Рішення № 74813016, 18.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1206/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання: Занічковської П.Є.,

позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: Ханіної М.О. (довіреність від 15.02.2018 № 1046/9/12-32-10-00-29),

Кензмінович Ю.В. (довіреність від 11.06.2018 № 3887/9/12-32-10-00-29),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 20.03.2018 № Ф-5116-17,

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Луганській області від 20 березня 2018 року № Ф-5116-17, якою визначено позивачу суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8602,69 грн, у тому числі недоїмку у розмірі 8602,69 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що з 18.02.2003 до 23.02.2015 позивач був зареєстрований як фізична особа підприємець та здійснював підприємницьку діяльність у м. Рубіжному Луганської області. На адресу позивача надійшов від відповідача лист з вимогою про сплату боргу від 20.03.2018 № Ф-5116-17.

З посиланням на норми Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), яким внесені зміни, зокрема, до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), позивач зазначає, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. 10 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, але позивачу відмовлено у її задоволенні.

Таким чином, на думку позивача, вимога від 20.03.2018 № Ф-5116-17 є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 26 квітня 2018 року прийнято позовну до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (арк. спр. 1-2).

Представником відповідача 23.05.2018 через відділ діловодства, обліку та звернень громадян (канцелярію) суду за вх. № 12188/2018 надійшов відзив на адміністративний позов (арк. спр. 40-42), в якому зазначила, що рішенням Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Рубіжанська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області) від 21.04.2016 № 0002291301 позивачу нарахований штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальну суму 8823,20 грн, у тому числі за період з 22.01.2013 до 03.04.2015 у розмірі 10 % від суми недоїмки у розмірі 1317,64 грн, за період з 21.01.2015 по 03.04.2015 у розмірі 20 % від суми недоїмки у розмірі 253,59 грн, а також нарахована пеня за вищевказаний період у розмірі 7251,97 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 у справі № 812/613/16, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, визнано протиправним та скасовано рішення Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 21.04.2016 № 0002291301 в частині нарахування пені у сумі 218,56 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У зв'язку з чим у позивача виник обов'язок щодо сплати донарахованих сум штрафних санкцій та пені у загальному розмірі 8604,64 грн.

За результатами аналізу інтегрованої картки в ІТС «Податковий блок» встановлено, що станом на 01.06.2017 сальдо переплати позивача із сплати єдиного внеску складало 1,95 грн, за період з 01.06.2017 по 20.03.2018 сплата донарахованих сум штрафних санкцій та пені у розмірі 8604,64 грн не здійснювалась.

У зв'язку з некоректною роботою ІТС «Податковий блок» результати судового оскарження рішення Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 21.04.2016 № 0002291301 відображено в інтегрованій картці 05.02.2018, у зв'язку з чим станом на 28.02.2018 заборгованість позивача зі сплати штрафних санкцій та пені склала 8602,69 грн.

Таким чином, представник відповідача вважає, що ГУ ДФС у Луганській області правомірно сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу від 20.03.2018 № Ф-5116-17 на суму 8602,69 грн.

Підстави для звільнення позивача від обов'язків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відсутні, оскільки умовою для звільнення є заява у довільній формі, яка подається до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання, та сертифікат Торгово-промислової палат, що підтверджує настання форс-мажорних обставин. Позивачем до податкового органу сертифікат Торгово-промислової палати не наданий.

З викладених підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні вимог позивача.

У вступному слові позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

У вступному слові представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, надали пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В00 № 925306 та повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 13.02.2015 ОСОБА_1 у період з 18.02.2003 по 23.02.2015 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (арк. спр. 13, 13 зв.).

Рішенням Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 21.04.2016 № 0002291301 застосовано до позивача штраф у розмірі 1317,64 грн за період з 22.01.2013 до 03.04.2015, штраф у розмірі 253,59 грн за період з 21.01.2015 до 03.04.2015 та нарахована пеня у розмірі 7251,97 грн (арк. спр. 33).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 у справі № 812/613/16 (арк. спр. 22-24), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (арк. спр. 26-27), позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 21.04.2016 № 0002291301 в частині нарахування пені у сумі 218,56 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дослідженням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 у справі № 812/613/16 встановлено, що судом підтверджено правомірність нарахування відповідачем позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску штрафів: за період з 22.01.2013 до 03.04.2015 - у розмірі 1317,64 грн; за період з 21.01.215 до 03.04.2015 - у розмірі 253,59 грн, а також нарахування пені у розмірі 7033,41 грн (7251,97 грн - 218,56 грн). У цьому рішенні також дана оцінка доводам позивача щодо необхідності застосування відповідачем вимог Закону № 1669-VII та розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.02.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» та звільнення ОСОБА_1 від сплати пені та штрафу за цей період, доводи визнані судом необґрунтованими.

