Ухвала суду № 74811927, 20.06.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"20" червня 2018 р.Справа № 922/5129/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочку та відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014 у справі №922/5129/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки про стягнення коштів у розмірі 295 696 167,22 грн. за участю представників учасників справи:

стягувача - ОСОБА_1

боржника (заявник) - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2014 року рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/5129/14 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення 295 696 167,22 грн., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - 223 561 135,50 грн. основного боргу, 3 927 888,07 грн. 3 % річних, 27 947 095,75 грн. інфляційних втрат та 73 080,00 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2015 року рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2014 року у справі № 922/5129/14 змінено в частині стягнення судових витрат та стягнуто з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 63 748,44 грн. судового збору за подачу позовної заяви; стягнуто з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 913,00 грн.

На виконання вказаних рішення та постанови по справі № 922/5129/14 господарським судом Харківської області суду 18 лютого 2015 року видано відповідні накази.

У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" звернулося до господарського суду Харківської області з заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014 у справі № 922/5129/14 в частині стягнення 221 692 781,37 грн. основного боргу рівними частинами в сумі 3 694 879,69 грн. на період з 01.09.2017 по 31.08.2022 та про відстрочку виконання цього рішення суду в частині стягнення 3 927 888,07 грн. процентів річних, 27 947 095,75 грн. інфляційних втрат до 31.08.2022.

Заяву мотивовано тим, що по відношенню до ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" зберігають свою дію більшість обставини, які були підставою для надання розстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014 у справі № 922/5129/14 ухвалою цього суду від 24.03.2016, зокрема, щодо існуючого стану розрахунків в Оптовому ринку електричної енергії, кошти за продану електроенергію з якого для боржника є основним джерелом покриття вартості паливної складової та здійснення розрахунків за природний газ зі стягувачем; неможливості примусового стягнення заборгованості за електричну енергію та застосування заходів відповідальності в силу змісту договорів, укладених між ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" та ДП "Енергоринок" та приписів статті 15 Закону України "Про електроенергетику"; судової практики обмеження відповідальності КП “Харківські теплові мережі” за несвоєчасну оплату теплової енергії та існуючим станом розрахунків на ринку теплопостачання м. Харкова, кошти за продану теплову енергію з якого для боржника є основним джерелом покриття вартості паливної складової та здійснення розрахунків за природний газ; загрози розбалансування виробництва та споживання електричної енергії в Об’єднаній енергосистемі України; припинення господарської діяльності відповідача з вироблення теплової енергії та залишення населення значної частини м. Харкова та інших категорій споживачів без опалення та підігріву внаслідок вжиття заходів примусового виконання рішення; наявність по відношенню до боржника в провадженні Господарського суду Харківської області справи № Б-23/75-02 про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 вересня 2017 року у справі № 922/5129/14 задоволено заяву ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" (вх. № 28375 від 04 вересня 2017 року). Розстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2014 року у справі № 922/5129/14 в частині стягнення 221 692 781,37 грн. основного боргу рівними частинами в сумі 3 694 879,69 грн. на період з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2022 року; відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2014 року у справі № 922/5129/14 в частині стягнення 3 927 888,07 грн. процентів річних, 27 947 095,75 грн. інфляційних втрат до 31 серпня 2022 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2017 року ухвалу господарського суду Харківської області від 18 вересня 2017 року у справі № 922/5129/14 змінено. Розстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2014 року у справі № 922/5129/14 шляхом сплати 221 692 781,37 грн. основного боргу протягом 28 місяців по 7 917 599,33 грн. починаючи з вересня 2017 року по грудень 2019 року; відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2014 року у справі № 922/5129/14 в частині стягнення 3 927 888,07 грн. процентів річних, 27 947 095,75 грн. інфляційних втрат до 31 грудня 2022 року.

18 квітня 2018 року, постановою Верховного суду у справі № 922/5129/14 касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2017 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 18 вересня 2017 року у справі № 922/5129/14 скасовано. Заяву ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочку та відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2014 року у справі № 922/5129/14 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (заяви) між суддями від 11.06.2018 головуючим суддею визначено суддю Погорелову О.В.

Ухвалою суду від 12.06.2018 заява прийнята до розгляду та призначена до розгляду у судовому засіданні на 20.06.2018 об 11:15.

20.06.2018 до суду від стягувача - ПАТ "НАК "Нафтогаз", надійшли письмові заперечення на заяву, в яких стягувач вказує на те, що заява ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування заперечень посилається на те, що заява боржника про відстрочку виконання однієї частини рішення суду з одночасною розточкою виконання іншої її частини повністю суперечить приписам ст. 331 ГПК України, оскільки вказаною нормою передбачено відстрочення чи/або розстрочення виконання судового рішення. Вказує на те, що винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Проте, належних доказів боржником до заяви не надано. Також, стягувач додав до заперечень копію Протоколу № 4 про підсумок голосування на річних загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" від 25.04.2018, пунктом 4.3 якого затверджено перелік правочинів, вчинених з дати останніх річних загальних зборів акціонерів, та погоджених наглядовою радою відповідача. Стягувач вказує на те, що вказані докази, з урахуванням раніше наданих, спростовують твердження відповідача про неможливість виконання судового рішення внаслідок його начебто скрутного фінансового стану. Крім цього, стягувач зазначає, що на сьогодні заборгованість відповідача за спожитий природний газ становить 221 692 781,67 грн. При цьому, останній платіж за договором відповідачем було здійснено 31.05.2016. Отже термін невиконання відповідачем основного зобов’язання становить більше чотирьох років, а безпосередньо рішення суду у справі № 921/5129/14 з моменту набрання ним чинності - більше трьох років. В свою чергу ч.ч. 5-6 ст. 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Надані пояснення долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.06.2018 представник заявника (боржник) підтримав заяву та просив суд її задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 20.06.2018 представник стягувача проти заяви заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши заяву ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5", з урахуванням приписів ч. 1 ст. 316 ГПК України, відповідно до якої вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ч.1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначає, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який в рішенні “Шмалько проти України” від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий розгляд.

