Постанова № 74818665, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ №826/5885/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Літвіної Н.М.,

за участю

секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу повного товариства «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Федорчук А.Б.) у справі за адміністративним позовом повного товариства «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Повне товариство «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми №0226140303 від 28.02.2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та прийняттям такого рішення у результаті неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року у справі №826/5885/17 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

10 травня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15523), у якому такий просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

12 червня 2018 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі №826/5885/17, у яких зазначено, що до позивача доречно застосовувати п. 127.1 ст. 127 ПК України, оскільки згідно податкової звітності, поданої позивачем, ніякої заборгованості перед працівниками не значиться. Також в запереченнях вказано, що з розрахунку штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб вбачається, що положення п. 102.1 ст. 102 ПК України враховано контролюючим органом.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав на тих доводах, що в ній зазначені, представники відповідача апеляційну скаргу просили відхилити.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку повного товариства «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія», код ЄДРПОУ 36469834 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 09.04.2009 року по 30.09.2016 року.

За результатами перевірки складено Акт від 12.01.2017 року №13/26-15-14-06-02/36469834 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: п.44.1, 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 17478,00 грн. в тому числі за 9 місяців 2016 року в сумі 17478,00 грн.; п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме не подано/несвоєчасно подано розрахунки податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 131 відокремлений підрозділ за період 2013, 2014 рік; п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п. 102.1 ст. 102, пп 163.1.2 ст. 163.2 ст. 163, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено несплату нарахованого податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати працівників на загальну суму 1089405,47 грн.: за IV квартал 20013 року в сумі - 99929,47 грн., 2014 рік в сумі 294027,80 грн., 2015 рік в сумі 361809,60 грн., за І-ІІІ 2016 року в сумі 333638,60 грн.; п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зібр та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ та п. 1 Розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, несвоєчасно подано звіти про нараховані суми єдиного внеску за червень 2016 року.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом 28.02.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0226140303, яким відповідно до пп. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, п. 87.9 ст. 87, пп 163.1.2 ст. 163.2 ст. 163, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, визначено ПП «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» до сплати грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2148565,88 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 1241790,70 грн., за штрафними санкціями 906775,18 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішення позивачем подано скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 19.04.2017 року № 8230/6/99-99-11-02-01-15 податкове повідомлення рішення №0226140303 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач вважає винесення податкового повідомлення-рішення протиправним, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що судом не береться до уваги посилання позивача на те, що контролюючим органом не застосовано положення п. 102.1 ст. 102 ПК України, оскільки, як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб, Контролюючим органом були враховані положення даної норми, крім того, позивачем не надано суду переконливі докази того, що ним в повному обсязі здійснювалися сплата податків, а отже, в даному випадку має місце саме не сплата податків, а несвоєчасна сплата податку до бюджету, а відтак контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції за ст. 127 Податкового кодексу України, а відтак, контролюючим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно Акту від 12.01.2017 року №13/26-15-14-06-02/36469834 перевіркою порушень вимог ст. 3, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 в частині своєчасності виплати заробітної плати та нарахування заробітної плати нижче законодавчо встановленого рівня працівникам, які працювали повний робочий день встановлено, що станом на 30.09.2016 заборгованість по заробітній платі відповідно рахунку 661 «розрахунки за заробітною платою» становить 12 439 651, 09 грн., що не заперечує позивач.

Як вбачається з Акту перевірки позивачем нараховувався податок з доходів фізичних осіб: за 2013 р. - 369058,84грн., сплачено 365,63 грн.; за 2014 р. - 310041,32 грн., сплачено 25742,80 грн.; за 2015 р. - 459024,21 грн., сплачено 82467,38 грн.; за І-ІІІ квартал 2016 р. - 1610849,54, сплачено 176333,10 грн..

Так, перевіркою встановлено несплату нарахованих сум податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати працівників на загальну суму 1613215,70 грн., а саме: за 2013 - в сумі 623739,70 грн., 2014 рік - в сумі 294027,80 грн., 2015 рік - в сумі 361809,60 грн. та за І-ІІІ кв. у сумі 333638,60 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у періоді що перевірявся ПТ «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» таким сплачено податку на доходи осіб в сумі 284908,91 гривень.

В той же час залишок несплачених сум податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2013 становив 287275,07 гривень. Тобто, сплачені суми податку, в сумі 284908,91 грн. контролюючий орган зарахував в погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, який станом на 01.01.2013 становив 287275,07 гривень.

Таким чином контролюючий органом зроблено висновки, що нараховані суми податку на доходи фізичних осіб за 2013, 2014, 2015 підлягають сплаті до відповідних бюджетів за результатами проведеної перевірки з врахуванням строку позовної давності зазначеного пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. Відтак, сума несплаченого податку з врахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України, становить 1241790,70 грн., в тому числі: за 2014 р. - 310041,32 грн.; за 2015 р. - 459024,21 грн.; за І-ІІІ квартал 2016 р. - 472725,17 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитися із правомірністю зарахування сплачених сум податку в сумі 284908,91 грн. в погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, який станом на 01.01.2013 становив 287 275,07 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.102.4. ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно пп.10.2.3. п. 101.2 ст. 102 під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Відтак, суд приходить до висновку, що контролюючим органом протиправно здійснено зарахування сплачених сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 284 908, 91 грн. в рахунок погашення податкового боргу, який виник до 01.01.2013 і для стягнення якого закінчився строк давності, а відповідно вказана сума оплати повинна була бути врахована при визначенні зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Щодо доводів відповідача, зазначених у додаткових поясненнях від 12.06.2018, що з розрахунку штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб вбачається, що положення п. 102.1 ст. 102 ПК України враховано контролюючим органом., суд зазначає, що ст. 102 ПК України застосовано саме до нарахованої суми податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік, як вбачається з оскаржуваного повідомлення-рішення, однак строк позовної давності протиправно не застосовано до податкового боргу, який виник до 01.01.2013.

