Рішення № 74815249, 21.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2205/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Чорноморського козацтва, 95, м. Одеса, 65003, ідентифікаційний код 40388751) про визнання протиправним та скасування рішення від 04.09.2017 року № 125, зобов'язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якій просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком список № 2 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 04.09.2017 року № 125; зобов'язати у відповідності до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувати до пільгового стажу періоди з 28.02.1984 року по 06.08.1985 року, з 06.02.1986 року по 30.10.1987 року, з 22.02.1988 року по 14.09.1988 року, з 26.12.1988 року по 18.05.1990 року та з 05.10.1990 року по 31.10.1990 року; зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 07.06.2017 року звернувся до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2. 20.09.2017 року ОСОБА_1 отримав з Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі рішення про відмову в призначені пенсії за віком список № 2 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 04.09.2017 року № 125. Підставою для відмови в призначенні пенсії стало те, що в ОСОБА_1 недостатньо необхідного пільгового стажу, а саме необхідно 7 років 6 місяців, а в наявності 5 років 6 місяців 6 днів, оскільки не було зараховано періоди з 28.02.1984 року по 06.08.1985 року, з 06.02.1986 року по 30.10.1987 року, з 22.02.1988 року по 14.09.1988 року, з 26.12.1988 року по 18.05.1990 року та з 05.10.1990 року по 31.10.1990 року. Також не було зараховано період з 19.02.1982 року по 12.11.1982 року.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача від 04.09.2017 року № 125, вважає його протиправним та таким, що належить до скасування.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Чорноморського козацтва, 95, м. Одеса, 65003, ідентифікаційний код 40388751) про визнання протиправним та скасування рішення від 04.09.2017 року № 125, зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що після розгляду заяви про призначення пенсії та на підставі наданих документів управлінням 04.09.2017 було винесено рішення № 125 про відмову в призначені позивачу пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки відсутній необхідний пільговий стаж 7 років 6 місяців (в наявності 5 років 6 місяців 6 днів). До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 28.02.1984 по 06.08.1985 роки, з 06.02.1986 по 30.10.1987 роки, з 22.02.1988 по 14.09.1988 роки, з 26.12.1988 по 18.05.1990 роки та з 05.10.1990 по 31.10.1990 роки на посаді начальника рефрижераторного поїзда (секції), та період роботи з 19.02.1982 по 12.11.1982 роки на посаді складальника пластмас, оскільки вище зазначені посади відсутні в Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 07.06.2017 року звернувся до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, та надав наявні документи на підтвердження такого права.

При зверненні до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі було надано ОСОБА_1 наступні документи: ксерокопія паспорту та ідентифікаційного коду; ксерокопія трудової книжка серії НОМЕР_2; пільгові довідки від 13.07.2012 року № 134, видана ТОВ «Завод Темп», від 21.08.2012 року № 82, видана ТОВ «Одеський ремонтно-монтажний комбінат», від 18.03.2015 року № 54, видана ДП «Залізниця Молдови» Міністерства транспорту і зв'язку республіки Молдова; довідка про перейменування підприємства ТОВ «Завод Темп»; ксерокопія диплому серії НОМЕР_3 від 29.06.1992 року; архівна довідка від 12.05.2015 року № 165/02-42/НИ, видана Одеською національною академією харчових технологій; довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 09.04.2015 року № 69, від 02.08.2007 року № 927 виданих філією ДП «Залізниця Молдови» Міністерства транспорту і зв'язку республіки Молдова.

Рішенням Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 04.09.2017 року № 125 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж 7 років 6 місяців (в наявності 5 років 6 місяців 6 днів). До пільгового стажу не зараховано періоди з 28.02.1984 по 06.08.1985 роки, з 06.02.1986 по 30.10.1987 роки, з 22.02.1988 по 14.09.1988 роки, з 26.12.1988 по 18.05.1990 роки та з 05.10.1990 по 31.10.1990 роки на посаді начальника рефрижераторного поїзда (секції), та період роботи з 19.02.1982 по 12.11.1982 роки на посаді складальника пластмас, оскільки вище зазначені посади відсутні в Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.

Не погоджуючись з рішенням Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 04.09.2017 року № 125 ОСОБА_1 19.10.2017 року звернувся зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.11.2017 року № 1475/К-11 скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 04.09.2017 року № 125 залишено без змін.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до п.2 Розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. а ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту «б» частини першої статті 13 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом «в» статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731, при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що відповідно до довідки ДП «Залізниця Молдови» Міністерства транспорту і зв'язку республіки Молдова від 18.03.2015 року № 54 уточнюючої особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії по вислузі років, ОСОБА_1 у період з 28.02.1984 року по 06.08.1985 року, з 06.02.1986 року по 30.10.1987 року, з 22.02.1988 року по 14.09.1988 року, з 26.12.1988 року по 18.05.1990 року та з 05.10.1990 року по 31.10.1990 року працював в Бессарабському рефрижераторному вагонному депо на посаді начальника рефрижераторного поїзда (секції) та виконував роботу за третього механіка відповідно графіку роботи, за що отримував доплату; вказані періоди працював повний робочий день при повній робочій неділі; виробництво залізничний транспорт; ця робота дає право на пенсію за Списком № 2 Розділ XXX Підрозділ 1 залізничний транспорт, затвердженому Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.

Зазначені обставини також підтверджуються актом зустрічної звірки Територіальної каси соціального страхування Бессарабського району Республіки Молдова.

Тобто, ОСОБА_1 виконував роботи з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, працюючи у період з 28.02.1984 року по 06.08.1985 року, з 06.02.1986 року по 30.10.1987 року, з 22.02.1988 року по 14.09.1988 року, з 26.12.1988 року по 18.05.1990 року та з 05.10.1990 року по 31.10.1990 року в Бессарабському рефрижераторному вагонному депо на посаді начальника рефрижераторного поїзда (секції) та виконуючи роботу за третього механіка повний робочий день при повній робочій неділі.

При цьому, професія «Машиністи (механіки) рефрижераторних поїздів» передбачена Списком № 2 в постанові Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 у Розділі XXX Підрозділ 1 «Залізничний транспорт та метрополітен».

Таким чином, рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком список № 2 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 04.09.2017 року № 125 є протиправними та належать до скасування.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, вказані обставини не можуть позбавити позивача як громадянина України на його конституційне право на соціальних захист, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди з 28.02.1984 року по 06.08.1985 року, з 06.02.1986 року по 30.10.1987 року, з 22.02.1988 року по 14.09.1988 року, з 26.12.1988 року по 18.05.1990 року та з 05.10.1990 року по 31.10.1990 року, а також повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 263 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Чорноморського козацтва, 95, м. Одеса, 65003, ідентифікаційний код 40388751) про визнання протиправним та скасування рішення від 04.09.2017 року № 125, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком список № 2 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 04.09.2017 року № 125.

3. Зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі у відповідності до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди з 28.02.1984 року по 06.08.1985 року, з 06.02.1986 року по 30.10.1987 року, з 22.02.1988 року по 14.09.1988 року, з 26.12.1988 року по 18.05.1990 року та з 05.10.1990 року по 31.10.1990 року.

4. Зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 40388751) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 2114,40 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко