Рішення № 74803004, 19.06.2018, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/452/18

провадження: 2/614/173/18

категорія: 31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

19.06.2018 року

смт. Борова Борівського району Харківської області

справа № 614/452/18

Борівський районний суд Харківської області в складі судді Гуляєвої Г. М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом ЗАСТУПНИКА КЕРІВНИКА ІЗЮМСЬКОЇ МІСЦЕВОЇ ПРОКУРАТУРИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в інтересах держави в особі КЗОЗ «ХАРКІВСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ШВИДКОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ІМ. ПРОФЕСОРА ОСОБА_1»

до ОСОБА_2

про відшкодування витрат, затрачених налікування

за участю учасників справи:

прокурора: не з’явився,

від позивача: не з’явився,

відповідача: не з’явився

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог

29.05.2018 р. заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся в інтересах держави в особі КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. професора ОСОБА_1» до Борівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, затрачених на лікування.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що Борівським районним судом Харківської області 28.12.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 23.06.2017 р. близько 00.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи власним автомобілем НОМЕР_1, у якому також знаходилися пасажири ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на автодорозі Богуславка - Лозове км 1+ 200 Борівського р-ну Харківської обл., проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості для руху на вказаній місцевості з урахуванням дорожньої обстановки, чим грубо порушив вимоги п.п.2.9,12.1 ПДР України, згідно яких:

- п.2.9 а «керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин» - забороняється;

- п.12.1 «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», та виїхав за межі проїжджої частини, внаслідок чого не впорався з керуванням і допустив з’їзд автомобіля в кювет з подальшим його перекиданням.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_4 від отриманих травм померла на місці, пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №220-Из.т/17 від 16.07.2017 р. причиною смерті ОСОБА_4 стала несумісна з життям тяжка тупа травма голови, з множинними переломами кісток черепу та ушкодженням головного мозку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №884-А/17 від 17.08.2017 ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого перелому акроміального кінця лівої ключиці.

Частиною 3 ст.1206 ЦК України зазначено, що якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до листа КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. професора ОСОБА_1» від 02.04.2018 р. вартість лікування стаціонарного хворого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебувала на лікуванні з 23.06.2017 р. по 27.06.2017 р. становить 1692,05 грн.

Оскільки КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. професора ОСОБА_1» є комунальним закладом охорони здоров’я, фінансується із міського бюджету та у зв’язку із перебуванням потерпілої на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_2, на лікування ОСОБА_7 витрачені кошти місцевого бюджету, тому представник позивача просить стягнути затрачені кошти на користь КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. професора ОСОБА_1» на р/р31412544700002 у ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 37999649.

2. Позиції учасників справи

Ухвалою судді від 29.05.2018 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Станом на 19.06.2018 р. відзив на позовну заяву до Борівського районного суду Харківської області не надійшов.

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник позивача прокурор Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури в судове засідання не з’явився, надав заяву, згідно якої наполягає на задоволенні позовних вимог та просить розглядати справу за його відсутності.

Позивач, в інтересах якого заявлено позов, в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та у встановленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надав заяву про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі матеріалів, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 3 ст.211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

3. Встановлені в судовому засіданні обставини справи

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_7 знаходилась на лікуванні у відділенні політравми КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. пр. О.І. Мещанінова» з 23.06.2017 р. по 27.06.2017 р. (4 ліжко-днів). Затрати на стаціонарне лікування постраждалої ОСОБА_7 за 4 ліжко-днів складають 1692.05 грн. При цьому, лікарня фінансується із міського бюджету м. Харкова, що вбачається з копії письмового повідомлення КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. професора ОСОБА_1» № 01-30/534 від 02.04.2018 р. (а.с.5). Крім того, з копії фактичних витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння ОСОБА_7, яка перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні політравми з 23.06.2017 р. по 27.06.2017 р. вбачається, що витрати на лікування складають 1692.05 коп. (а.с.6). Копією вироку Борівського районного суду Харківської області від 28.12.2017 р., який набрав законної сили 29.01.2018 р., підтверджується, що ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом скоєння ДТП, внаслідок якої, крім іншого, ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості (а.с.7-9).

4. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, крім іншого, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями ч. 1,3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Ізюмська місцева прокуратура Харківської області повідомила позивача про намір звернутися до Борівського районного суду Харківської області в його інтересах із зазначеним позовом, на що позивач заперечень не надав (а.с.5).

Згідно ч.3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко - днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно з п. 3 вищезазначеного Порядку, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних осіб.

Відповідно до частини першої статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

5. Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення

Судом встановлено, що внаслідок ДТП, скоєної 23.06.2017 р. з вини ОСОБА_2, ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Вказані обставини встановлені вироком Борівського районного суду Харківської області від 28.12.2017 р., який набрав законної сили 29.01.2018 р. та в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України, є обов’язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Потерпіла ОСОБА_7 в зв’язку з отриманими ушкодженнями з 23.06.2017 р. по 27.06.2017 р. перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні політравми КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. професора ОСОБА_1».

КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. професора ОСОБА_1» на сьогоднішній день не вжито жодних заходів, спрямованих на відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілої від злочину - ОСОБА_7, наслідком чого, є ненадходження до місцевого бюджету коштів, витрачених на лікування потерпілої в КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. професора ОСОБА_1», тобто порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій.

6. Висновки суду за результатами розгляду справи

З дотриманням передбаченого законодавством порядку дослідження доказів, ухвалення судових рішень, судом було повно та всебічно з’ясовано всі обставини справи, на підставі яких, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонам суд вирішує згідно ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 56, 77-82, 89, 141, 191, 211, ч. 2 ст. 247, 259, 264, 265, 268, 273, 274-279, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, ст. 131-1 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», ст. 128 КПК України, на підставі ст.ст. 1166, 1206 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ЗАСТУПНИКА КЕРІВНИКА ІЗЮМСЬКОЇ МІСЦЕВОЇ ПРОКУРАТУРИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в інтересах держави в особі КЗОЗ «ХАРКІВСЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ ШВИДКОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ІМ. ПРОФЕСОРА ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, затрачених на лікування – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2) на користь держави в особі КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. професора ОСОБА_1» кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_7, в сумі 1692,05 грн. на р/р 31412544700002, отримувач: УДКСУ в м. Харкові, Харківській області, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 37999649, код призначення платежу: 240603.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1762 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Борівський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Гуляєва Г. М.