Рішення № 74807428, 17.05.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25; тел. (факс): 249-79-28; e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua

03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65, факс: 456-93-08

______________

Справа № 760/17700/17

№2/760/993/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

І . Вступна частина

17 травня 2018 року в місті Києві

Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд неповнолітнього громадянина за кордон без згоди та супроводу батька, третя особа: орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.

ІI. Описова частина

Позивач звернулася з позовом до суду, в якому просила надати дозвіл на неодноразові тимчасові виїзди за межі України до Македонії, Чорногорії, Ісландії, Сербії, Албанії, Туреччини, Єгипту, Ізраїлю, країн Європейського Союзу її неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), до досягнення нею 16-річного віку.

Крім того, Позивач просила надати їй дозвіл на оформлення документів для багаторазового тимчасового виїзду або супроводу малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за межі України.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що в період з 06 грудня 2008 року по 10 грудня 2010 року вона перебувала з Відповідачем у зареєстрованому шлюбу.

Позивач вказує, що від шлюбу з Відповідачем вони мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач зазначає, що з моменту розірвання шлюбу Відповідач разом з нею та дитиною не проживає, участі в житті дитини не бере, матеріальної допомоги на її утримання добровільно не надає.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що вона не має можливості отримати від Відповідача згоду на виготовлення проїзних документів та на вивезення дитини за кордон на оздоровлення та відпочинок, хоча має таку можливість. Позивач вказує, що ОСОБА_2 ігнорує її звернення щодо надання таких дозволів, що шкодить інтересам дитини, а тому просить суд захистити права малолітньої ОСОБА_3, надавши дозвіл на виготовлення їй проїзних документів та багаторазові тимчасові виїзди її за кордон без згоди батька до досягнення нею 16-річного віку.

У судовому засіданні Позивач позовні вимоги про надання дозволу дитині на виїзд за кордон без згоди батька підтримала. В той же час, враховуючи зміни у законодавстві України, Позивач вже мала змогу виготовити для своєї дочки проїзні документи для виїзду за кордон, а тому актуальність цих вимог для неї втрачена.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався за зареєстрованим місцем поживання. Суд, визнав можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Від третьої особи - Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (служби у справах дітей) надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність її представника.

ІІІ. Мотивувальна частина

Судом встановлено, що 06 грудня 2008 року між Позивачем та Відповідачем був зареєстрований шлюб.

Від зазначеного шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року шлюб між Сторонам був розірваний.

Зі слів Позивача встановлено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю (Позивачем) та перебуває на її утриманні.

На підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як вбачається з довідки державного виконавця Солом'янського ВДВС м. Київ, заборгованість ОСОБА_2 перед Позивачем зі сплати аліментів станом на 01.09.2017 становила 125529,39 гривень.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 2 ст. 141 Кодексу визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до п. 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27 січня 1995 року встановлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Згідно з п.4 зазначених Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється, серед іншого:

- за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

- без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;

- без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Судом береться до уваги, що сторони не перебувають у шлюбі, дитина проживає з Позивачем, перебуває на її утриманні, в той час як Відповідача ухиляється від своїх обов'язків шодо матеріального утримання дитини. Безперечним є той факт, що дитина з метою оздоровлення та повноцінного розвитку потребує виїздів за кордон, і мати дитини - ОСОБА_1, з її слів, має можливість забезпечувати такі виїзди.

У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд звертає увагу сторін на те, що процес вирішення будь-яких суперечок між батьками неповнолітніх дітей не повинен негативним чином впливати на права та інтереси цих дітей.

Встановлено, що Позивач неодноразово зверталася до Відповідача із проханням про надання ним дозволу на виїзд малолітньої ОСОБА_3 за межі України, проте такого дозволу не отримала.

Оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню, оскільки виїзд дитини за кордон має тимчасовий характер, відповідає її інтересам та бажанням, за своєю метою має сприяти її загальному розвитку та оздоровленню, в той же час Відповідач безпідставно ухиляється від нотаріального посвідчення відповідних дозволів, що в розрізі даних правовідносин порушує права та інтереси неповнолітньої дитини.

Що ж стосується вимоги про надання дозволу на оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку, без згоди батька, то в даному випадку судом встановлено, що такий документ вже був виготовлений Позивачем, а тому необхідність у захисті цього права відсутня.

Враховуючи часткове задоволення позову, стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати (судовий збір) в сумі 320 гривень.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 141, 150 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Надати дозвіл на неодноразові тимчасові виїзди за межі України до Македонії, Чорногорії, Ісландії, Сербії, Албанії, Туреччини, Єгипту, Ізраїлю, країн Європейського Союзу неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), до досягнення нею 16-річного віку.

В іншій частині позову відмовити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з розглядом справи, в сумі 320 гривень.

3.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

4.Позивач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_2;

Відповідач: ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1;

Третя особа: Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 37413735, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 58.

Суддя: