Постанова № 74802881, 12.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 року

м. Рівне

Справа № 564/2227/17

Провадження № 22-ц/787/858/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Бондаренко Н. В., Шеремет А. М.,

секретар судового засідання Шептицька С. С.

учасники справи:

позивач - Керівник Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі Міністерства освіти та науки України;

відповідач - ОСОБА_1;

відповідач - Львівський національний університет імені Івана Франка;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року у складі судді Цвіркуна О.С., ухвалене в м. Костополі Рівненської області об 11 годині 31 хв., повний текст рішення складено 06 березня 2018 року,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керівник Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Львівського національного університету імені Івана Франка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», про визнання недійсним диплому та зобов'язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 28.07.2011 року ОСОБА_1 подав до Інституту післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка письмову заяву про надання допуску до вступних випробувань до вищевказаного навчального закладу, а згодом наказом ректора № 3300 від 26.09.2011 року був зарахований слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситецької підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.060101 - «правознавство» як особа, яка має базову та повну вищу освіту за кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста, магістра. Проте ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.10.2014 у справі № 461/1224/14-к, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом підробки диплому Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» серії НОМЕР_1 від 14.03.1996, у зв'язку із закінченням строків давності та встановлено, що 28.07.2011 ОСОБА_1 достовірно знаючи, що диплом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» серії НОМЕР_1 від 14.03.1996 є завідомо підробленим документом, оскільки фактично вказаним закладом не видавався, використав його нотаріально засвідчену копію під час вступу на заочну форму навчання до Інституту післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка. Просив суд визнати недійсним та скасувати:

- наказ ректора Львівського національного університету імені Івана Франка №3300 від 26.09.2011 в частині зарахування ОСОБА_1 слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.03040101 - «правознавство»;

- рішення державної кваліфікаційної комісії Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка, оформлене протоколом №3/1 від 20.03.2015, про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікацію спеціаліста-юриста за спеціальністю 7.03040101- правознавство;

- наказ ректора Львівського національного університету імені Івана Франка №970 від 01.04.2015 в частині присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації «спеціаліст-юрист» та видачі диплома про закінчення правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за; спеціальністю 7.03040101- правознавство;

- визнати недійсним диплом про перепідготовку НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, виданий 17.04.2015 Інститутом післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка на підставі рішення державної кваліфікаційної комісії від 24.03.2015 ОСОБА_1;

- зобов'язати ОСОБА_1 повернути диплом про перепідготовку НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, виданий 17.04.2015 до Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка, для знищення.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року у задоволення позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності, початок перебігу якого місцевим судом обраховано з дня повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, тобто з 03 квітня 2014 року.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, Заступник прокурора Рівненської області оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі погоджується із висновком місцевого суду про те, що позовна вимога про визнання недійсним та скасування наказу ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 3300 від 26.09.2011р. в частині зарахування ОСОБА_1 слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.03040101 - «правознавство» є обґрунтованою, а тому решта позовних вимог як похідні від неї також є обґрунтованими і підставними. Вказує, що судом неправомірно прийнято до уваги клопотання відповідача про застосування строку позовної давності. Пояснює, що прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, і положення про позовну давність поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Доводить, що якщо із позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме позивач, а не прокурор, в даному спорі - це Міністерство освіти і науки України. Стверджує, що факт використання ОСОБА_1 підробленого документу про освіту під час вступу на навчання до Львівського національного університету імені Івана Франка стало встановлено лише судовим рішенням - ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 21.10.2014р., яка набрала законної сили 28.10.2014 року. Додає, що в такому разі висновок суду, що про факт зарахування відповідача до навчального закладу прокуратурі стало відомо ще у квітні 2014 року - при повідомленні про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, є помилковим, адже такий факт не може бути початком перебігу строку позовної давності. Додає, що Міністерству освіти та науки України про вищевказаний факт стало відомо лише після направлення прокуратурою області на його адресу листа від 03.02.2017р. з приводу вжиття захотів до скасування диплому про перепідготовку. Зауважує, що позиція місцевого суду про неуповноваження органу прокуратури Міністерством освіти та науки України на заявлення клопотання про поновлення строків позовної давності, не ґрунтуються на законі. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, ухваленим на підставі всебічно з'ясованих обставин справи та просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що її слід частково задовольнити, а оскаржуване рішення - частково скасувати. При цьому апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 28 липня 2011 року ОСОБА_1 подав до Інституту післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка письмову заяву про надання допуску до вступних випробувань до вищевказаного навчального закладу.

26.09.2011 року наказом ректора № 3300 ОСОБА_1 був зарахований слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситецької підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.060101 - «правознавство», таких осіб, які мають базову та повну вищу освіту за кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста, магістра (а.с. 10).

13.10.2011 року між Інститутом післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка та ОСОБА_1 було укладено двосторонній договір №376 про надання освітньої послуги зі здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» (а.с. 11).

