Постанова № 74816281, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15850/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника позивача - Чехонадського А.О.

представника відповідача - Бур’ян М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Фудмережа" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2017 року № 0015364201, № 0015374201.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 26.07.2017 року по 15.08.2017 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фудмережа" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року при взаємовідносинах з ТОВ «Самсел», за результатами якої складено акт № 2920/28-10-42-01/36387249 від 22.08.2017 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено пп.134.1.1 п.134..1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 4457386 грн. та п.20.1.3 п.20.1 ст.20, п.85.2 ст.85 ПК України, внаслідок чого посадовим (службовим) особам контролюючих органів не надано у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

18 вересня 2017 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення № 0015364201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4457386 грн. та № 0015374201, яким за порушення пункту 121.1 ПК України нараховано штраф у розмірі 1020 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини позивача із зазначеним контрагентом не мали реального характеру, оскільки позивач проводив операції з суб'єктом господарської діяльності, що має ознаки «фіктивності», посилаючись на допити свідків та відсутність у контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 ПК України.

Також, органам державної податкової служби надане право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали (п. 20.1.3 п. 20.1. ст. 20 ПК України).

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України зазначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Статтею 85 ПК України передбачено надання платниками податків документів, зокрема:

85.1. Забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

85.2. Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов'язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.

Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов'язані надавати інформацію в електронній формі, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов'язку подання її в електронній формі.

Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб документів, які відповідно до цього Кодексу пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів(якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації). Загальний формат та порядок подання такої інформації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Щодо податкового повідомлення рішення від 18.09.2017 року № 0015374201, яким товариству визначено штрафні санкції за ненадання документів за операціями з ТОВ «Самсел», колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що запитами від 26.07.2017 року № 1, від 11.08.2017 року №2, від 15.08.2017 року №3 відповідач просив товариство надати документи згідно із переліком, зазначеним в цих запитах.

04.08.2017 року позивачем на адресу податкового органу було надано письмові пояснення, в яких останній повідомив відповідача про те, що згадані у запитах документи було вилучено прокурором Київської місцевої прокуратури №5 в ході проведення обшуку 06.07.2017 року в рамках кримінального провадження № 320166100050000055 від 30.06.2016 року і повинні знаходитись в матеріалах цього провадження, що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом обшуку від 06.07.2017 року (а.с.35).

Колегія суддів вважає, що товариство об'єктивно не мало можливості надати відповідні документи, натомість відповідачем проігноровано положення п. 44.6 ст. 44 ПК України та п. 85.9 ст. 85 ПК України, згідно якого якщо документи вилучено правоохоронними органами, терміни проведення перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них, та протиправно застосовано до позивача штрафні санкції.

Враховуючи те, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій за ненадання документів по операціями з ТОВ «Самсел»,

податкове повідомлення-рішення від 18.09.2017 року № 0015374201 підлягає скасуванню.

Також, податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2017 року № 0015364201 позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

04 січня 2016 року між ТОВ «Горсан» (первісний кредитор), ТОВ «Самсел» (новий кредитор) та ТОВ "Фудмережа" укладено договір № 04001ГС про відступлення права вимоги.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до вказаного договору первісний кредитор уступив ТОВ «Самсел» права вимог до товариства (боржника) за договорами підряду № 09/06-15 від 09.06.2015 року на загальну суму 24763257 грн.

Також, 30 грудня 2015 року між ТОВ «Перший Бізнес-центр», ТОВ «Самсел» та ТОВ "Фудмережа" укладено договір № 3012ПБС про відступлення права вимоги.

Відповідно до вказаного договору контрагент (первісний кредитор) уступив ТОВ «Самсел» права вимог до товариства (боржника) за договорами поставки на загальну суму 40 003 266,00 грн.

Відступлення права вимоги як для цілей бухгалтерського обліку, так і в розумінні цивільного законодавства є заміною кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Договори поставки, укладені між контрагентом і товариством є двосторонніми (ч. З ст. 626 ЦК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України), тобто такими, в яких правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Враховуючи те, що контрагенти виконали умови вказаних вище договорів, а товариство на момент відступлення права вимоги борг за поставлені товари та надані роботі не сплатило, то зміст зобов'язання на момент відступлення права вимоги становив обов'язок товариства (боржника) сплатити вартість поставлених товарів та наданих робіт у розмірі 64766523,40 грн. і право контрагента (кредитора) вимагати сплату грошових коштів у вищезазначеному розмірі.

При цьому, жодних розрахунків щодо виконання грошових зобов'язань за вказаними вище договорами поставки та підряду позивачем на користь ТОВ «Горсан» та ТОВ «Перший Бізнес-центр», про що свідчить відсутність будь-яких платіжних документів щодо таких розрахунків.

З аналізу матеріалів справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання позивача за спірними операціями не є погашеними, а тому сума таких зобов'язань не підлягає включенню до складу доходу.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган посилається на наявність протоколів допиту свідків - керівників ТОВ «Горсан», ТОВ «Перший Бізнес-центр» та ТОВ «Самсел», у яких заперечується будь-яка їх причетність до контрагента та його діяльності.

Колегія суддів вважає вказані посилання відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи кримінальна справа порушена за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах службовими особами ТОВ «Горсан», ТОВ «Перший Бізнес-центр» та ТОВ «Самсел», про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Враховуючи наведене, колегія судів приходить до висновку, що покази посадових осіб контрагентів не можуть розглядатися як беззаперечний доказ відсутності фактичного здійснення спірних операцій.

Щодо посилання відповідача у Акті перевірки на те, що ТОВ «Самсел» не знаходиться за податковою адресою, чисельність працюючих на ТОВ «Самсел» становить 1 чол. (він же директор, головний бухгалтер та засновник), відсутні відомості про наявність у ТОВ «Самсел» основних засобів, в т.ч. виробничих, складських приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів тощо, колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що "компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків".

Викладені відповідачем аргументи для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання контрагентами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на акт перевірки від 03.03.2017 року №403/28-10-42-01/36387249 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фудмережа" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків про взаємовідносинах з ТОВ "Перший Бізнес-Центр" за період з 01.01.2015 року по 14.11.2016 року, в якому встановлено, зокрема заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 40003266 грн. за договорами поставки від 07.09.2015 року № 07/09-15 та від 04.09.2015 року №04/09-2015, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року та яка набрала законної сили, у справі №826/6296/17 задоволено позов ТОВ "Фудмережа" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки від 03.03.2017 року №403/28-10-42-01/36387249.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.73 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення податку на прибуток за вказаними спірними господарськими операціями.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову. Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2017 року № 0015364201, № 0015374201, видані Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 20.06.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Н.М. Літвіна