Постанова № 74818522, 20.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року справа №805/237/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гаврищук Т.Г., секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю представника відповідача Груєнка С.Л., представника відповідача Курібла В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькійобласті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. у справі № 805/237/18-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.), яке складене в повному обсязі 28 березня 2017року у м.Слов'янську, за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Приватної установи "Санаторій Металург" про стягнення податкового боргу у розмірі 873 557,18 гривень,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у Донецькій області звернулося до суду з позовом до приватної установи "Санаторій "Металург" про стягнення податкового боргу у розмірі 873 557,18 гривень з яких:

- заборгованість з орендної плати у розмірі 697 136,96 гривень;

- заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 176 420,22 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач - приватна установа "Санаторій "Металург" знаходиться на податковому обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з 20 вересня 1997 року за № 37. Станом на 24 січня 2018 року з урахуванням уточнень позовних вимог, за відповідачем існує податковий борг в сумі 873 557,18 гривень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та з земельного податку з юридичних осіб, який самостійно визначений у поданих деклараціях. У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених податкових зобов'язань, було винесено податкову вимогу від 02 жовтня 2014 року № 2296-25. Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вимоги п.95.4 статті 95 Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують платника податків в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 873 557,18 гривень.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з рахунків приватної установи "Санаторій "Металург" (код ЄДРПОУ 25096509) у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу:

- з орендної плати у розмірі 608 (шістсот вісім) гривень 38 копійок;

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 176 420 (сто сімдесят шість тисяч чотириста двадцять) гривень 22 копійки.

В решті позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач надіслав уточнюючу декларацію з плати за землю за 2016 рік в строки, визначені статтями 50, 102 Податкового кодексу України. Відповідач при нарахуванні суми пені не враховував положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України де визначена презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. В особовій картці сума пені за 2016 рік складає 608,38грн, яка підлягає стягненню.

Стосовно стягнення заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки суд першої інстанції вказав, що сума у розмірі 176 420,22 гривень підтверджується карткою особового рахунку, тому також підлягає стягненню.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач, звернувся з апеляційної скаргою в обґрунтування якої навів доводи тотожні в позовній заяві. Просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначив, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача вважав, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Відповідач - приватна установа "Санаторій "Металург" є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 25096509, що підтверджується безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 212-214), перебуває на обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з 20 вересня 1997 року за № 37, як платник податків за основним місцем обліку, що підтверджується безкоштовним витягом та ідентифікаційними даними (а.с. 11, 213 звор.бік).

Пунктом 20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, зокрема, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, позивач - Головне управління ДФС у Донецькій області є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Як передбачено ст. 67 Конституції України та п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі які в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

19 лютого 2016 року відповідачем до Жовтневої ОДПІ м.Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області було подано податкову декларацію за 2016 рік (нова звітна) з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за 2016 рік у сумі 1 351 846,92 гривень, яке підлягає щомісячній сплаті рівними частками за січень - грудень у розмірі 112 653,91 гривень (а.с. 15-16). Судом встановлено, що період виникнення заборгованості жовтень - грудень 2016 року по терміну сплати починаючи з 30 листопада 2016 року по 30 січня 2017 року.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

09 лютого 2017 року відповідачем до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області було подано податкову декларацію за 2016 рік (уточнююча) з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в якій самостійно виправлено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за 2016 рік у сумі 337 961,73 гривень, яке підлягає щомісячній сплаті рівними частками за січень - березень у розмірі 112 653,91 гривень, а за період квітень - грудень зазначені прочерки, тобто, зобов'язання зменшені до нуля (а.с. 131-133). Декларація була подана з урахуванням висновку ТПП № 65/12.1-21-03 від 23 січня 2017 року, про що зазначено в уточнюючій декларації за 2016 рік (а.с. 132). Відповідно до квитанції № 2 уточнююча податкова декларація за 2016 рік з плати за землю прийнята контролюючим органом 09 лютого 2017 року (а.с. 133 звор.бік).

Податковим органом у зв'язку з подачею уточнюючої декларації приватній установі "Санаторій "Меркурій" на підставі п.п. 129.1.1 статті Податкового кодексу України була нарахована пеня у розмірі 403 763,79 гривень (а.с. 196-197).

Стосовно нарахування податковим органом пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Дана норма була чинна з 14 квітня 2014 року до 08 червня 2016 року.

23 січня 2016 року № 65/12.1-21-03 Донецька торгово-промислова палата надала висновок приватній установі "Санаторій "Металург" відповідно до якого, встановила неможливість використання об'єкту оренди наймачем через обставини, за які він не відповідає, є підставою для звільнення від сплати орендної плати (а.с. 119-120).

На підставі Податкового кодексу України з урахуванням висновку Донецької ТПП від 23 січня 2016 року № 65/12.1-21-03 подав уточнюючу декларацію за 2016 рік, згідно якої визначив зобов'язання за жовтень - грудень 2016 року з прочерками, яка прийнята контролюючим органом 09 лютого 2017 року.

Таким чином зобов'язання за період жовтень - грудень 2016 року, яке заявлене позивачем до стягнення відсутнє, що унеможливлює нарахування пені.

Крім того суд зазначає, що посадовими особами РПС ПОП "Чернігів" ГУНП в Чернігівській області надавалися довідки, відповідно до яких територія приватної установи "Санаторій "Металург" є територією розміщення спецпідрозділу особливого призначення "Чернігів" ГУНП в Чернігівській області МВС України та є об'єктом з обмеженим доступом на території якій ведення господарської діяльності неможливе, що підтверджується довідками від 16 травня 2016 року, від 15 червня 2016 року, від 09 серпня 2016 року, 03 жовтня 2016 року, 14 грудня 2016 року, 27 січня 2017 року, 18 квітня 2017 року, 28 вересня 2017 року, 18 жовтня 2017 року, 30 листопада 2017 року (а.с. 146-155).

Однак, податковим органом на підставі п.п. 129.1.1 статті Податкового кодексу України була нарахована пеня у розмірі 403 763,79 гривень.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

У разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (п.п 129.9 п. 129 ст. 129 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, які дорівнюють 1095 днів) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, позивач надіслав уточнюючу декларацію з плати за землю за 2016 рік в строки, визначені статтями 50, 102 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що відповідач при нарахуванні суми пені не враховував положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України де визначена презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно облікової картки платника податків з земельного податку з юридичних осіб пеня станом на 31 грудня 2016 року складає 608,38 гривень (а.с. 18).

При таких обставинах суд апеляційної погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про стягнення заборгованості з орендної плати в частині стягнення пені в сумі 608,38 гривень.

Стосовно стягнення заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 176 420,22 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки входить до складу податку на майно.

Платниками податків згідно п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно, виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування, на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Підпунктом 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Податкове зобов'язання за звітний рік відповідно до п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

12 січня 2016 року відповідачем до Жовтневої ОДПІ м.Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області було подано податкову декларацію за 2016 рік (звітна) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в якій самостійно нараховано суму податку у розмірі 157 320,75 гривень, яке підлягає щоквартальній сплаті рівними частками за І - ІІІ квартал у розмірі 39 330,19 гривень, за IV квартал у розмірі 39 330,18 гривень (а.с. 14). Судом встановлено, що період виникнення заборгованості IV квартал по терміну сплати 29 січня 2017 року.

13 лютого 2017 року відповідачем до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області було подано податкову декларацію за 2017 рік (звітна) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в якій самостійно нараховано суму податку у розмірі 182 665,60 гривень, яке підлягає щоквартальній сплаті рівними частками за І - IV квартал у розмірі 45 666,40 гривень (а.с. 17). Судом встановлено, що період виникнення заборгованості I-ІІІ квартал по терміну сплати 29 квітня 2017 року, 29 липня 2017 року та 29 жовтня 2017 року відповідно.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На підставі п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України відповідачу була нарахована пеня у розмірі 14 921,02 гривень.

Таким чином, загальна сума заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, становить 176 420,22 гривень. Ця сума була заявлена позивачем до стягнення.

Заборгованість підтверджується карткою особового рахунку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 191).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача з орендної плати та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка підлягає стягненню становить 177 028,60 гривень.

Зазначені зобов'язання не були у повному обсязі сплачені у встановлені Податковим кодексом України строки.

Заборгованість в сумі 177 028,60 гривень підтверджується карткою особового рахунку з орендної плати з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 18, 134, 136, 191-194).

Станом на дату розгляду справи відповідачем зазначена сума боргу не погашена.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Податковою інспекцією сформовано податкову вимогу форми "Ю" від 02 жовтня 2014 року № 2296-25, яка була отримана головним бухгалтером підприємства 03 жовтня 2014 року, що підтверджується підписом на податковій вимозі (а.с. 10).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не в повному обсязі вжиті заходи з самостійного погашення податкового боргу.

Строки добровільної сплати узгоджених податкових зобов'язань сплинули, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобов'язань, не призвели до їх погашення.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність суми податкового боргу у розмірі 177 028,60 гривень та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст.67 Конституції України та ст.16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст постанови складений 21 червня 2018 року.

Керуючись статтями 309, 311, 315, 316 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/237/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/237/18-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

Т.Г.Гаврищук