Постанова № 74807922, 18.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року

м. Київ

справа № 752/13260/16-ц

провадження № 22-ц/796/4594/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.Суддів при секретарі учасники справи:Кулікової С.В., Музичко С.Г., Потапьонок К.В.представник позивача - ОСОБА_5,

представник третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Додусенко Володимира Івановича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року /Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко О.Л./

у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, треті особи: ОСОБА_11, Публічне акціонерне товариство «БАНК КАМБІО» про звернення стягнення на заставлене майно /грошові кошти/, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання за ОСОБА_9 права власності на грошові кошти у сумі 888 000,00 дол. США, що належать ОСОБА_10, та які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2, що відкритий у ПАТ «Банк Камбіо» на ім'я ОСОБА_10 /а.с. 1-3/

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 888000 доларів США, що є предметом застави за договором застави валютних цінностей від 24.01.2014 року, укладеним між ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11, та належать ОСОБА_10, та які знаходяться на рахунку №26357200705583, відкритому в Публічному акціонерному товаристві «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700) на ім`я ОСОБА_10, шляхом визнання за ОСОБА_9 права власності на предмет застави.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 судовий збір в сумі 6890 грн. /а.с. 72-76/

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Зазначив про те, що у відповідності до ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Відтак, будь-які вимоги, що надійшли після закінчення строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників в межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Таким чином, у зв'язку із закінченням строку приймання вимог кредиторів 06.04.2015 року включно, в силу вищевказаних положень, вимоги ОСОБА_10 до ПАТ «Банк Камбіо» вважаються погашеними, тобто предмет застави є втраченим, а застава припиненою. Вказує також на те, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» депозитний рахунок ОСОБА_10 № НОМЕР_2.840 в іноземній валюті /долари США/ в ПАТ «Банк Камбіо» закрито.

Представник ОСОБА_9 - ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вказав, що ПАТ «Банк Камбіо» не спростовано, що власником заставного майна є саме ОСОБА_10, так само як і не доведено відсутність коштів на рахунку відповідача. Зазначає про те, що відсутність предмету застави на рахунку відповідача не свідчить про втрату застави, а також про припинення заставних правовідносин, оскільки предмет застави може бути замінений відповідачем на інший.

У відповіді на відзив уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК КАМБІО» СеверинЮ.П. посилалася на невірне обрання позивачем способу захисту порушеного права та зауважила, що у відповідності до ч. 2 ст. 587 ЦК України, саме на заставодавця покладається обов'язок замінити або відновити заставне майно у разі його втрати, псування, пошкодження або знищення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ч. 6 ст. 147 ЗУ &q?ни;Про судоустрій і статус суддів&qu7 ;, п. 3 Розділу XII Перехідних положень ЗУ &qu, ;Про судоустрій і статус суддів&q?ь ; до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 15.05.2012 року між ОСОБА_9 /Позикодавець/ та ОСОБА_11 /Позичальник/ було укладено Договір позики, відповідно до умов якого Позикодавець передав у власність а Позичальник прийняв 4 000 000, 00 дол. США, із зобов'язанням повернути таку суму до 31.05.2016 року. /а.с. 5/

Заявою від 15.05.2012 року, ОСОБА_11 підтвердив фактичне одержання суми позики у розмірі 4 000 000 дол. США. /а.с. 6/

Також, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Договором позики від 15.05.2012 року, 24.01.2014 року між ОСОБА_10 /Заставодавець/, ОСОБА_9 /Заставодержатель/ та ОСОБА_11 /Позичальник/ укладено Договір застави валютних цінностей. /а.с. 7-8/

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору, Заставодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором позики від 15.05.2012 року отримати задоволення своїх вимог за рахунок валютних цінностей /майна/, заставленого на нижчевказаних умовах.

Згідно з п.п. 4.1.1., 4.1.2. пункту 4.1 Договору застави валютних цінностей, предметом застави є наступні валютні цінності: найменування валюти, що заставляється: долар США; кількістю валюти, що заставляється: 888 000,00 дол. США.

