Ухвала суду № 74810014, 20.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

20.06.2018

Справа № 910/7783/18

Суддя Картавцева Ю.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Володар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тутковський Інтегровані Рішення"

про визнання недійсним договорів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Володар» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тутковський інтегровані рішення» про визнання недійсними договорів, а саме договору відступлення права вимоги від 16.06.2015 (по договору №40-02 від 03.05.2012), укладеного між позивачем та відповідачем, та договору відступлення права вимоги від 16.06.2015 (по договору №40-36 від 03.05.2012), укладеного між позивачем та відповідачем.

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12311/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛОДАР" (ідентифікаційний код 32296855).

При цьому, приписами п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 9 ст. 30 ГПК Украни).

В той же час, відповідно до ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Аналіз положень Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин, з урахуванням того, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/12311/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар», а предметом позову за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар» є визнання недійсними договорів, укладених позивачем, який є боржником у розмінні ст. 20 ГПК України та ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд дійшов висновку, що даний позов, який є позовом про визнання недійсними правочинів, укладених боржником в розумінні зазначеного Закону, підсудний Господарському суду міста Києва та підлягає розгляду в межах справи №910/12311/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар».

Відповідно до п.1 ч. 1 та ч. 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тутковський інтегровані рішення» про визнання недійсними договорів підлягають переданню до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/12311/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар».

Керуючись ст. 31, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тутковський інтегровані рішення» про визнання недійсними договорів передати до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/12311/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар».

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Картавцева