Рішення № 74810649, 20.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 р. Справа№805/2661/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перерахунку пенсії, зобов'язання повторно розглянути заяву, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач, управління, пенсійний орган), в якій просить суд:

- визнати неправомірним рішення відповідача № 1293 від 09 листопада 2017 року про відмову в перерахунку пенсії та скасувати його;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву № 1293 від 02.11.2017 року про перерахунок пенсії по стажу та заробітку згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи позивача з 01.12.2015 по 30.09.2017 року на ВП «Шахта «Котляревська» ДП Селидіввугілля;

- вирішити питання про стягнення на користь позивача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та згідно з вимогами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

Позивач просив суд справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без його участі.

Відповідно до положень частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві позивач зазначив, що він має статус працюючого пенсіонера та на даний час працює на ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» у якості гірничого робітника підземного дільниці ВТБ. 02 листопада 2017 року він звернувся до відповідача з заявою № 1293 про перерахунок пенсії по стажу та заробітку згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням № 1293 від 09.11.2017 відповідач відмовив йому в перерахунку пенсії, через відсутність 2-х років страхового стажу після призначення пенсії, оскільки було не зараховано до страхового стажу період його роботи з 01.12.2015 по 30.09.2017 рокуів, через несплату роботодавцем - ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску.

З діями відповідача щодо не зарахування спірного періоду роботи позивач незгодний та вважає їх такими, що порушують його Конституційне право на своєчасне та повне пенсійне забезпечення.

Вмотивовуючи свою позиції позивач зазначив, що фактично протягом всього часу його роботи на ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» із заробітної плати щомісячно та в повному розмірі проводились відрахування/нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України та МДЗ України та здійснювалось їх перерахування за призначенням, у тому числі за період його роботи з 01.12.2015 по 30.09.2017 років. Факт сплати роботодавцем - ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» страхових внесків до ПФУ та МДЗ України за спірні періоди роботи з 01.12.2015 по 30.09.2017 підтверджується довідками роботодавця № 04- 22/944 від 10.04.2018 та № 04-06/945 від 10.04.2018, які додані до матеріалів справи.

Окрім того, в обґрунтування своєї позиції, позивач зауважив, що жодний закон або інший нормативний акт України не передбачає відповідальність робітника за неперерахування з вини роботодавця до Пенсійного фонду України страхових внесків, що були відраховані із заробітної плати цього працівника.

Отже, позивач вважає, що він не повинен нести відповідальність за несплату шахтою страхових внесків, що були відраховані із його заробітної плати в спірний період часу до Пенсійного фонду України, оскільки позбавлений будь-якої можливості безпосередньо та оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач не мав жодних підстав не зараховувати до його страхового стажу спірні періоди роботи з 01.12.2015 по 30.09.2017 років на ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля», а навпаки був зобов'язаний зарахувати ці періоди до його страхового стажу (загального та спеціального пільгового), що стало підставою для подання даного позову до суду.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, згідно наданого відзиву від 02.05.2018 року вих. № 5725/07, який надійшов на адресу суду 10 травня 2018 року відповідач, посилаючись на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закону № 1058) зазначив, що до страхового стажу зараховуються періоди трудової та іншої діяльності особи залежно від факту та суми сплачених внесків. При цьому, відповідно до пункту 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Так, відповідно до наданих позивачем документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу управлінням було встановлено, що страховий стаж після призначення пенсії становить 05 місяців 22 дні замість необхідних 2-х років. Наявність такого стажу обумовлена несплатою щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску за період з 01.12.2015 по 30.09.2017 років підприємством ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля». За таких обставин позивачеві було відмовлено в перерахунку пенсії по стажу згідно частини 4 статті 42 Закону № 1058.

В обґрунтування прийнятого рішення відповідач також зазначив, що страхувальником Державного підприємства «Селидіввугілля» «Шахта «Котляревська» постійно порушувались строки сплати страхових внесків, за що відповідно до статті 106 Закону Закону № 1058 та відповідно до статті 26 закону №2464 до нього були застосовані штрафні санкції. Саме порушення чинного законодавства страхувальником, привело до відсутності страхового стажу у позивача.

Окрім того, як аргумент для відмови у задоволенні позову відповідач зазначив, що не зарахування до страхового стажу періоду з 01.12.2015 по 30.09.2017, викликане неправомірними діями саме з боку підприємства-страхувальника, а не порушенням вимог чинного законодавства з боку відповідача, тому управління не повинно нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків страхувальниками.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач - Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Як зазначає відповідач у своєму відзиві, підтверджується наявними матеріалами справи та не оспорюється позивачем по справі ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, призначеної на пільгових умовах та перебуває на обліку в Селидовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 судом встановлено, що по теперішній час позивач працює на ВП шахта «Росія» (нині - «Котляревська») ДП «Селидіввугілля» на посаді гірника підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті /арк. справи 12-15/.

02 листопада 2017 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою № 1293 про перерахунок пенсії по заробітку згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове не пенсійне страхування», до якої було надано: заяву, копію трудової книжки, пільгову довідку про факт роботи, довідку про фактичні спуски в шахту /арк. справи 86-87/.

Рішенням першого заступника начальника Селидовського управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09 листопада 2017 року № 1293 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії по стажу згідно частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /арк. справи 16/.

