Рішення № 74809124, 01.07.2013, Шевченківський районний суд Харківської області

01.07.2013

637/414/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2013 року Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого – Тордія Е.Н.

за участю секретаря - Гутарєвої В.С.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні с.м.т. Шевченкове цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грозянське» про визнання договору оренди землі недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Шевченківського районного суду Харківської області з вищезазначеним позовом.

В судовому засіданні представник позивачки, що діє на підставі довіреності позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав ,змінив та прохав задовольнити. В обґрунтування вимог позивачки зазначив, що ОСОБА_3, має у власності земельну ділянку площею 6,0165 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області. У лютому 2013 року вона дізналось ,що між нею та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Грозянське» ( далі по тексту) СТОВ «Грозянське» є зареєстрований договір оренди земельної ділянки, який не відповідає чинному законодавству. В договорі відсутня істотна умова, а саме: умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Враховуючи викладене вимушена була звернутися до суду та просить визнати договір укладений між нею та СТОВ» Грознянське» від 2 квітня 2009 року недійсним.

Представник відповідача СТОВ «Грозянське» в судовому засіданні проти позову заперечувала, в обґрунтування своїх заперечень зазначила, що між СТОВ «Грозянське» та позивачем 2 квітня 2009 року був укладений договір оренди ,належної позивачці земельної ділянки. Договір був зареєстрований в встановленому законом порядку та відповідає «Типовому договору оренди землі» ,затвердженому Постановою №220 Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року . Законом України від 16 вересня 2008 року в ст.15 Закону України « Про оренду землі « були внесені зміни та вона була доповнена пунктом ,стосовно внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Враховуючи ,що текст договору оренди був виготовлений до набрання чинності даного закону ,на підставі Типового договору оренди то цей пункт в договорі не зазначений, але слід врахувати ,що згідно п.14 перехідних положень Земельного кодекс України до набрання чинності законів України про земельний кадастр та ринку земель, внесення права на земельні ділянки(паї) сільськогосподарського призначення в статутні фонди забороняється ,що само по собі є гарантією того ,що до зняття мораторію, на продаж зазначених земель, право позивача стосовно передачі землі у заставу та до статутного фонду порушено не буде,товариство добросовісно виконувало взяті на себе обов’язки, про що свідчить той факт ,що за 4 роки будь - яких скарг від позивача до товариства не надходило, тому вважає, що позовні вимоги є безпідставними і такими,що не підлягають задоволенню.

Суд вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає ,що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 60 ЦПК України передбачає ,що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені такі факти, і відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами факт , того що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, розміром 6.0165 га, розташованої на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, (серія Р2 №748792 ).

В позовній заяві позивачка зазначала ,що не підписувала вищевказаний договір. Після роз’яснень їй ст. 10, 143 ЦПК України представником позивача відбулись зміни позовних вимог та позивачка прохала визнати договір укладений між нею та відповідачем, недійсним ,у зв’язку з відсутністю істотної умови договору передбаченою ч.1 ст. 15 Закону України »Про оренду землі»

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Осатаній пункт закону доповнений Законом України № 509 – VІ від 16 вересня 2008 року.

Частиною другою ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, є підставою для визнання недійсним такого договору оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»,

Матеріали справи містять договір оренди укладений 2 квітня 2009 року між сторонами по справі . В спірному договорі оренди землі відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, які визначені законом як істотна умова договору оренди землі.

Статтею 360-7 ЦПК України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18липня 2012 року по справі № 6-77цс12, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умов збереження стану об'єкта оренди, є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі"».

Відтак, враховуючи те, що у договорі відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, визначеної ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та визнання договору оренди землі від 2 квітня 2009 року, зареєстрованого 27 квітня 2012 року за реєстраційним номером 632570004001352 у Шевченківському районному відділ Харківської регіональної філії "Центр ДЗК" при Держкомземі України недійсним.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені нею та документально-підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 114.70 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.10,11,60,88,213-215 ЦПК України,ст.16,215,203 Цивільного кодексу України ,ст. 15 Закону України «Про оренду землі», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грозянське» про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити.

Договір оренди землі, укладений 2 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Грозянське», зареєстрований 27 квітня 2012 року визнати недійсним.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальності «Грозянське». код ЕГРПОУ 30755444, розташованого в с. Гроза Шевченківського району Харківської області на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 114.70 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