Валютні цінності належать Заставодавцю на праві власності і знаходяться на рахунку № НОМЕР_2, що відкритий у ПАТ «Банк «Камбіо» на ім'я Заставодавця та відносяться до валютних цінностей останнього. /п. 4.2. Договору застави валютних цінностей/

Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 року №782 ПАТ «Банк Камбіо» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.12.2014 року №140 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Камбіо» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 05.12.2014 року по 04.03.2015 року. /а.с. 42-43/

Постановою Правління Національного банку України №144 від 27.02.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ «Банк Камбіо» /а.с. 57/.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №46 від 02.03.2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання з 02.03.2015 року та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І. /а.с. 44-45/

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №212 від 22.02.2016 року строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» продовжено на два роки по 01.03.2018 року включно. /а.с. 46/

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався положеннями ст. 589 ЦК України про те, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором; ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України про те, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом; ст. 23 ЗУ «Про заставу» про те, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права, або в інший спосіб, не заборонений законом, у тому числі шляхом продажу права вимоги третій особі. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави; ст. 2 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою визначено поняття вкладника та кредитора; ч. 5 ст. 45 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» про те, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку; ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» про те, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами; ч.1, 2 ст. 50 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» про те, що здня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. Майно, щодо якого банк є користувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору; п. 2.3., 2.8. Глави 2 Розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 року про те, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію не має права здійснювати будь-які операції з активами та зобов'язаннями неплатоспроможного банку (зокрема здійснювати зарахування зустрічних вимог (у тому числі однорідних), договірне списання, перерахування коштів на інші рахунки, у тому числі в межах одного банку (крім перерахування коштів клієнтів, вимоги яких акцептовані Фондом, для їх обліку на балансовому рахунку вимог кредиторів)), крім визначених Законом, а також уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй Фондом повноважень ліквідатора) зобов'язана закрити своїм рішенням поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів, на яких немає коштів.

Встановивши, що ОСОБА_10 залишається власником коштів, розміщених на депозитному рахунку у ПАТ «БАНК КАМБІО», навіть після закриття вказаного рахунку та перерахування грошових коштів з нього, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на грошові кошти в сумі 888 000 дол. США в рахунок забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_11 за договором позики від 15.05.2012 року, оскільки вказане не суперечить вимогам закону.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Таким якщо, якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі 6-1123цс16.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що процедуру виведення ПАТ «БАНК КАМБІО» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації розпочато 04.12.2014 року, строк приймання вимог кредиторів закінчився 06.04.2015 року включно, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що вимоги ОСОБА_10 до ПАТ «БАНК КАМБІО» вважаються погашеними, у відповідності до ст. 49 ЗУ«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В свою чергу, доводи представника ОСОБА_9 - ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу про те, що заставні відносини не припинилися внаслідок відсутності коштів на рахунку ПАТ «БАНК КАМБІО» доводів апеляційної скарги не спростовують та не мають правового значення для вирішення спору по суті, зважаючи, що обов'язок заміни або відновлення застаного майнау разі його втрати, псування, пошкодження або знищення, покладається саме на заставодавця /ч.2 ст. 587 ЦК України/, яким є ОСОБА_10

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року підлягає скасуванню, враховуючи, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, у ПАТ «БАНК КАМБІО» вже було введено процедуру ліквідації, тобто задоволення вимог кредиторів у спосіб, що не передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не допускалося, що унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно, що розміщене на рахунку ПАТ «БАНК КАМБІО» за рішенням суду.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції стягненню з ОСОБА_9 на користь ПАТ «БАНК КАМБІО» підлягає судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 7 579 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Додусенко Володимира Івановича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_10, треті особи: ОСОБА_11, Публічне акціонерне товариство «БАНК КАМБІО» про звернення стягнення на заставлене майно /грошові кошти/ - відмовити.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_9 /реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» /код ЄДРПОУ 26549700, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1/ суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 579 грн. 00 коп.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: