, та зобов'язання відповідача здійснити, починаючи з 23.05.2017р., перерахунок раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії, із зарахуванням до трудового стажу періоду навчання з 01.09.1975р. по 26.06.1980р. у Львівському ордена Леніна політехнічному інституті імені Ленінського комсомолу.

Доводи апелянта в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до задоволення, із вищевказаних мотивів.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта Тернопільське ОУ ПФ України Тернопільської обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської обл. на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 29.03.2018р. в адміністративній справі № 607/14993/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель Судді В. З. Улицький М. В. Костів

Дата складення повного судового рішення: 20.06.2018р.