Рішення № 74810307, 20.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2018

Справа № 910/3207/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до Публічного акціонерного товариства «Українська Залізниця»

про стягнення 10 747,85 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Без виклику представників сторін.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» подало до господарського суду міста Києва позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 10 747,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу завдано збитки, які виникли у зв’язку з несохоронним перевезенням відповідачем вантажу (вугілля кам’яне).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2018 року було відкрито провадження у справі № 910/3207/18. Суд ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2018р. прийнято рішення здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження; запропоновано: відповідачу у строк протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву; позивачу протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде подано) подати відповідь на позов.

16.04.2018 через канцелярію суду відповідачем було подано відзив на позов, в якому останній заперечував проти заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до умов Договору №0103/11437 від 15.09.2014р. укладеного з Приватним акціонерним товариством «МК «Азовсталь» на адресу Приватного Акціонерного Товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (надалі позивач) по залізничним накладним №№40061616, 42914739, 42495077 надійшло високо – летуче коксівне вугілля WELLMORE у вагонах №№ 53060836, 56961055, 55618326, 612999459, вантажовідправник – ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс».

До відправки вказані вагони надійшли з вагою, зазначеною у залізничних накладних, а саме у вагоні №53060836-67,40 тон, у вагоні №56961055 -67Ю65 тон, у вагоні №55618326-68,20 тон, у вагоні №61299459-69,80 тон. Після прибуття вагонів на станцію Авдіївка органом транспорту проведено комісійне переважування маси вантажу на підставі статті 52 Статуту залізниць України та встановлена вагова нестача у спірних вагонах: у вагоні №53060836 – 1,80 тон, у вагоні №56961055 -1,60 тон, у вагоні №55618326 -2,20 тон, у вагоні №61299459 -1,55, складені комерційні акти №482803/344, №482803/345, №482803/346 від 04.10.2017р., №482803/411 від 12.12.2017р.

Відповідно до комерційного акту №482803/344 «… по документу значиться вага: нетто 67400, тара 22450 кг. При переважуванні виявилося: брутто 88050 кг, нетто 65600 кг., тара 22450 кг, що менше ваги накладної на 1800кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Навантаження у вагоні на рівні бортів, плівкою проти видування не вкривались, маркування за допомогою компресорної установки вапняним розчином. У вагоні справа по ходу поїзда над 1 люком мається поглиблення розміром 1,5м*0,5*0,5, у місці поглиблення маркування порушено…».

Відповідно до комерційного акту №482803/345 «… по документу значиться вага: нетто 67650, тара 21800 кг. При переважуванні виявилося: брутто 87850 кг, нетто 66050 кг., тара 21800 кг, що менше ваги накладної на 1600кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Навантаження у вагоні на рівні бортів, плівкою проти видування не вкривались, маркування за допомогою компресорної установки вапняним розчином. У вагоні справа по ходу поїзда над 1 люком мається поглиблення розміром 1,5м*0,5*0,5, у місці поглиблення маркування порушено…».

Відповідно до комерційного акту №482803/346 «… по документу значиться вага: нетто 68000, тара 22000 кг. При переважуванні виявилося: брутто 88000 кг, нетто 66000 кг., тара 22000 кг, що менше ваги накладної на 1800кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Навантаження у вагоні на рівні бортів, плівкою проти видування не вкривались, маркування за допомогою компресорної установки вапняним розчином. У вагоні справа по ходу поїзда над 1 люком мається поглиблення розміром 1,5м*02,0*0,7, у місці поглиблення маркування порушено…».

Відповідно до комерційного акту №482803/411 «… по документу значиться вага: нетто 69800, тара 22750кг. При переважуванні виявилося: брутто 91000 кг, нетто 68250 кг., тара 22750 кг, що менше ваги накладної на 1550кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Навантаження у вагоні на рівні бортів, плівкою проти видування не вкривались, маркування за допомогою компресорної установки вапняним розчином. У вагоні зліва над 3-7 люком поглиблення розміром 750м*160см*30см…».

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилався на те, що діями Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі відповідач), було допущено незбереження перевезеного вантажу, у зв’язку з чим позивачу заподіяні збитки у вигляді вартості втраченого майна, а саме високо – летучого коксівного вугілля WELLMORE.

Згідно розрахунку вартості вагової нестачі вугілля, наданого позивачем, розмір збитків заподіяних останньому становить 10 747,85 грн.

Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, у відзиві на позов посилився на наступне.

Відповідно до п. 2.7 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/22 Згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі – продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

У разі коли договори купівлі – продажу або поставки укладається між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем – вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві – вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, оскільки відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

Враховуючи наведене, відповідач посилається на те, що позивачем не надані належним чином засвідчені документи розміру дійсної вартості втраченого вантажу, а саме: підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної та доказів оплати рахунку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як передбачено приписами статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стаття 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 747,85 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при його перевезенні у вагонах №53060836, 56961055, 55618326, 61299459 за залізничними накладними №№40061616, 42914739, 42495077.

За змістом статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з частиною 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Положення статті 2 Статуту залізниць України(далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року, визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту).

Відповідно до статті 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також частиною 2 статті 307 ГК України.

Згідно із частиною 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (стаття 110 Статуту).

У відповідності до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. У всіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до залізничних накладних №№ 40061616, 42914739, 42495077 у вагонах №№ 53060836, 56961055, 55618326, 61299459 зі станції відправлення Чорноморська Одеської залізниці до станції Авдіївка Донецької залізниці надійшов вантаж - вугілля кам'яне, вантажовідправник - ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс», однак вказані вагони було видано вантажоодержувачу - позивачу із складанням комерційних актів № 482803/344, № 482803/345, № 482803/346 від 04.10.2017р., №482803/411від 12.12.2017 року, в яких зазначено про недостачу вантажу.

Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнаються судом належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах № 530608, 56961055, 55618326, 61299459.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (частина 1 стаття 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).

У матеріалах справи наявні рахунки-фактури № 91388309 від 27.09.2017 року на суму 69 422916,95грн. (з ПДВ), №91392613 від 02.10.2017р. на суму 32 002 916,68 грн. з ПДВ, №91410263 від 10.12.2017р. на суму 34 378 197,11грн. з ПДВ, виставлений Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь», яке є продавцем за договором купівлі-продажу № 0103/11437 від 15.09.2014 року. А тому, суд не приймає до уваги заперечень відповідача, що вказані рахунки видано іншою особою.

Також, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність доказів оплати рахунку, оскільки останні спростовуються матеріалами справи та наявними доказами.

Відповідно до п. 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України істаттями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

З огляду на вищевикладене, надана позивачем до матеріалів справи копія договору №0103/11437 від 15.09.2014 року та видані продавцем рахунки-фактури № № 91388309 від 27.09.2017, №91392613 від 02.10.2017р., №91410263 від 10.12.2017р. визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагоні № 60664232.

Також, суд зазначає, що факт оплати позивачем вказаного рахунку не входить до предмету доказування у даній справі з огляду на заявлені предмет та підставу позову, та встановлення судом обставин завдання відповідачем позивачу збитків та факту недостачі вантажу, переданого відповідачу для здійснення перевезення.

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

Зі змісту графи 20 залізничних накладних №№40061616, 42914739, 42495077 вбачається, що вантаж перевозився у вологому стані, а тому, при визначенні розміру недостачі маси вантажу необхідно враховувати норму недостачі (суму норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) - 2 %.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд погоджується із ним.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростовано, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 10 747,85 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1, ідентифікаційний код 00191075) збитки в розмірі 10 747,85 грн. (десять тисяч сімсот сорок сім гривень) 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.06.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова