Постанова № 74818205, 11.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.

Суддя-доповідач: Мінаєва О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2201/18Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 р. по справі № 820/2201/18, суддя Сагайдак В.В., м. Харків

за позовом ОСОБА_2

до Державного реєстратора Борка Андрія Степановича, Головного територіального управління юстиції в Харківській області

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Борка Андрія Степановича ( надалі по тексту відповідач), Головного територіального управління юстиції в Харківській області (надалі по тексту відповідач), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", в якому просив суд:

- визнати протиправною дію державного реєстратора Борка Андрія Степановича щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну власників, яка здійснена 13.11.2017 о 11:39:27 год, номер запису про право власності 23369000, щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та незаконною перереєстрацію права власності на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та гарантія»;

- зобов'язати головне територіальне управління юстиції в Харківській області, скасувати зазначене внесення відомостей з боку державного реєстратора Борка Андрія Степановича в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за 13.11.2017 о 11:39:27 год, номер запису про право власності 23369000, та внести новий запис, за яким власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, визначити ОСОБА_2.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2018р. у відкритті провадження у зазначеній справі відмовлено.

Позивачка, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначає доводи щодо оскарження нею виключно владних управлінських дій та рішень суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ОСОБА_2 та АКБ "Правекс-Банк" укладено кредитний договір № 12206-153/06Р від 11.10.2006.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 (іпотекодавець) та АКБ "Правекс-Банк" (іпотекодержатель) уклали договір іпотеки № 120021-029/07Ф від 27.09.2007.

Всі права вимоги іпотекодержателя ПАТ КБ "Правекс-Банк" за договором іпотеки № 120021-029/07Ф від 27.09.2007 перейшли до нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія".

Згідно з умовами договору ОСОБА_2 передала в іпотеку спірне майно, а саме - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Третьою особою звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено у спосіб, визначений у іпотечному договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, яким, у даному випадку, є застереження у договорі іпотеки.

Так, у розділі 3 іпотечного договору від 27.09.2007 сторони дійшли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Відповідно до пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 вказаного договору у разі невиконання або неналежного виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Рішенням державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Борка Андрія Степановича індексний №23369000 від 13.11.2017 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія".

Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спір не є публічно-правовим, оскільки випливає з договірних відносин і має вирішуватися судом в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, виходячи з завдання адміністративного судочинства, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового.

Разом з цим, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що для встановлення юрисдикції спорів з суб'єктом владних повноважень щодо рішень з державної реєстрації прав на майно, необхідно встановити підстави позову, а саме правовідносини виникли з приводу виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій щодо процедури прийняття рішення або у зв'язку з наслідками, які спричинені таким рішенням, які призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів.

Зазначена позиція повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 17.04.2018 року по справі № 815/6956/15 та Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 08.05.2018 року по справі № 805/1794/14.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 17.04.2018 року по справі № 815/6956/15, спір про визнання неправомірним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, який виник у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Разом з цим, Верховний Суд в постанові від 08.05.2018 року по справі № 805/1794/14, враховуючи підстави позову, вирішив відступити від правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі № 815/6956/15. Так, Верховний Суд зазначив, що спір, який ґрунтується на порушенні процедури при прийнятті рішень про державну реєстрацію майна, що було предметом договору іпотеки, та відповідності дій державного реєстратора вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», має публічно-правовий характер, предметом якого є владні управлінські рішення та дії з реєстрації прав на нерухоме майно, який у межах спірних правовідносин діяв як суб'єкт владних повноважень. А тому, такий спір має вирішуватись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційні скарзі позивач наводить доводи щодо оскарження ним виключно процедури прийняття рішення відповідачем з реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на квартиру № 3 по вул. Б. Хмельницького, б 14 в м. Харкові, посилаючись на невідповідність дій державного реєстратора приписам Закону України № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Між тим, зі змісту позовної заяви чітко встановити підстави позову та характер спірних правовідносин, а саме виникли вони з приводу оскарження процедури прийняття відповідачем зазначеного рішення або з приводу наслідків, які спричинені таким рішенням, що мають цивільно-правовий характер, неможливо.

Враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі здійснені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Таким чином, відмова у відкритті провадження у справі, ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме змісту спірних правовідносин, позбавить позивача права на розгляд його справи в адміністративному суді.

При цьому, колегія суддів зазначає, що якщо після відкриття провадження у справі буде встановлено, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд відповідно до пункту 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України, закриває провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 по справі № 820/2201/18 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 по справі № 820/2201/18 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Борка Андрія Степановича, Головного територіальне управління юстиції у Харківській області, треття особа товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про визнання протиправним та скасування рішення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)О.М. МінаєваСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 18.06.2018 р.