Рішення № 74806201, 12.03.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12144/17

Провадження №: 2/755/1956/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Бурячек О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, державний нотаріус Сьомої Київської державної нотаріальної контори Паньшина О.В. про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, просила визнати за собою, ОСОБА_1, право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що є предметом позову.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила позов задовольнити, суду пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, мати позивача, після смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_5 склала заповіт, в якому заповідала все своє майно позивачу. 17 грудня 2013 року Деснянським районним судом міста Києва було відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Потапенко Наталія Петрівна, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Бублик Тетяна Володимирівна про визнання заповіту недійсним. 22 липня 2014 року позивач звернулася до Сьомої Київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак державним нотаріусом було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просив прийняти рішення згідно чинного законодавства та проводити розгляд справи у відсутності представника.

Третя особа - державний нотаріус Сьомої Київської державної нотаріальної контори Паньшина О.В., в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, яке видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві 30 жовтня 2012 року (актовий запис №19194). (а.с. 3)

За життя, 08 жовтня 2012 року ОСОБА_5 оформила заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все своє майно, яке на день смерті буде їй належати, де б воно не було і з чого воно не складалось, заповідала ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бублик Т.В., зареєстрований в реєстрі за №2838. (а.с.6)

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина до складу якої, серед іншого, входить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 14 жовтня 1999 року. (а.с. 4-5)

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

10 листопада 2012 року ОСОБА_2, звернулась до державного нотаріуса Сьомої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадкового майна, яке залишилося після смерті матері - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 90)

На підставі заяви ОСОБА_2, державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа № 611/2012 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, яка в ксерокопії залучена до матеріалів цивільної справи. (а.с. 82-106)

07 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Сьомої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадкового майна, яке залишилося після смерті матері - ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, яка за життя залишила заповіт на ім'я позивача. ОСОБА_1 зазначила, що окрім неї, спадкоємцем за законом є ОСОБА_2. (а.с. 89 зворот)

17 грудня 2013 року Деснянським районним судом міста Києва було відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Потапенко Наталія Петрівна, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Бублик Тетяна Володимирівна про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до положень частини першої, третьої та п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняття спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого статтею 1270 цього Кодексу ,він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.

Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

22 липня 2014 року державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори Паньшиною О.В. винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, на підставі якої відмовлено ОСОБА_1, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю ОСОБА_5, за відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру, що є предметом спадкування. (а.с.102)

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися ,якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленим цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.

Відповідно до положень частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України, встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення ,перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підставі відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення ,переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно положень п. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються права на житлові будинки, розташовані на земельній ділянці ,переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до п.п.10 п. 27, п. 29 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22 червня 2011 року, передбачено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат та технічний паспорт на такий об'єкт.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що за життя ОСОБА_5 набула права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 14 жовтня 1999 року, після її смерті право власності на частину вищевказаної квартири перейшло в порядку спадкування спадкоємцю за заповітом ОСОБА_1, яка у встановленому порядку заявила про намір прийняти спадкове майно, однак не має змоги отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, за відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на вищевказану квартиру.

В той же час, обставин, які б вказували, що ОСОБА_5 за життя набула або володіла нерухомим майном, що входить до спадкової маси, неправомірно, або на вказане майно, окрім позивача та відповідачів, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, судом не встановлено.

Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Позивач - це особа, яка звернулася до суду у встановленому законом порядку та стверджує про порушення, невизнання або оспорювання своїх прав, свобод чи інтересів іншими учасниками цивільних відносин.

Відповідач - це особа, яка має нести установлену договором або законом відповідальність. Позивач на власний розсуд визначає особу, до якої пред'являє вимоги.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст.2 Цивільного процесуального кодексу України)

Виходячи з наведеного, належний суб'єктний склад сторін спору є тоді, коли у сторін спору існує зв'язок із предметом позову, тобто, щодо предмету позову у сторін виникають суб'єктивні права. Від належного суб'єктного складу сторін залежить питання про задоволення позовних вимог з підстав їх законності. Проте, якщо буде установлено, що відповідач є неналежним, у нього не виникає суб'єктивних прав щодо предмету позову, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні не залежно від їх відповідності вимогам закону.

Як роз'яснено у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до яких суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Належними відповідачами у спорах про визнання права власності на спадкове майно є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову, пред'явленого до неналежних відповідачів.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що в розрізі даного спору позивачем безпідставно залучено до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_3, яка не є спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, а є співвласником спірного майна - квартири АДРЕСА_1, якій належить 1/3 частини квартири, в той же час за правилами ст. 51 ЦПК України заміна неналежного відповідача ,залучення співвідповідача, допускається лише за клопотанням позивача, проте таких клопотань позивачем не заявлялось.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, державний нотаріус Сьомої Київської державної нотаріальної контори Паньшина О.В. про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3186,16 грн., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.182, 328, 331, 392, 1216, 1217, 1218, 1268, 1270, 1297 Цивільного кодексу України, ст. 67 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.4,5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ,який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, державний нотаріус Сьомої Київської державної нотаріальної контори Паньшина О.В. про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, як спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/3 частину квартири №16, жилою площею 44,60 кв.м., загальною площею 60,40 кв.м., в будинку АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3186,16 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 22 березня 2018 року.

С у д д я