Постанова № 74818697, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ №826/15548/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Троян Н.М.,

за участю

секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації та заступника прокурора міста Києва на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року (суддя О.А. Кармазін) у справі за адміністративним позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: ОСОБА_2, Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації про скасування дозволу на виконання будівельних робіт,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва в інтересах держави звернувся заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: ОСОБА_2, Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, в якому просив скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 114160541036 від 23.02.2016, а саме: «Реконструкція мансардного поверху(квартир АДРЕСА_7.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням 26.04.2018 Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення у справі №826/15548/17, яким задовольнити адміністративний позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2.

12.05.2018 заступником прокурора міста Києва подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року, в якій просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року у справі №826/15548/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 задовольнити повністю.

23 травня 2018 року від третьої особи - ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№17031), у якому такий просить залишити без задоволення апеляційні скарги, а рішення суду першої інстанції - без змін.

25 травня 2018 року відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (вх.№17462), у якому такий просить долучити відзив до матеріалів справи та апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

08 червня 2018 року відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва (вх.№19139), у якому такий просить таку апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку сторін по справі, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2.

10.02.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою відповідно до ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» про видачу дозволу на виконання будівельних робіт «Реконструкція мансардного поверху АДРЕСА_3 на реконструкцію IV категорії складності»

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 23.02.2016 надано громадянину ОСОБА_2 дозвіл НОМЕР_1 від 23.02.2016 року на виконання будівельних робіт, а саме: «Реконструкція мансардного поверху (квартира АДРЕСА_4, м. Харків.

Харківською місцевою прокуратурою №2 за фактом можливого пошкодження невстановленими особами об'єкту культурної спадщини - будинку по АДРЕСА_2 у м. Харкові здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42017221080000136 за ч. 2 ст. 298 КК України. Відомості до ЄДРСР внесені за результатами виявлення публікації в соціальній мережі «Фейсбук», у якій йдеться про те, що громадянином ОСОБА_2 ведеться незаконна реконструкція мансардного поверху житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5

Під час досудового розслідування встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 є пам'яткою архітектури місцевого значення, прийнятою на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 №334, охоронний номер 110.

Вважаючи дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо реєстрації дозволу на виконання будівельних робіт НОМЕР_1 від 23.02.2016 року протиправними, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскільки станом на час видачі дозволу діяли правила, відповідно до яких Інспекція, як центральний орган, мала право безпосередньо виконувати функції щодо видачі дозволів та Інспекцією підлягав розгляду вичерпний пакет документів, визначений Законом та наданий заявником, а відповідач, у свою чергу, не мав повноважень щодо витребування додаткових документів, та зважаючи на те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 був відсутній у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України станом на час видачі відповідачем дозволу, а відтак на нього не поширювались вимоги ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції на час видачі оспорюваного дозволу) щодо необхідності отримання дозволу, то відповідач діяв у межах нормативного регулювання процедури розгляду заяви та прийняття рішення про видачу дозволу, визначених законодавством, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для висновку, що приймаючи рішення про видачу дозволу Інспекція діяла протиправно, а відтак відсутні підстави для визнання протиправним рішення (дозволу) Інспекції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 37 Закону України 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №3038-VI), право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінетом Міністрів України постановою від 13.04.2011 №466 затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, який визначає механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт (далі - Порядок №466)

Пунктом 3 Порядку №466 (в редакції, чинній на час видання дозволу) визначено, що надання (отримання, реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Повноваження Держархбудінспекції здійснюються її апаратом. При цьому реєстрація (повернення, скасування реєстрації) декларацій щодо об'єктів, які розміщено на території кількох адміністративно-територіальних одиниць та вплив (відповідно до проектної документації) від діяльності яких після прийняття в експлуатацію буде поширюватися на дві і більше адміністративно-територіальні одиниці, здійснюється апаратом Держархбудінспекції, а щодо інших об'єктів - її територіальними органами за місцезнаходженням таких об'єктів.

Згідно ч. 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, яке затверджене постановою КМ України від 9 липня 2014 року № 294 (в редакції, чинній на час видачі дозволу) (далі - Положення №294) Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до п. 4 ч. 4 Положення № 294 Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань у визначених законодавством випадках видає дозволи на виконання будівельних робіт, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. 7 Положення № 294 Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

При цьому, відповідно до абзацу другого п. 9-1 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону № 3038-VI (в редакції від 10.11.2015 року) на період до утворення (визначення) місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування органів державного архітектурно-будівельного контролю повноваження, визначені цим Законом, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 10 Порядку №466 встановлено, що реєстрація декларацій, видача дозволу, їх дублікатів здійснюється шляхом внесення даних до реєстру з дотриманням вимог Законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про адміністративні послуги».

Частиною 4 статті 37 Закону №3038-VI визначено, що відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Також, ч. 4 ст. 37 Закону №3038-VI містить вичерпний перелік підстав, за яких Інспекція має право відмовити заявнику у видачі дозволу на виконання будівельних робіт:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

З наведеного у сукупності вбачається, що станом на час видачі дозволу діяли правила, відповідно до яких Держархбудінспекція, як центральний орган, мала право безпосередньо виконувати функції щодо видачі дозволів та розгляду Держархбудінспекцією підлягав вичерпний пакет документів, визначений Законом №3038-VI та наданий заявником.

Відповідно до абз.10 ст. 2 Закону України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування» одним з головних напрямів містобудівної діяльності є збереження пам'яток культурної спадщини.

Відповідно до абз.5 ст. 5 цього Закону при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів.

Відповідно до абз.10 ст. 8 цього Закону державне регулювання у сфері містобудування полягає, зокрема, в контролі за дотриманням вимог щодо охорони культурної спадщини та збереженням традиційного характеру середовища населених пунктів.

Згідно п. 9, 13 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон №1805-ІІІ) до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони; надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок.

Відповідно до положень статті 24 Закону №1805-ІІІ використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Частиною 1 статті 26 Закону №1805-ІІІ визначено, що консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Отже, для зміни зовнішнього вигляду будівлі, яка є пам'яткою архітектури місцевого значення необхідно отримати відповідний дозвіл органу виконавчої влади.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Положення про Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Голови Харківської обласної державної адміністрації №29 від 05.02.2013 (чинного на час видачі дозволу) Департамент виконує функції органу охорони культурної спадщини Харківської обласної державної адміністрації по пам'ятках архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтним, науки і техніки.

Згідно підпункту 78 пункту 5 цього Положення Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень надає дозвіл (погодження) на проведення робіт на пам'ятках архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтним, науки і техніки місцевого значення.

Разом з тим, у Держархбудінспекції, з огляду на ч. 3 ст. 37 Закону №3038-VI були відсутні підстави для витребування додаткових документів, зокрема, передбачених ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки ч. 3 ст. 37 Закону №3038-VI містить вичерпний перелік документів, які подаються для отримання дозволу, а відтак, у відповідача були відсутні підстави для відмови у видачі дозволу.

Водночас слід зазначити, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення; забезпечення публікації Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення до нього змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону №1805-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, забезпечує публікацію Реєстру та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні та на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1805-ІІІ об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

У свою чергу, відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону №1805-ІІІ (в редакції, чинній на час видачі дозволу) пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр).

Таким чином, виходячи з норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, чинній на час видачі дозволу) правовий статус та режим пам'ятки, відповідно, виникав та поширювався на об'єкт із внесенням його до Реєстру.

Аналогічна правова позиція щодо набуття правового статусу пам'ятки із занесенням до Реєстру викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі 916/2066/15 (номер рішення в ЄДРСР 72692854), в якій зазначено, що виходячи зі змісту статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт нерухомого майна набуває правового статусу пам'ятки тільки із занесенням до Реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення (щодо відносин, зокрема, 2005 року), а також у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 по справі №5011-48/950-2012 (3-66гс14).

Відповідно, із внесенням пам'ятки до Реєстру, на об'єкт починали поширюватись правила ст. 26 цього Закону щодо необхідності отримання дозволу.

Як встановлено з матеріалів справи, будинок 19 по вул. Пушкінській в м. Харкові був відсутній у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України станом на час видачі Державною архітектурно-будівельною інспекцією України дозволу.

Такий об'єкт відсутній в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України в Реєстрі пам'яток місцевого значення, який розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства культури України, і на час розгляду даної справи.

Відсутність вказаного об'єкту у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України підтверджується і самим Департаментом містобудування та архітектури Харківської ОДА у листі від 12.05.2017 № 01-04/354-2/1092 (а.с.27).

Вказаний об'єкт відсутній і у «Списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» (із змінами), затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР 24 серпня 1963 р. № 970.

Разом з тим, в апеляційні скарзі Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації вказує, що об'єкт, за адресою вул. Пушкінська 19 в м. Харкові є пам'яткою місцевого значення, який прийнято на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 №334 (охоронний №110), та міститься в Переліку пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення пам'яток архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних, науки і техніки м. Харкова, а відтак, ДАБІ мала можливість перевірити чи належить такий об'єкт до пам'яток культурної спадщини.

Однак, оскільки такий об'єкт був відсутній в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України, зокрема, Реєстрі пам'яток місцевого значення, колегія суддів приходить до висновку, у ДАБІ були відсутні підстави для припущення щодо належності будинку 19 по вул. Пушкінській в м. Харкові до пам'яток місцевого значення. Окрім того, в чинних на момент видачі дозволу нормативно-правових актах не було визначено обов'язку Державної архітектурно-будівельної інспекції України перевіряти переліки, чи будь-які інші реєстри, відомості, рішення, накази, якими б могли бути будь-які об'єкти віднесені до пам'яток місцевого/національного значення.

Разом з тим, не приведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України у відповідність до Переліку пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення пам'яток архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних, науки і техніки м. Харкова не може бути підставою для скасування дозволу.

