Вирок № 74803260, 20.06.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1040/17

Номер провадження 1-кп/623/27/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі головуючого судді Герцова О.М.

за участю секретаря Бобриш М.С.

прокурора Квітчатого К.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ізюмського міського суду кримінальне провадження № 1-кп/623/27/2018 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не судимого в силу ст. 89 КК України, який зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Донецьке, вул. 40 років Перемоги, 7, ідентифікаційний код НОМЕР_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, 01.03.2017 близько 10 години перебував у приміщенні будинку № 5 по вул. Трудовій, в с. Донецьке Ізюмського району Харківської області з дозволу власниці приміщення ОСОБА_3 Під час перебування ОСОБА_2 у будинку, в останнього раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна, після чого в зазначений період часу, діючи із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, ОСОБА_2 таємно викрав акумуляторну батарею «Power Impulse 6СТ 60 Ah», яка належала ОСОБА_4, загальною вартістю 720 гривень згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 155 від 21.04.2017, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєнні злочину визнав повністю, не заперечував факту скоєння кримінального правопорушення, за обставин, викладених вище. У скоєнні правопорушень покаявся.

Цивільний позов не заявлявся.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, яким не оспорюються фактичні обставини справи, кваліфікація кримінального правопорушення, суд у відповідності до засад кримінального провадження визначених у главі другій КПК України, забезпечуючи змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і доведеність перед судом їх переконливість передбаченими положеннями ст.22 КПК України, шляхом безпосереднього дослідження показань, речей і документів визначених положеннями ст.23 КПК України, розглядаючи кримінальне провадження на засадах публічності, диспозитивності, гласності та відкритості у відповідності до положень ст.ст.25 - 27 КПК України, з дотриманням положень ст.349 КПК України, щодо визначення обсягу та порядку дослідження доказів, дослідивши всі докази надані, як стороною звинувачення, так і стороною захисту, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні, з повідомленням про обставини вчинення, на підставі досліджених письмових доказів та матеріалів провадження, які в повній мірі узгоджуються між собою та доповнюють одне одного, доходить висновку, про доведеність вини обвинуваченого.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, встановлених при досудовому розслідуванні, не оспорив їх та підтвердив в судовому засіданні, а також, те, що інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, суд в силу ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає, що ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ч.1 ст. 185 КК України, - крадіжка.

Дослідивши зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд приходить до висновку:

ОСОБА_2 офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується формально позитивно, в силу ст. 89 КК України не судимий, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно висновків досудової доповіді ризики вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюються як високі, ризики небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюються як високі.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до середнього злочину.

Обставини, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого – не встановлено.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до підсудного ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.

Підстав для застосування підсудному ст. 69-1 КК України - не вбачається.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до середнього злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст.368,370, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.185 ч.1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді одного місяця арешту.

Згідно ч.5 ст.72 КК України зарахувати строк попереднього ув’язнення з 17.05.2018 року терміном тридцять п’ять днів, що згідно ч.1 ст.72 КК України дорівнює тридцяти п’яти дням арешту.

На підставі ст.72 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання, так як призначене покарання фактично відбуте ним під час попереднього ув’язнення у межах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №155 від 21.04.2017 року в розмірі – 351,84 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази вважати повернутими.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – скасувати, звільнивши ОСОБА_2 негайно у залі суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О.М.Герцов