Як вбачається зі змісту зазначеного рішення, в основу для відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача покладено відсутність 2-річного страхового стажу його роботи через відсутність сплати щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску за період з 01.12.2015 по 30.09.2017 років підприємством ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля», що є порушенням вимог 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Довідкою № 04-06/945, виданої 10 квітня 2018 року Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» на адресу суду засвідчується, що утримані із заробітної плати, нараховані на зарплату працівників ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» страхові внески за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року до Красноармійської ОДПІ перераховані повністю. Єдиний соціальний внесок, нарахований на заробітну плату працівників ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» за період з 01.01.2016 року по 30.09.2017 року до Красноармійської ОДПІ перераховані повністю. Окрім того, у довідці зазначено, що з 18.07.2017 року ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» відповідно до наказу ДП «Селидіввугілля» від 23.05.2017 року № 105 перейменовано на ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля». /арк. справи 7/

Згідно виданої позивачу для надання до суду Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» довідки від 10 квітня 2018 року вих. № 04-22/944 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працює на ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 24.01.1990 року та в період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року роботодавець щомісячно нараховував на його заробітну плату єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 49,7% та утримував із його заробітної плати ЄСВ у розмірі 3,6 %:

нараховано заробітної плати у грудні 2015 року - 6 463,99 грн.,

ЄСВ на заробітну плату нарахований роботодавцем - 3 212,60 грн.,

ЄСВ утриманий із заробітної плати робітника - 232,70 грн.

В період з 01.01.2016 року по 30.09.2017 року роботодавець щомісячно на зарплату ОСОБА_1 нараховував єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 22% та не утримував із його заробітної плати ЄСВ, у тому числі:

ЄСВ нарахований на зарплату роботодавцем у січні 2016 року - 1540,26 грн.,

у лютому 2016 року - 1628,22 грн.,

у березні 2016 року - 1860,56 грн.,

у квітні 2016 року - 1627,42 грн.,

у травні 2016 року - 1870,72 грн.,

у червні 2016 року - 1538,80 грн.,

у липні 2016 року - 1484,45 грн.,

у серпні 2016 року - 1982,20 грн.,

у вересні 2016 року - 1822,94 грн.,

у жовтні 2016 року - 1455,70 грн.,

у листопаді 2016 року - 861,43 грн.,

у грудні 2016 року - 1583,94 грн.,

у січні 2017 року - 1594,23 грн.,

у лютому 2017 року - 1585,51 грн.,

у березні 2017 року - 1562,46 грн.,

у квітні 2017 року - 1365,53 грн.,

у травні 2017 року - 1483,45 грн.,

у червні 2017 року - 1655,59 грн.,

у липні 2017 року -1688,13 грн.,

у серпні 2017 року - 1951,05 грн.,

у вересні 2017 року - 1776,35 грн.,

у жовтні 2017 року - 1941,94 грн.,

у листопаді 2017 року - 1921,07 грн.,

у грудні 2017 року - 1756,90 грн.

У вищезазначеній довідці також зазначено, що всі дані відображені у таблиці 6 Звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який щомісяця надавався до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області. /арк. справи 8/

Отже, спірним питанням у справі є правомірність відмови пенсійного органу у здійсненні перерахунку призначеної пенсії через не зарахування до пільгового стажу роботи періоду роботи позивача на ВП шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01.12.2015 по 30.09.2017 року при відсутності сплати підприємством-страхувальником єдиного соціального внеску.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 14 зазначеного закону, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-XV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.

Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як раніше встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи позивач у спірному періоді працював на ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» та із заробітної плати позивача утримувалися страхові внески, що підтверджується відповідними довідками.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

За таких обставин, в силу вимог статті 24 Закону № 1058- XV суд доходить висновку про неправомірність не зарахування до страхового (пільгового) стажу періоду роботи позивача з 01.12.2015 року по 30.09.2017 року, що є підставою для скасування відповідного рішення відповідача. Отже, вимоги позивача в частини визнання протиправним та скасування рішення від 09 листопада 2017 року № 1293 про відмову в перерахунку пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Нормами частини четвертої статті 42 Закону № 1058 передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Згідно рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії, страховий стаж позивач після призначення пенсії обрахований управлінням на час винесення рішення складав 05 місяців 22 днів.

Отже, спірний період роботи позивача, який безпідставно не врахований відповідачем для перерахунку (з 01.12.2015 року по 30.09.2017 року) складає 1 рік 10 місяців (22 місяці), що з урахуванням визначеного пенсійним органом стажу (05 місяців 22 днів) перевищує встановлену нормами статті 42 Закону № 1058 кількість місяців страхового стажу, необхідного для здійснення перерахунку пенсії.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір на суму 704,80 грн. /арк. справи 4/.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перерахунку пенсії, зобов'язання повторно розглянути заяву, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09 листопада 2017 року № 1293 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд 6, код ЄДРПОУ 41247274) зарахувати до пільгового та страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з 01.12.2015 року по 30.09.2017 року на ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля».

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд 6, код ЄДРПОУ 41247274) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) від 02.11.2017 року № 1293 про перерахунок пенсії по стажу та заробітку згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд 6, код ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті 20 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.