Щодо доводів Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації в апеляційній скарзі, що ч. 3 Розділу X «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону, а відтак будинок 19 по вул. Пушкінській в м. Харкові є пам'яткою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 та ч. 1 ст. 13 цього Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції на час прийняття оскаржуваного дозволу): пам'ятка культурної спадщини, це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1760 від 27.12.2001 затверджено Порядок визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України яким встановлено, що об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об'єктів місцевого значення (пункт 1 Порядку в редакції на час видачі спірного дозволу).

На кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі (п. 2 Порядку в редакції на час видачі спірного дозволу).

Положення ч. 3 Розділу X «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» не встановлювали на час видачі оскаржуваного дозволу виключень із загального правила, відповідно до якого об'єкт набував статусу пам'ятки із внесенням до Реєстру на підставі наказу Мінкультури, у зв'язку з чим на об'єкт починали б поширюватись правила ст. 26 цього Закону.

Правильність такого розуміння та застосування судом вказаних норм підтверджується також наступним внесенням до Закону України «Про охорону культурної спадщини» змін Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо визначення поняття «пам'ятка культурної спадщини» від 25 травня 2017 року № 2073-VIII.

На правильність такого застосування норм зазначеного Закону станом на час видання спірного дозволу вказує і намір законодавця щодо необхідності прийняття змін до абзацу шостого статті 1 Закону та наступне виключення третього речення частини першої статті 13 відносно того, що із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

У той же час, слід зазначити, що наступне внесення цих змін до базового Закону, тобто вже після видачі спірного дозволу, зокрема, відносно визначення терміну «пам'ятка культурної спадщини», не впливає на оцінку дій/рішення ДАБІ станом на час видачі оспорюваного дозволу, виходячи із вимог законодавства, яке діяло на час видачі такого.

В контексті останнього та наявної у матеріалах справи копії листа Мінкультури України від 21.02.2018 № 741/10-13-18, в якому зазначено, що об'єкт перебуває на обліку як пам'ятка архітектури місцевого значення, тобто станом на дату зазначеного листа, слід зазначити, із набранням 03.08.2017 чинності Законом України від 25 травня 2017 року №2073-VIII, змінено правове регулювання відносно набуття певними об'єктами статусу пам'ятки. З набранням чинності цим Законом визначено, що пам'яткою культурної спадщини є не лише об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, але й об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Проте, цей Закон набрав чинності 03.08.2017, що не змінює того, що станом на час видачі оскаржуваного дозволу правовий режим пам'ятки поширювався на об'єкт із внесенням його до Реєстру, а відтак, оскільки будинок 19 по вул. Пушкінській в м. Харкові не перебував у Реєстрі, колегія суддів приходить до висновку, що на нього не поширювались вимоги ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо необхідності отримання дозволу від Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності об'єкту у Реєстрі на час видачі дозволу ДАБІ діяла в межах нормативного регулювання процедури розгляду заяви та прийняття рішення про видачу дозволу, визначених законодавством, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для висновку, що приймаючи рішення про видачу дозволу така діяла протиправно.

При цьому, колегія суддів додатково бере до уваги та додатково зазначає, що проект «Реконструкція мансардного поверху (квартир № 5, 6) по вул. Пушкінській, 19, в м. Харкові» від 2014 року, погоджений Харківською обласною державною адміністрацією (Департамент містобудування та архітектури), відповідно до штампу та підпису Директора Департаменту (а.с.109, т. 1).

Оскільки законодавцем не врегульовано питання, яким саме чином мав видаватися дозвіл (його форма) на реконструкцію (консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення) органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, враховуючи, що у ст. 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зазначено, що такий видається на підставі погодженої з ними науково-проектної документації, колегія суддів приходить до висновку, що погодження Харківською обласною державною адміністрацією (Департамент містобудування та архітектури) проекту «Реконструкція мансардного поверху (квартир № 5, 6) по вул. Пушкінській, 19, в м. Харкові» від 2014 року може вважатися наданням дозволу.

Також, Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації у листі від 12.05.2017 (а.с. 27, т.1) зазначає, що у 2016 погоджено паспорт зовнішнього оздоблення фасадів, виконаний у 2013 ДП «Український державний проектний інститут «Укрміськбудпроект» (замовник ОСОБА_2).

Копію реставраційного завдання на розробку науково-проектної документації, затверджено 30.11.2012 року начальником Управління містобудування та архітектури Харківської ОДА (а.с.153, т.1). При цьому погоджено реконструкцію мансардного поверху (АДРЕСА_1 із зазначенням, об'єкт є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 114160541036 від 23.02.2016, а саме: «Реконструкція мансардного поверху(квартир АДРЕСА_7

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що органи охорони культурної спадщини, органи місцевого самоврядування мають законодавчо визначений інструментарій для реалізації своїх функцій та повноважень відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації та заступника прокурора міста Києва - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 червня 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.А. Губська

Н.М. Троян