За змістом п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, здійснюється в порядку п. 168.1 ст. 168 ПК України. Так, приписами норм п.п. пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 і 168.1.5 цього пункту статті 168 Кодексу визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Зі змісту пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України слідує, що законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) саме в межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.

Такий строк слід вираховувати наступним чином. Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, які починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого ПК України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2017 № К/800/31809/16 (справа № 813/3421/15).

Відтак, визначення «для місячного податкового періоду» зазначене у п.168.1.5. ст. 168 ПК України слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2016 та 28.10.2016 позивачем було сплачено податок на доходи фізичних осіб за вересень 2016 року у розмірі 53 126,02 грн. у зв'язку з нарахуванням заробітної плати (а.с. 38-163).

Відтак, відповідно сума основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, визначена контролюючим органом в податковому повідомленні рішенні від 28.02.2017 мала бути зменшена на суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за вересень 2016, оскільки така була сплачена в визначений законодавством строк.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що неврахування здійснених позивачем оплат за вересень 2016 року у розмірі 53 126, 02 грн. та 284908,91 гривень, які протиправно зараховано в погашення податкового боргу що виник до 01.01.2013, призвело до невірного визначенні контролюючим органом зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за перевіряє мий період.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно висновку, зробленого Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в Акті від 12.01.2017 року №13/26-15-14-06-02/36469834, перевіркою встановлено порушення ПТ «Ломбард «Комод» п.54.2 ст. 54, п 57.1 ст.57, п.102.1 ст. 102, п.163.1.2 п. 163.2 ст.163, пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п.168.4.4 п. 168.4 ст. 168. П. 171.2 ст. 171 ПК України, в результаті чого встановлено несплату нарахованих сум податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати працівників на загальну суму 1089405, 47 грн., а саме: за IV кв. 2013 в сумі - 99929,47 грн., 2014 в сумі 294027, 80 грн., 2015 в сумі 361809,60 грн. та за І-ІІІ кв. 2016 в сумі 333638,60 грн.

Однак, в оскаржуваному повідомленні рішенні зазначено, що сума несплаченого податку з врахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України, становить 1241790,70 грн., в тому числі: за 2014 р. - 310041,32 грн.; за 2015 р. - 459024,21 грн.; за І-ІІІ квартал 2016 р. -472725,17 грн., що значно перевищує розмір грошового зобов'язання, встановлено в Акті перевірки, а відтак, така сума не відповідає висновку, зробленому в Акті перевірки.

Також, податковим повідомленням-рішенням №0226140303 від 28.02.2017 позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 906 775, 18 грн., визначену та розраховану у відповідності до ст.127 ПК України.

Так, відповідно до п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Однак, колегія суддів не погоджується із застосуванням до позивача штрафних санкцій, передбачених ст. 127 ПК України з огляду на наступне.

Як зазначено в Акті перевірки від 12.01.2017 року №13/26-15-14-06-02/36469834 станом на 30.09.2016 заборгованість по заробітній платі відповідно рахунку 661 «розрахунки за заробітною платою» становить 12 439 651, 09 грн., що не заперечує позивач.

Статтею 127 Податкового кодексу України, на підставі якої відповідач застосував до позивача спірні штрафні санкції, встановлюється міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов'язків або сплата податку здійснюється після виплати доходу платнику податку.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 лютого 2018 року у справі №813/5787/15.

В свою чергу, несвоєчасна виплата задекларованих та узгоджених податкових зобов'язань за платежем «податок з доходів фізичних осіб» виникла внаслідок заборгованості (невиплати) по заробітній платі.

Пунктом 126.1. ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відтак, оскільки у спірному випадку позивач не вчиняв порушення, передбачене ст. 127 Податкового кодексу України, а саме - виплати доходу на користь платника податків без попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку, оскільки наявна заборгованість по заробітній платі, застосування відповідачем норми ст.127 Податкового кодексу України є протиправним, а тому спірні податкові повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій на підставі вказаної статті підлягають скасуванню.

Оскільки контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні №0226140303 від 28.02.2017 невірно визначено суму грошового зобов'язання в частині податкового зобов'язання (враховуючи вищенаведене, така сума мала бути зменшена на суму сплаченого позивачем податку на доходи фізичних осіб протягом 2014-2016 років у сумі 284908,91, зокрема, на суму сплаченого податку за вересень 2016 року в розмірі 53126,02 грн.) та протиправно застосовано штрафні санкції за ст. 127 у розмірі 906 775,18 на невірно визначену суму грошового зобов'язання, що становить 1241790,70 грн., згідно податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирахувати вірну суму грошового зобов'язання та приходить до висновку про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Відтак, доводи, наведені в апеляційній скарзі позивачем, спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 19 березня 2018 року та є підставами для його скасування.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до пп. «б» п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання позовної заяви повним товариством «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» було сплачено судовий збір в розмірі - 32228,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №432 від 03.05.2017, яке міститься в матеріалах справи (а.с.3), та під час подання апеляційної скарги - 48343,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №625 від 12.04.2018, яке міститься в матеріалах справи (а.с.207).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір в розмірі 80571,50 грн. (32228,50+48343,00) підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу повного товариства «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року - скасувати і ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0226140303 від 28.02.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь повного товариства «Ломбард «Комод» Горбач Олександр Олегович і Компанія» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал 13/2 Б, код ЄДРПОУ 36469834) судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 80571 (вісімдесят тисяч п'ятсот сімдесят одна) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 червня 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.А. Губська

Н.М. Літвіна