Окрім того, вирішуючи справу “Шмалько проти України” Європейський суд з прав людини в п. 43 дійшов наступного висновку: “Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, судове рішення по справі №922/5129/14, яке набрало законної сили, є обов’язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов’язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Скасовуючи ухвалу господарського суду Харківської області від 18.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 та направляючи справу №922/5129/14 на новий розгляд, Верховний суд у постанові від 18.04.2018 вказав, що у касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає про те, що судами не враховано, що відповідачем не було надано належних доказів наявності виключних обставин, які є підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення суду, якими в даному випадку є, зокрема, докази відсутності коштів на банківських рахунках ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5", докази відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, докази загрози банкрутства. Водночас скаржник зазначає про те, що розглядаючи заяву боржника суди обмежились лише оцінкою пасивної частини балансу в обґрунтування його скрутного фінансового становища та не надали оцінки доходній частині його балансу, згідно якого ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" були отримані: авансові платежі за електричну енергію, що повинна була бути проданою в Оптовий ринок електроенергії лише протягом січня - травня 2017 року на загальну суму 641 637 900 грн.; фінансова допомога на загальну суму 460 200 000 грн. За таких обставин, враховуючи неповне встановлення судами попередніх інстанцій всіх суттєвих обставин та оцінки доказів обох сторін, якими вони обґрунтовують свої підстави та заперечення для розстрочки, відстрочки виконання рішення суду у даній справі, висновки судів попередніх інстанцій слід вважати передчасними та такими, що не відповідають вимогам статті 43 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, надати належну оцінку доказам обох сторін, якими вони обґрунтовують свої підстави та заперечення для розстрочки, відстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014 у справі № 922/5129/14, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже законодавець пов’язує відстрочку або розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об’єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В свою чергу, винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, за переконанням суду, належними доказами відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема, є довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час; інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва та інш.).

Проте такі докази боржником суду не надані.

Проте, стягувачем до заперечень проти заяви надана копія Протоколу № 4 про підсумок голосування на річних загальних зборів акціонерів ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" від 25.04.2018, пунктом 4.3 якого затверджено перелік правочинів, вчинених з дати останніх річних загальних зборів акціонерів, та погоджених наглядовою радою відповідача. Виходячи зі змісту вказаного Протоколу можна зробити висновок що за період 2017-2018 років боржником були отримані авансові платежі від ДП “Енергоринок” у розмірі 582 610 000,00 грн. за електроенергію, що буде продана ОРЕ у 2017-2018 роках; збільшено розмір фінансової допомоги до 270 000 000,00 грн. та до 114 000 000,00 грн.; отримано фінансову допомогу у розмірі 90 000 000,00 грн.; укладені договори про відступлення права вимоги майже на 100 млн. грн. Вказаний Протокол розміщений на офіційному веб-сайті боржника.

При цьому, суд зазначає, що згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, за переконанням суду посилання заявника (боржника) на справу №Б-23/75-02 не можна розцінювати як обставину, яка ускладнює виконання рішення суду у справі №922/5129/14.

Боржником до обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду прирівняні положення Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.16 №1730-УІІІ (далі - Закон №1730).

Згідно ст. 2 Закону №1730 - дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Абзацами 4 та 5 ч. 1 ст.1 Закону №1730 визначено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення у справі №922/5129/14 прийнято у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №061/14-ПР купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013, в частині оплати природного газу у порядку та строки, передбачені умовами договору. При цьому, в ході розгляду справи № 922/5129/14 про стягнення вказаної заборгованості судом встановлено, що відповідно до пункту 1.2 договору газ, який продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для власних потреб. Відповідач є кінцевим споживачем.

Отже, оскільки природний газ за договором №061/14-ПР відповідачем використовувався не для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а для власних потреб, дія Закону №1730 не поширюється на заборгованість за рішенням суду у справі № 922/5129/14.

Частиною 5 ст. 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Як вже було зазначено вище, рішення у даній справі прийнято 22.12.2014, в той час як розстрочку та відстрочку його виконання заявник просить надати на період з 01.09.2017 по 31.08.2022 (розстрочка) та до 31.08.2022 (відстрочка), тобто, поза межами строку, визначеного ч. 5 ст. 331 ГПК України.

Враховуючи те, що з моменту ухвалення рішення господарського суду Харківської області, виконання якого боржник просить відстрочити та розстрочити, минуло вже більше одного року, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5".

З огляду на викладені обставини, зокрема, на недоведеність та необґрунтованість викладених в заяві обставин, невідповідність заяви вимогам діючого законодавства, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочку та відстрочку виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2014 у справі № 922/5129/14 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК, України до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали, з урахуванням приписів п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складений 21 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3