Постанова № 74804457, 18.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року

м. Харків

Справа № 629/4619/17

Провадження № 22ц/790/1581/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, зацікавлена особа Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області на дії державних виконавців, що порушили права боржника за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року (в складі судді Харабадзе К.Ш.),

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1, зацікавлена особа Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області звернувся до суду зі скаргою на дії державних виконавців, що порушили права боржника, в якій просив визнати дії заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ярошенко Наталії Андріївни та державного виконавця Лопашової Наталії Олександрівни, з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинених 08.06.2017 року, за період з 08.04.2011 року по 01.06.2017 року в сумі 59823 грн., 05.10.2017 року за період з 08.04.2011 року по 01.10.2017 року в сумі 30519,25 грн., та 29.11.2017 року в сумі 33162,25 грн., неправомірними і зобов'язати державного виконавця усунути порушення шляхом проведення нового розрахунку, зупинити стягнення на підставі виконавчого документа до проведення та вручення стороні боржника нового обґрунтованого розрахунку.

В обґрунтування скарги вказував, що державні виконавці порушили його права, як боржника. Зазначив що, при проведенні розрахунку про стан заборгованості не було враховано те, що у період з 09.06.2011 року по 11.02.2015 року заявник працював у філії «Панютинський вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця» електрозварювальника автоматичних та напівавтоматичних машин 4 розряду вагоно-будівного цеху і за вказаний період з нього були утримані аліменти в сумі 8649,21 грн., а також те, що він протягом 2015-2017 року добровільно сплачував аліменти у розмірі 5500 грн. Крім цього, при розрахунку заборгованості за період з лютого 2015 року і до червня 2017 року, коли він не працював, службовою особою виконавчої служби не вірно були застосовані статистичні дані щодо середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Також, державними виконавцями, в порушення п. 3 ч. 4 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» не були надіслані розрахунки заборгованості по аліментам. Про порушення свого права, частково, йому стало відомо під час судового засідання у цивільній справі № 629/2593/17, яке відбулося 29.11.2017 року, та ще частково, після отримання за місцем мешкання 02.12.2017 року листа державного виконавця Лопашової Н.О. від 29.11.2017 року за № 16474/14.10-45/3 з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29.11.2017 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_5 підтримали доводи скарги з підстав, викладених в ній.

Заявник у судове засідання 26.12.2017 року не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи. Представник заявника - адвокат ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи, надав суду клопотання про перенесення розгляду справу у зв'язку з його зайнятістю в апеляційному суді Харківської області, щодо заявника зазначив, що останній не може з*явитися через ризик втрати роботи, письмово виклав доводи щодо заперечень, наданих ДВС, просив їх врахувати при ухваленні судового рішення.

Представник Міжрайонного ВДВС Ярошенко Н.А. у судове засідання не з'явилася, надала заяву в якій просила справу слухати без її участі. В наданих суду запереченнях державний виконавець Лопашова Н.О. проти задоволення скарги заперечувала, посилаючись на те, що 17.05.2017 року до Відділу надійшла заява ОСОБА_3 про надання довідки-розрахунок сплати аліментів згідно виконавчого листа № 2-3257/2010 від 22.09.2010 року виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області. Згідно відмітки головного бухгалтера ВАТ МС ПМК-5 у виконавчому листі, заборгованість по аліментам станом на 08.04.2011 року була відсутня. Будь-які квитанції щодо сплати боржником аліментів на користь стягувача за період з 08.04.2011 року по 01.06.2017 року до виконавчого провадження не надавалися. Таким чином, 08.06.2017 року заступником начальника відділу Ярошенко Н.А. була надана довідка-розрахунок, згідно якої заборгованість по аліментах станом на 01.06.2017 року складала 59823,00 грн. У зв'язку з тим, що у виконавчому провадженні були відсутні відомості щодо отримання доходу боржником за вказаний період, заборгованість по аліментам була нарахована відповідно до ст. 195 Сімейного кодексу України, виходячи із даних довідки Головного управління статистики у Харківській області. Після ознайомлення з довідкою-розрахунком, ОСОБА_1 надав копії довідок з філії «ПВРЗ» ПАТ «Укрзалізниця» про утримані аліменти за період з червня 2011 року по січень 2015 року, та копії квитанцій від 27.04.2015 року на суму 500,00 грн., 26.05.2015 року на суму 500,00 грн., 10.03.2016 року на суму 500,00 грн., 03.05.2016 року на суму 1000,00 грн., 20.02.2017 року на суму 1000,00 грн., та 08.09.2017 року на суму 2000,00 грн. Після цього було проведено розрахунок по аліментам з урахуванням копій довідок та квитанцій.

ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, повідомлялася про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року скаргу ОСОБА_1 в частині вимог щодо визначення розміру заборгованості за аліментами, про зобов'язання держвиконавця провести новий розрахунок - залишено без розгляду.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державних виконавців, що порушили права боржника - відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та ухвалите нове судове рішення, яким його скаргу задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що офіційні документи, розрахунки заборгованості зі сплати заявником аліментів, складені державними виконавцями 08.06.2017, 05.10.2017 та 29.11.2017 року, були виготовлені з внесенням до документів завідомо неправдивих відомостей, зокрема про наявність значної заборгованості, про обрахунки заборгованості за середнім розміром заробітної плати непрацюючої особи, які не відповідали статистичним даним. Зокрема про наявність значної заборгованості, що ніби то утворилась з червня 2011 року по лютий 2015 року в сумі 59823 грн. Зазначає, що починаючи з червня 2011 року по лютий 2015 року на утримання дитини щомісяця відраховували суми, що перевищували 25 %, на загальну суму 51535,80 грн. Крім того, зазначає, що у період 2015-2017 року, офіційно не працюючи але маючи дохід від випадкових заробітків добровільно сплатив 5500 грн. Відтак на його думку, сумарно він сплатив 57035,80 грн., та заборгованість може складати 2787,20 грн. станом на 08.06.2017 року. Також вказує, що за 2011 рік сплатив 8649,21 грн., хоча за розрахунком виконавців мав сплатити 5208,75 грн.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що складаючи розрахунок заборгованості державний виконавець діяв в межах закону.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Лозівським міськрайонним судом Харківської області 22.09.2010 року був виданий виконавчий лист № 2-3257/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, розмір аліментів був визначений судом у ? частини з усіх видів заробітку.

Виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Згідно ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 8 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За змістом зазначених норм, у випадку, якщо сторони виконавчого провадження не погоджуються з розміром заборгованості по аліментах, визначених державним виконавцем у межах виконавчого провадження, спір щодо розміру такої заборгованості вирішується судом.

З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2017 року до ВДВС надійшла заява ОСОБА_3 про надання довідки-розрахунку щодо заборгованості за аліментами, і 08.06.2017 року державним виконавцем було надано розрахунок заборгованості за аліментами станом на 01.06.2017 року за період з 08.04.2011 року по 01.06.2017 року у сумі 59823,00 грн.

З даним розрахунком ОСОБА_1 був ознайомлений. Копії довідок з філії «ПВРЗ» ПАТ «Укрзалізниця» про утримані аліменти за період з червня 2011 року по січень 2015 року були видані на ім'я ОСОБА_1 Згідно довідок про утримання аліментів, виданих філією «ПВРЗ» ПАТ «Укрзалізниця» з ОСОБА_1 з заробітної плати були утримані аліменти за період з червня 2011 року по грудень 2011 року в розмірі 8649,21 грн., з січня 2012 року по грудень 2012 року - 12914,34 грн., з січня 2013 року по грудень 2013 року - 14707,17 грн., з січня 2013 року по грудень 2014 року - 13931,60 грн., з січня 2015 року по лютий 2015 року - 1333,48 грн. Після цього ОСОБА_1 надав державному виконавцю дані довідки та копії квитанцій від 27.04.2015 року на суму 500,00 грн., 26.05.2015 року на суму 500,00 грн., 10.03.2016 року на суму 500,00 грн., 03.05.2016 року на суму 1000,00 грн., 20.02.2017 року на суму 1000,00 грн., та 08.09.2017 року на суму 2000,00 грн.

З урахуванням копій довідок та квитанцій було проведено розрахунок по аліментам від 05.10.2017 року, згідно якого заборгованість по аліментам станом на 01.10.2017 року за період з 08.04.2011 року по 01.10.2017 року становила 30519,35 грн.

Отже, після надання певних документів ОСОБА_1, державним виконавцем був зроблений перерахунок заборгованості, проти чого не заперечував представник заявника в судовому засіданні апеляційної інстанції.

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що складаючи розрахунок заборгованості державний виконавець діяв в межах закону.

Також обґрунтовано судом першої інстанції не були прийняті доводи заявника про проведення другого розрахунку лише після подачі ОСОБА_1 копій довідок та квитанцій, оскільки ці обставини підтверджують виконання державним виконавцем вимог ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, у відповідності до ч. 1, ч. 4, п.п. 3,4 ч. 5, ч.6 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов'язаний: за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом пяти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

Особи, які на підставі закону звернулися з позовом в інтересах інших осіб (крім прокурора), беруть участь у виконавчому провадженні і користуються правами сторони виконавчого провадження, відкритого за їхньою заявою або за заявою іншої сторони в справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, як боржник, сторона виконавчого провадження, знав про наявність судового рішення щодо стягнення з нього аліментів, що дане рішення знаходиться на примусовому виконанні, йому було відомо про утримання з нього як працівника "ПВРЗ" ПАТ "Укрзалізниця" аліментів на користь ОСОБА_3, він сам добровільно протягом 2015-2017 років відраховував грошові кошти у сумі 5500 грн.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що ОСОБА_1 повинен був письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення суду.

Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення державним виконавцем вимог ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», то обов'язок повідомляти державного виконавця про обставини, які мають значення під час примусового виконання судового рішення, закон покладає на боржника у відповідності до ч. 1, ч. 4, п.п. 3,4 ч. 5, ч.6 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», і вказана постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29.11.2017 року була прийнята державним виконавцем після надання боржником довідок про його роботу в філії «ПВРЗ» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.9).

Також обґрунтовано судом першої інстанції не прийняті доводи заявника про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа до проведення та вручення стороні боржника нового обґрунтованого розрахунку, оскільки відповідно до п. 15 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року , при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувані дії державного виконавця були вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень державного виконавця і будь-яких доказів того, що право заявника було порушено, ним не надано.

Доводи заявника щодо обчислення заборгованості за аліментами, зобов'язання державного виконавця провести новий розрахунок, також обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції, оскільки розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами Закону України "про виконавче провадження", відповідними нормами сімейного законодавства, постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (з наступними змінами) "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб".

В судовому засіданні було встановлено, що заявник зазначав на невірне обчислення розміру заборгованості за аліментами та її складових, невірне визначення частки від заробітку боржника, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, не згоден з порядком і розміром щомісячних нарахувань аліментів, проведених державним виконавцем.

Судом першої інстанції з цих підстав обґрунтовано зазначено, що в даному випадку наявний спір про розмір заборгованості за аліментами, який підлягає вирішенню судом у позовному провадженні. У зв'язку з цим, судом було роз'яснено ОСОБА_1 право звернутися до суду у позовному провадженні.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 пояснив, що розмір заборгованості ними не оспорювався, на даний час фактично заборгованість погашена.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 червня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко