Постанова № 74818945, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10659/17 Суддя суду першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року, що прийнята о 12 год. 44 хв. у місті Києві , у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТЕЛЛИТ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23.05.2017 року №0003401406, №0003411406.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому не підлягають скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 24.06.2016 у справі №263/7991/16-к, постановленої в рамках кримінального провадження №32015050290000038 від 28.07.2015, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ознаками частини третьої статті 212 та частини першої статті 385 Кримінального кодексу України (далі - КК) та ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13.06.2016 у справі №263/7431/16-к, постановленої в рамках кримінального провадження №32015050290000075 від 09.12.2015, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ознаками частини третьої статті 212 та частини першої статті 385 КК, посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "АПК Схід", ТОВ "Ронго-Трейд", ТОВ "Агро-Дон".

За результатами якої складено акт від 25.04.2017 №918/28-10-14-06/13501985, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення: пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), у результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 5 217 084 грн, у тому числі: за грудень 2014 року на суму ПДВ 1 640 406 грн.; за лютий 2015 року на суму ПДВ 407 546 грн; за березень 2015 року на суму ПДВ 634 515 грн; за квітень 2015 року на суму ПДВ 943 345 грн; за травень 2015 року на суму ПДВ 1 591 272 грн та занижено податкове зобов'язання з ПДВ на 1 167 093 грн за січень 2015 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.05.2017:

- № 0003401406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 458 866,25 грн, у тому числі штрафні фінансові санкції в розмірі 291 773,25 грн;

- № 90003411406, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за платежем податок на додану вартість у розмірі 5 217 084 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з його контрагентами.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "АПК Схід" та ТОВ "Ронго-Трейд".

Зокрема, доводи відповідача ґрунтуються на: недостовірності даних зазначених в товарно-транспортних накладних ТОВ "АПК Схід", ТОВ "Ронго Трейд"; за даними ДП "Держреєстри України" не встановлено зберігання насіння соняшнику власником якого є ТОВ "АПК Схід" на зернових складах у кількості 4 260,52 тон (при загальному обсязі поставок в об'ємі 4 760,52 тон); не встановлено по ланцюгу постачання та зберігання соняшника у 2014 році у кількості 655, 116 тон, власником якого є ТОВ "Донагролюкс"; інформації, отриманої з протоколу допиту директора ТОВ "АПК Схід" та висновку експерта щодо підпису зазначеної особи; відсутності у ТОВ "АПК Схід" можливості для вирощування соняшника у обсягах, реалізованих позивачу

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ "АПК-Схід" були укладені ряд договорів поставки, зокрема від 15.10.2014 №Р30302, від 22.10.2014 №Р30367, від 27.10.2014 №Р30407, від 29.10.2014 №Р30432, від 31.10.2014 №Р30462, від 05.11.2014 №Р30496, від 07.11.2014 №Р30508, від 07.11.2014 №Р30520, від 14.11.2014 №Р30577, від 18.11.2014 №Р30611, від 02.12.2014 №Р30697, від 05.12.2014 №Р30712, від 09.12.2014 №Р30729, від 10.12.2014 №Р30736, від 11.12.2014 №Р30741, від 12.12.2014 №Р30746, від 16.12.2014 №Р30766, від 19.12.2014 №Р30794, від 25.12.2014 №Р30828, від 26.12.2014 №Р30836, від 15.01.2015 №Р30852, від 22.01.2015 №Р30864, від 26.01.2015 №Р30871, від 29.01.2015 №Р30872, від 30.01.2015 №Р30874, від 10.02.2015 №Р30888, від 16.02.2015 №Р30900, від 20.02.2015 №Р30914, від 23.02.2015 №Р30916, від 25.02.2015 №Р30923, від 27.02.2015 №Р30937, від 02.03.2015 №Р30948, від 04.03.2015 №Р30956, від 13.03.2015 №Р30969, від 30.03.2015 №Р30977, від 31.03.2015 №Р30985, від 03.04.2015 №Р30991, від 10.04.2015 №Р31004, від 16.04.2015 №Р31018, від 22.04.2015 №Р31029, від 28.04.2015 №Р31048.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Ронго Трейд" також було укладено ряд договорів поставки, зокрема від 01.12.2014 №Р30689. від 02.12.2014 №Р30694, від 02.12.2014 №Р30695, від 02.12.2014 №Р30698, від 02.12.2014 №Р30701, від 05.12.2014 №Р30721, від 05.12.2014 №Р30722, від 12.12.2014 №Р30747, від 14.11.2014 №Р30755, від 16.12.2014 №Р30767, від 17.12.2014 №Р30774, від 18.12.2014 №Р30780, від 19.12.2014 №Р30792, від 22.12.2014 №Р30801, від 23.12.2014 №Р30806, від 24.12.2014 №Р30819, від 25.12.2014 №Р30826, від 25.12.2014 №Р30825, від 26.12.2014 №Р30840, від 29.12.2014 №Р30841.

Предметом вказаних договорів є поставка насіння соняшника українського походження врожаю 2014 року на умовах EXW (на елеваторі Райз Компані ПАТ) та DAP (доставка до місця призначення) на адресу позивача: вул. Таганрозька, 76, м. Маріуполь, Донецька область.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем були надані податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні, складські квитанції, вагові квитки та дозволи на зважування, копії яких містяться в матеріалах справи.

Допитаний у якості свідка у досудовому розслідуванні ОСОБА_5, що на час спірних правовідносин працював трейдером ТОВ "Сателлит", підтвердив добросовісність на належне виконання ТОВ "АПК Схід" та ТОВ "Ронго Трейд" умов договрів поставки.

Використання товару, придбаного у ТОВ "АПК-Схід" та ТОВ "Ронго-Стрейд" у власній господарській діяльності позивача також підтверджується наявними у матеріалах справи контрактами від 17.06.2014 №S10291/521731, від 03.10.2014 №S10341/524684, від 03.11.2014 №S10366/525226, від 17.12.2014 №S10397/532078, від 31.03.2015 №S10453/539574, від 02.06.2015 №S10478/54296, що укладені з компанією Нобл Ресорсиз С.А.

Дослідивши наявні в матеріалах копії договорів, первинних та інших документів, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарські операції позивача та ТОВ "АПК-Схід" та ТОВ "Ронго-Стрейд" мали реальний характер, а отже позивачем правомірно сформовано суми податкової звітності за результатами цих правовідносин.

Натомість відповідач вказує про те, що у товарно-транспортних накладних, наданих на підтвердження поставки придбаного товару, зазначено неправдиві відомості щодо автомобільних перевізників, які надавали послуги з транспортування зерна, так як неможливо встановити їх взаємовідносини з постачальником ТОВ "АПК Схід", ТОВ "Ронго-Трейд" місце навантаження неможливо встановити, так як вказано тільки село, без зазначення району та області.

Поряд із цим, як вірно зазначив суд першої інстанції, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Колегією суддів відхиляється посилання відповідача на неправдиві відомості щодо автомобільних перевізників у транспортних документах, оскільки, як зазначалося, спірні поставки здійснювалися за умовами EXW (на елеваторі) та DAP (доставка до місця призначення), згідно яких відповідальність за перевезення вантажу покладається на постачальника (продавця). Позивач, у даному випадку, не має відношення до перевізників, якими ТОВ "АПК Схід" та ТОВ "Ронго-Трейд" доставляло товар позивачу.

Відхиляються також посилання на не зазначення у цих документах повної адреси місця навантаження/розвантаження вантажу, оскільки назва населеного пункту, вулиця та номер будинку у повній мірі дають змогу ідентифікували ці місця.

Тому, доводи про не недоліки товаро-транспортних накладних в частині, що стосується відомостей про перевізника, місця навантаження/розвантаження вантажу не можуть бути підставою для висновку про нереальність операції з поставки позивачу товару.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, а отже наявність у особи товарно-транспортних накладних складених з, хоч і з певними недоліками, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами.

Окрім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, вони містять відмітки експертної установи (лабораторії) та до них додано вагові квитки з відмітками, дозвіл на зважування з відмітками, що підтверджує факт реальної поставки та транспортування придбаного товару.

Щодо доводів про невстановлення факту зберігання насіння соняшника на зернових складах в обсягах, зазначених у договорах поставки.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на те, що згідно відповіді ДП "Держреєстри України" протягом жовтня 2014 року - травня 2015 року не встановлено зберігання соняшника, власником якого є ТОВ "АПК Схід" на зернових складах у кількості 4 260,52 тон (при загальному обсязі поставок в об'ємі 4 760,52 тон) та не відповідає дійсності кількість реалізованого ТОВ "Ронго-Трейд" зерна (7 648,36 тон) кількості зберігання (5 499,376 тон) на зернових складах.

Як зазначалося, спірні поставки здійснювалися за умовами EXW (на елеваторі) та DAP (доставка до місця призначення). Згідно договорів, поставка за якими здійснювалася за умовами EXW (на елеваторі), право власності та ризики, пов'язані з товаром, переходять з моменту передачі складської квитанції. Поряд із цим, за договорами поставки DAP (доставка до місця призначення) складання будь яких складських документів не передбачено.

Таким чином, при постачанні товару на умовах DAP складська квитанція не оформлюється та, відповідно, інформація стосовно зберігання зерна до ДП "Держреєстри України" не надається.

Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що позивачем надані у повному обсязі до перевірки складські квитанції, що підтверджують отримання насіння соняшника за договорами поставки на умовах EXW, а на підтвердження отримання насіння соняшника за договорами на умовах DAP - товарно-транспортні накладні.

Таким чином, висновок відповідача про безтоварність спірних господарських операцій з цих підстав, суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованим.

Колегія суддів також вважає за необхідне додатково звернути увагу, що відповідачем заперечується зберігання лише частини придбаного позивачем у ТОВ "АПК Схід" та ТОВ "Ронго-Трейд" товару, а тому, податкові зобов'язання, нараховані відповідачем у зв'язку із непідтвердженням поставки всього обсягу товару, у будь-якому випадку не можуть бути визнані судом обґрунтованими.

Посилання контролюючого органу про не встановлення по ланцюгу постачання зберігання соняшника у грудні 2014 року у кількості 655,116 тон(зі змінами), власником якого є ТОВ "Донагролюкс" (контрагент ТОВ "Ронго-Трейд), який обґрунтований відповіддю ДП "Держреєстри України" про відсутність інформації про зберігання зерна ТОВ "Донагролюкс", то слід зазначити, що саме лише неотримання інформації про зберігання сільськогосподарської продукції контрагентом позивача не може бути доказом безтоварності спірних господарських операцій. Обставини щодо отримання контрагентом позивача товару, який в подальшому реалізований позивачу, не є предметом дослідження даної справи та не було предметом спірної податкової перевірки.

Щодо допиту директора ТОВ "АПК Схід", то колегія суддів наголошує на тому, що ОСОБА_8 не спростував, а підтвердив факт взаємовідносин ТОВ "АПК Схід" з позивачем та факт укладення спірних договорів поставки, заперечивши лише власноручне підписання накладних. При цьому, у протоколі від 14.02.2016 ОСОБА_8 допустив можливість підписання цих накладних своїм заступником ОСОБА_9

Таким чином, повідомлені директором ТОВ "АПК Схід" обставини не є підставою для висновку про безтоварність спірних господарських операцій, а навпаки - підтверджують їх реальність.

Судом першої інстанції щодо зазначених обставин вірно зазначено, що відсутність вироку суду при наявності всіх необхідних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції, не може свідчити про порушення платником податку податкової дисципліни.

Додатково щодо висновку почеркознавчої експертизи підпису директора ТОВ "АПК Схід" ОСОБА_8 на видаткових накладних, то колегія суддів наголошує на тому, що експерту надавалися лише частина накладних, що стосуються спірних господарських операцій, що у будь-якому випадку не може спростовувати весь обсяг спірних поставок. Крім того, у цьому висновку експерт не вказав категорично про неналежність підписів ОСОБА_8, а лише зробив цьому припущення.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини п. 70 рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У п. 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (№21-1376во06), зазначивши, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що спірні господарські операції позивача з ТОВ "АПК Схід" та ТОВ "Ронго-Трейд" були реальними та підтверджені необхідними первинними документами, а тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, оскільки рішення податкового органу про донарахування позивачу податкових зобов'язань є протиправними.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 20.06.2018.