Рішення № 74803846, 11.05.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/3299/17

Провадження № 2-а/643/50/18

11.05.2018 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Майстренко О.М. , за участю секретаря - Постульга О.Г . розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 1-ї роти 1-го батальйону лейтенант поліції Терентьєва Романа Валерійовича, Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про скасування постанови , стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БР № 700465 від 24.02.2017 року винесену інспектором патрульної поліції 4 роти 1-го батальйону УПП в м. Харкові лейтенантом поліції Терентьєва Р.В. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що, інспектором патрульної поліції 4 роти 1-го батальйону УПП в м. Харкові лейтенантом поліції Терентьєвим Р.В. 24.02.2017 року відносно нього складена постанова у справі про адміністративне правопорушення БР № 700465 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за ч.1 ст.122 та ч.1 ст. 126 КУпАП.

Позивач вважає, що зазначена постанова незаконна та підлягає скасуванню так як відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, позбавив позивача ОСОБА_1 можливості скористатися у повному обсязі своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП., порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст.ст.278, 279 КУпАП, відхилив клопотання ОСОБА_1 щодо залучення до процесу фахівця у галузі права та не підписався в оскаржуваній постанові .У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про скасування відносно нього постанови про накладення адміністративного штрафу, стягнення моральної шкоди в розмірі 11520 гривен та витрат на правову допомогу в розмірі 5040 гривен.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечував, вважав позовні вимоги безпідставними та просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного

Судом встановлено, що 24.02.2017 року близько 15:30 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes Benz», зареєстрованим у Литві під державним номерним знаком НОМЕР_1, здійснивши при цьому зупинку на перехресті вулиці Різдвяної та Соборного узвозу (поблизу Благовіщенського собору), порушивши п. 15.9 «Ґ» ПДР України, за що ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень, при цьому, відмовився пред'явити Поліс обов'язкової цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не виконавши вимоги п.2.4 «А» ПДР України, за порушення якого, відповідно до ч.1 ст. 126 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» - «Основні права та обов'язки водія транспортного засобу водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У відповідності до положень ст. 52 Закону України «Про дорожній рух»: контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Відповідно до ст. 222 КпАП України, органам Національної поліції підвідомчий розгляд справ про адміністративні порушення за ч. 1 ст. 122, ч.І ст. 126 КУпАГІ.

Приписами ст. 258 КпАП України передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Згідно з ч.3 вказаної статті, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу

Приписами ч. 1 ст. 276 КпАП України передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до тлумачення наданого Конституційним Судом України в рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року по справі № 1-11/2015 положення ч. 1 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно- територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування України» адміністративно-територіальна одиниця - це область, район, місто, район у місті, селище, село.

Враховуючи вищевикладені твердження із законів, можна зробити висновок, що адреса вулиця Різдвяна будинок 15. на якій було винесено постанову, підпадає під межі міста Харкова, як адміністративно-територіальної одиниці і тому порушень ст. 276 КпАП України допущено інспектором при складенні постанови не було.

Разом з тим, у вказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує на існуванні скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення (за окремими адміністративними правопорушеннями, чітко визначеними КпАП України), відповідно до якого фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника здійснюється безпосередньо на місці його вчинення, ч. 5 ст. 258 КпАП України передбачено якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно п.1 Розділу III до Наказу МВС від 07.11.2015 № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньою руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Окрім того на підставі п. 4 Розділу І вказаної інструкції: у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122. частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125. 126. частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129. статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КпАП України.

Відповідно до вищевикладених роз'яснень Конституційного Суду України та норм КпАП України, суд дійшов висновку про те. що відповідачем правомірно застосовано скорочене провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БР №700465 від 24.02.2017 винесена інспектором Терентьєвим Р.В., за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 126 КпАП України.

Згідно ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім того, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з Департаменту патрульної поліції моральну шкоду у розмірі 11520 гривень та 5040 гривень його витрат на послуги фахівця у галузі права.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач зазначає, що у зв'язку з оскарженням даної постанови у справі про адміністративне правопорушення він вимушений був звернутися до адвоката за правовою допомогою, поніс певні витрати, які він оцінює в 5040 грн. та які повинні бути йому відшкодовані, проте у Договорі про надання правової допомоги між виконавцем ОСОБА_3, та замовником ОСОБА_1 від 20 лютого 2017 року, копія якого на 3-ох аркушах надається до даної позовної заяви взагалі не обумовлені будь які суми, лише у п.4.2 зазначеного договору вказано: вартість послуг виконавця визначається домовленістю сторін та підтверджується калькуляціями-розрахунками. які є невід'ємною частиною цього Договору, проте вказана у позові калькуляція-рахунок №29 у матеріалах справи - відсутня.

Тому вказані доводи позивача є безпідставними, адже згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини, й вказана стаття встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1176 ЦК України, є протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, й відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідальність за загальними правилами настає лише за наявності вини завдавана шкоди, тобто з боку інспектора Терентьєва Р.В.

Шкода це зменшення чи знищення майнових або немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність завдавана шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

ст. 1176 ЦК України, що передбачає відповідальність за завдану шкоду незалежно від вини завдавана, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої шкоди, та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до ч.б ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або особі внаслідок іншою незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, посереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

В свою чергу Закон України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду встановлює вичерпний перелік випадків, умов та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Так, п.1 ст.1 вищевказаного Закону встановлено, що шкода, завдана громадянинові, підлягає відшкодуванню внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Статтею 2 даного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках: постановления виправдувального вироку суду (п.1); встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів (п.1-1); закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (п.2).

Тобто, обов'язковою умовою для застосування даної норми закону необхідне визнання незаконними дій чи бездіяльності посадових чи службових осіб органу дізнання, посереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Таке рішення позивач суду не наддав.

Щодо вимог позивача про відшкодування завданої моральної шкоди, то вони також можуть бути задоволені лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, тобто є похідними від вимог про визнання протиправними дій відповідача.

Наявність постанови інспектора патрульної поліції серії БР № 700465 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, жодним чиним не завдало моральної втрати позивачу та не могли призвести до порушення його нормальних життєвих зв'язків, жодні докази на обгрунтування даних обставин на надані.

За таких обставин, позов є необгрунтованим, а тому суд відмовляє в його задоволенні

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, на переконання суду, є доведеним факт вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.1 ст.122 та ч.1 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії БР № 700465 від 24.02.2017 року прийнята відповідачем правомірно.

Таким чином, приймаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення від 24.02.2017 року БР № 700465, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.

Керуючись ч.3 ст. 243 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 1-ї роти 1-го батальйону лейтенант поліції Терентьєва Романа Валерійовича, Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про скасування постанови , стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Майстренко О.М.