Рішенням Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 30.09.2016 № 65-1301 застосовано до позивача штраф у розмірі 1317,64 грн за період з 22.01.2013 до 03.04.2015, штраф у розмірі 253,59 грн за період з 21.01.2015 до 03.04.2015 та нарахована пеня у розмірі 7033,41 грн (арк. спр. 34).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 у справі № 812/1240/16, яка в апеляційному та касаційному порядку не оскаржена та набрала законної сили 04.01.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 30.09.2011 № 65-1301 (арк. спр. 35-36).

Дослідженням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 у справі № 812/1240/16 встановлено, що судом встановлено, що рішення Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 30.09.2016 № 65-1301 прийнято з тих самих підстав, за той самий період, що й попереднє їх рішення від 21.04.2016 № 0002291301, суми штрафів ідентичні, а розмір нарахованої пені зменшено на 218,56 грн, з урахуванням постанови суду від 18.08.2016 у справі № 812/613/16. Судом визнано протиправним та скасовано рішення Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 30.09.2016 № 65-1301 з підстав того, що Законом № 2464-VІ та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, не передбачено підстав та порядку прийняття нового рішення податковим органом на підставі постанови суду, що набрала законної сили, та відкликання попереднього рішення, що змінено судом. Отже, оскаржене рішення від 30.09.2016 № 65-1301 про застосування до позивача за несвоєчасну сплату єдиного внеску штрафів та пені прийнято Рубіжанською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області всупереч вимог Закону № 2464-VІ та Інструкції № 449, яким фактично повторно застосовані до ОСОБА_1 штрафні санкції та пеня з тих самих підстав, що і у рішенні від 21.04.2016 № 0002291301. Це суперечить вимогам статті 61 Конституції України, якою визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з актом від 05.12.2017 № 2329-07, складеним за результатами проведення звірення розрахунків платника ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 04.12.2017, позитивне сальдо розрахунків з єдиного внеску станом на 01.01.2017 складає 1,95 грн, позитивне сальдо розрахунків з єдиного внеску станом на 04.12.2017 складає 8825,15 грн (арк. спр. 44).

Дослідженням службової записки від 05.02.2018 № 270/12-32-13-03 встановлено, що 06.09.2017 в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) ОСОБА_1 було знято не нараховану в ІКП штрафну санкцію в сумі 1571,23 грн та пеню в сумі 7251,97 грн, в результаті чого виникла неправомірна переплата в сумі 8825,15 грн, з урахуванням переплати в сумі 1,95 грн на початок 2017 року. З метою приведення у відповідність ІКП ОСОБА_1 відділ адміністрування податків і зборів з фізичних осіб і єдиного внеску на території обслуговування Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області просив надати дозвіл на внесення штрафної санкції в сумі 3142,46 грн та пеню в сумі 14285,38 грн в ІКП платника через АІС «Податковий блок»/Облік платежів/Ведення операцій (арк. спр. 52).

За даними ІКП станом на 31.01.2018 за ОСОБА_1 обліковувалась переплата по сплаті єдиного внеску у сумі 8825,15 грн. На підставі службової записки від 05.02.2018 № 270/12-32-13-03 відбулося коригування щоквартальних нарахувань по єдиному внеску, внаслідок чого позивачу збільшено щоквартальні нарахування по єдиному внеску на загальну суму 17427,84 грн, зменшено переплату на загальну суму 8825,15 грн, заборгованість позивача по сплаті недоїмки по єдиному внеску становить 8602,69 грн (арк. спр. 31-32).

На підставі даних ІКП відповідачем направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2018 № Ф-5116-17, якою визначено, що станом на 28.02.2018 борг ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 8602,69 грн, у тому числі недоїмку у сумі 8602,69 грн (арк. спр. 9).

Позивачем 10.04.2018 подано до ГУ ДФС у Луганській області заяву про звільнення від обов'язку сплати єдиного внеску на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції (арк. спр. 10).

Листом від 18.04.2018 № Б0/25/12-32-13-11 ГУ ДФС у Луганській області відмовив позивачу у звільненні його від обов'язку сплати єдиного внеску за заявою від 10.04.2018 (арк. спр. 11-12).

З вище викладеного судом встановлено, що за позивачем за рішенням Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 21.04.2016 № 0002291301 існує заборгованість по сплаті штрафу у розмірі 1317,64 грн за період з 22.01.2013 до 03.04.2015, штрафу у розмірі 253,59 грн за період з 21.01.2015 до 03.04.2015, пені у розмірі 7033,41 грн. Разом з тим, така заборгованість внесена до ІКП як недоїмка по сплаті єдиного внеску у сумі 8602,69 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2);

органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи (пункт 3-1);

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6).

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Статтею 25 Закону № 2464-VI визначено заходи впливу та стягнення:

- рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (частина перша);

- суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя);

- орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина четверта);

- на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята);

- орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої).

Вказаний розмір штрафних санкцій діє з 01.01.2015, до 01.01.2015 штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску застосовувався у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

- нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частина тринадцята);

- про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (частина чотирнадцята);

- рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки (абзаци 1 та 4 частини 15).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності за платником боргу по сплаті єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу, яка повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів і пені.

З вищеописаних матеріалів справи судом встановлено, що за позивачем на час формування вимоги про сплату боргу від 20.03.2018 № Ф-5116-17 існував борг по сплаті штрафних санкцій та пені за рішенням Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 21.04.2016 № 0002291301, борг по сплаті недоїмки - відсутній. Застосування штрафів та нарахування пені пов'язані з виникненням та сплатою недоїмки. Відповідно, суд дійшов висновку, що за правилами, встановленими Законом № 2464-VI та Інструкцією № 449, відповідач мав право включати таку суму штрафів та нарахованої пені до вимоги про сплату боргу. При цьому вимога має містити відомості про суми штрафів і пені.

Натомість, всупереч вищевикладених вимог чинного законодавства, суми заборгованості по сплаті штрафів та пені включені відповідачем до вимоги про сплату боргу від 20.03.2018 № Ф-5116-17 як недоїмка, що є неприпустимим.

Представники відповідача повідомили суду, що вимогу сформовано на підставі інформаційної системи органу доходів і зборів - ІКП. Саме в ІКП позивача суми штрафів та пені за рішенням Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 21.04.2016 № 0002291301 відображені як недоїмка. Відповідно з боку відповідача відсутні порушення чинного законодавства під час формування вимоги про сплату боргу від 20.03.2018 № Ф-5116-17.

Такі твердження суд вважає безпідставними та відхиляє з таких підстав.

Як вже вище вказано, відповідно до частини третьої статті 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій. Таким чином погашення позивачем заборгованості за рішенням Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 21.04.2016 № 0002291301, яка відображена в ІКП позивача та вимозі про сплату боргу від 20.03.2018 № Ф-5116-17 як недоїмка, призведе до нарахування на таку суму «недоїмки» пені та застосування штрафних санкцій, тобто до повторного застосування заходів впливу до платника. Разом з тим, Законом № 2464-VI така можливість не передбачена.

Відповідно, судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 20.03.2018 № Ф-5116-17 не відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що особливістю даної справи є також те, що протягом часу виникнення за позивачем заборгованості по сплаті єдиного внеску з 22.01.2013 до 03.04.2015, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Рубіжне Луганської області.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Позивач 10.04.2018 подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення його від виконання обов'язків платника єдиного внеску. Відповідно, судом встановлено, що у період з 14.04.2014 до 03.04.2015 був суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач у період з 14.04.2014 по 03.04.2015 звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2018 № Ф-5116-17 охоплює період, в якому позивач був звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску. Відповідно, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не має повноважень вживати до позивача заходів впливу та стягнення, до яких віднесено формування та направлення вимоги.

Посилання відповідача на те, що позивачем разом із заявою про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску не подано сертифікату Торгово-промислової палати, що підтверджує настання для платника єдиного внеску форс-мажорних обставин, суд вважає необґрунтованими та відхиляє, оскільки пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, який є спеціальною нормою у даних правовідносинах, надання такого сертифікату не вимагається. Достатньою підставою для звільнення особи від обов'язків платника єдиного внеску є заява, складена у довільній формі та подана у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Як вже вище зазначено, позивачем таку заяву до відповідача подано 10.04.2018, тобто, із дотриманням встановленого пунктом 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI строку.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що позивачем дотримано всіх необхідних умов для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2018 № Ф-5116-17 є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією від 23.04.2018 (арк. спр. 3).

Відповідно, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 39591445) про визнання протиправною та скасування вимоги від 20.03.2018 № Ф-5116-17 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 20 березня 2018 року № Ф-5116-17, якою визначено ОСОБА_1 суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8602,69 грн, у тому числі недоїмку у розмірі 8602,69 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 39591445) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 21 червня 2018 року.

Суддя К.О. Пляшкова