Постанова № 74816719, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ №823/420/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Гаврилюк В.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області по затвердженню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 0,080 га у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 0,080 га у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо неприйняття передбаченого у статті 118 Земельного кодексу України рішення за заявою ОСОБА_2 від 15.12.2017 за вх. № 23567/0/5-17-СГ. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_2, зареєстровану 15.12.2017 за вх. №23567/0/5-17-СГ, щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки площею 0,0800 га для індивідуального садівництва в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області та прийняти рішення відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області подало апеляційну скаргу.

Відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області вказує, що лист Головного управління від 28.12.2017 №08416/6-17 оформлений відповідно до вимог чинної Інструкції з діловодства, а також зазначає, що в Земельному кодексі України відсутнє посилання на безумовне затвердження проекту землеустрою та передбачена можливість відмови та процедура її оскарження, відтак, відповідачу залишено право вибору щодо прийняття рішення.

07 червня 2018 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому такий просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним рішення, яке передбачено ст. 118 Земельного кодексу України, у визначений законом строк, а лише направлено лист інформаційного характеру, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області прийняти рішення відповідно до вимог ст. 118 ЗК України.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, та відповідно до положень п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС Ук.аїни справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15 липня 2016 року позивач звернулася в Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області із заявою про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовною площею 0,08 га для ведення садівництва. 20 липня 2016 року вказану заяву отримано Головним управлінням, про що є відмітка в поштовому повідомленні про вручення.

Оскільки станом на 23 серпня 2016 року жодної відповіді на зазначену заяву позивач не отримала, тому, скориставшись принципом мовчазної згоди, уклала з ФОП ОСОБА_4 договір № 54 про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що направила відповідне повідомлення в Головне управління. Вказане повідомлення отримане адресатом 09 вересня 2016 року.

Головне управління листами від 22.08.2016 №7143/6-16 та від 10.10.2016 №8380/6-16 повідомило позивача про неможливість позитивного вирішення питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га для ведення садівництва в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району.

Розроблений за вказаним договором проект землеустрою відповідно до чинного законодавства відправлено на погодження. Згідно з висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.07.2017 № 3713/82/17 проект землеустрою погоджено. Відомості про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру, а саме: кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для індивідуального садівництва, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, форма власності державна, площа 0,0800 га.

31 серпня 2017 року позивачем подана заява до Головного управління про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 0,0800 га у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту та передачу у власність зазначеної земельної ділянки.

Листом від 13.09.2017 № 7984/6-17 Головне управління повідомило позивача про неможливість розгляду питання щодо затвердження проекту землеустрою з наступних підстав:

- відсутність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- наявність у довідці з державної статистичної звітності про наявність земель інформації, що земельна ділянка площею 0,0800 га під господарськими будівлями та дворами;

- відповідно до наданого витягу з Державного земельного кадастру від 28.08.2017 № НВ-7105944842017, земельна ділянка має угіддя - багаторічні насадження. Проте в кадастровому плані в експлікації угідь зазначено угіддя - багаторічні насадження.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, 28 вересня 2017 року позивач звернулася зі скаргою в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

25 жовтня 2017 року за вих. № Я-7415/0-0.13-4486/6-17 позивачем отримано відповідь на зазначену скаргу від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якій повідомлено, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області за звернення позивача щодо затвердження зазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головним управлінням надано відмови, та, разом з тим зазначено, що відмова не позбавляє права на повторне звернення та вказано, що Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області доручено у разі повторного надходження проекту землеустрою розглянути його відповідно до норм законодавства.

15 грудня 2017 року позивач звернулася до Головного управління із заявою (вхідний номер № 23567/0/5-17-СГ від 15.12.2017), у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га для індивідуального садівництва в межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Листом від 28.12.2017 № 08416/6-17 Головне управління повідомило ОСОБА_2 про неможливість вирішення порушеного питання.

Вважаючи бездіяльність відповідача по затвердженню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 0,080 га у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва, в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головне управління проявило свою бездіяльність при розгляді вищевказаної заяви позивача, оскільки не прийняло жодного з рішень, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, а лише надіслало лист № 0841/6-17 від 28.12.2017, який має інформаційний характер, а для захисту порушених прав позивача в даному випадку також слід зобов'язати відповідача розглянути вказану заяву і прийняти рішення, передбачене статтею 118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, що визначає забезпечення права на землю громадянам є Земельний кодекс України.

Відповідно до частини 1, частини 2, пункту а 3 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (ст. 121 Земельного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 6 статті 118 вказаного Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 8,9 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

Згідно ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частинами 5,6 ст. 186-1 ЗК України закріплено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Таким чином, реалізації права особи на отримання земельної ділянки у власність передує декілька окремих етапів (звернення до компетентного органу за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, замовлення такого проекту, його розробка, погодження, подання на затвердження). Таким чином, останнім етапом реалізації вказаного права є затвердження уповноваженим органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Згідно з ч.13 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання приписів ст.186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для індивідуального садівництва в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаської області за межами населеного пункту було погоджено експертом державної експертизи, що підтверджується висновком від 11.07.2017 року №3713/82-17 (а.с.60).

В подальшому, з метою затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га для індивідуального садівництва в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області позивач подала до Головного управління відповідну заяву (вхідний номер №23567/0/5-17-СГ від 15.12.2017).

Листом № 0841/6-17 від 28.12.2017 Головне управління повідомило позивача, що неможливо вирішити порушене позивачем питання.

У даному випадку Управління, відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, керувалось відсутністю дозволу на його виготовлення.

Однак, суд звертає увагу на положення ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (до письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

Судом встановлено, що протягом 30 днів Головним управлінням не розглянуло заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 15 липня 2017 року (20.07.2016 отримано Головним управлінням, відповідь надано, як зазначає відповідач - 22.08.2016, однак станом на 08.09.2016 позивач таку не отримала).

Таким чином, у позивача виникло право на укладення договору щодо розробки проекту землеустрою протягом місяця з дня закінчення граничного строку розгляду звернення.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31.01.2018 у справі № 814/741/16, постанові від 14.03.2018 у справі № 804/3703/16.

Такий строк завершився 18 серпня 2016 року. Позивач уклала згаданий правочин 23 серпня 2016 року і 08.09.2016 надіслала Головному управлінню повідомлення про це разом з копією договору.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою в силу прямих присів закону у зв'язку з бездіяльністю відповідача.

Відтак, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області безпідставно відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою, зазначивши підставою для відмови відсутність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у частині 9 ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, за наслідками розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою повинно бути оформлене відповідачем у формі рішення, а не листа, який має інформаційний характер.

В свою чергу, листи у відповідь на звернення, не є законним способом поведінки органу, а є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися прийнятим «рішенням» у розумінні ч. 9 ст. 118 ЗК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним відповідного рішення, передбаченого у частині 9 статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для захисту порушених прав позивача в даному випадку слід визнати протиправною саме бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законодавством рішення за заявою позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га для індивідуального садівництва в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (вхідний номер № 23567/0/5-17-СГ від 15.12.2017) та зобов'язати відповідача розглянути вказану заяву і прийняти рішення, передбачене статтею 118 Земельного кодексу України.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються у зв'язку з тим, що такі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.А. Губська

Н.М. Літвіна