20.03.2015 року рішенням державної кваліфікаційної комісії Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка, оформлене протоколом №3/1 ОСОБА_1 було присвоєно кваліфікацію спеціаліста-юриста за спеціальністю 7.03040101- правознавство (а.с. 13).

01.04.2015 року на підставі наказу № 970 ректора Львівського національного університету імені Івана Франка, ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «спеціаліст-юрист», із подальшою видачею диплому про закінчення правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.03040101 - «правознавство» (а.с. 12).

17.04.2015 року ОСОБА_1 було видано диплом про перепідготовку НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 14).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.10.2014 у справі № 461/1224/14-к, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом підробки диплому Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» серії НОМЕР_1 від 14.03.1996, у зв'язку із закінченням строків давності та встановлено, що 28.07.2011 ОСОБА_1 достовірно знаючи, що диплом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» серії НОМЕР_1 від 14.03.1996 є завідомо підробленим документом, оскільки фактично вказаним закладом не видавався, використав його нотаріально засвідчену копію під час вступу на заочну форму навчання до Інституту післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка (а.с.16-17).

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції від 17.01.2002) вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка. Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією. Положення про державну екзаменаційну комісію затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про освіту» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), випускнику державного або іншого акредитованого (атестованого) навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка. Зразки документів про освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про вищу освіту", ст.47 Закону України "Про освіту", в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.01.1998 №65 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), правила прийому на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки фахівців з вищою освітою встановлюються вищим навчальним закладом відповідно до цього Положення та Типових умов прийому до вищих навчальних закладів, які розробляються і затверджуються Міносвіти в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 6.10, 6.11 Типових умов прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України №961 від 19.10.2010, приймальна комісія розглядає документи вступників та приймає рішення про допуск до участі в конкурсному відборі для вступу на навчання до вищого навчального закладу.

Наказом Міністерства освіти і науки України №183 від 11.03.2002 (чинним на час виникнення спірних відносин) затверджено Типовий договір про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами.

Враховуючи викладене, навчання здійснюється на підставі укладеного договору і наслідком цієї домовленості є видача диплому, на який розповсюджуються приписи норм щодо правочинів.

Згідно вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Укладений між Інститутом післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка та ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, оскільки згідно ст. 47 Закону України «Про освіту» в редакції, яка діяла на момент навчання ОСОБА_1, післядипломна освіта забезпечує одержання нової класифікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти.

Враховуючи вище викладені обставини, норми закону, а також ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21.10.2014р., апеляційний суд приходить до переконання про те, що ОСОБА_1 станом на час вступу на заочну форму навчання до Інституту післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка не мав вищої освіти, а тому не мав пільг щодо навчання за скороченим терміном, не міг отримувати післядипломну освіту, укладати договір та отримувати на його підставі диплом, оскільки ним не було здобуто освіти, на основі якої він міг бути зарахований слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситецької підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.060101 - «правознавство».

За таких обставин, позовна вимога про визнання недійсним та скасування наказу ректора Львівського національного університету імені Івана Франка №3300 від 26.09.2011 в частині зарахування ОСОБА_1 слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.03040101 - «правознавство» є обґрунтованою.

Позовні вимоги про визнання нечинним та скасування рішення державної кваліфікаційної комісії Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка, оформлене протоколом №3/1 від 20 березня 2015 року, про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікацію спеціаліста-юриста за спеціальністю 7.03040101- правознавство, визнання нечинним та скасування наказу ректора Львівського національного університету ім. Івана Франка №970 від 01 квітня 2015 року в частині присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації «спеціаліст-юрист» та видачі диплома про закінчення правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка за спеціальністю 7.03040101- правознавство; визнання недійсним диплому про перепідготовку НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, виданий 17 квітня 2015 року Інститутом післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка на підставі рішення державної кваліфікаційної комісії від 24.03.2015 року ОСОБА_1 є похідними від основної позовної вимоги, а тому також підлягають до задоволення як обґрунтовані та доведені належними й достовірними доказами.

Що ж стосується позовної вимоги про зобов'язання повернення диплому про перепідготовку НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, виданий 17 квітня 2015 року Інститутом післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка для його знищення, то, на думку апеляційного суду, така вимога не може бути задоволена. Визнання недійсним диплому є достатнім та ефективним способом відновлення порушених прав особи, в інтересах якої звернувся прокурор, а відтак правові підстави для повернення недійсного документу відсутні.

Разом з тим апеляційний суд не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо застосування строку позовної давності.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 2 ст. 45 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо. Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права і обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Таким чином, положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється на звернення прокурора до суду за захистом державних інтересів. Якщо у передбачених законом випадках до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме позивач, а не прокурор.

Вищевказаною ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 21.10.2014 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.

Виходячи з того, що факт використання відповідачем підробленого документу встановлено зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили 28.10.2014 року, а також враховуючи презумпцію невинуватості, апеляційний суд не погоджується із покликанням місцевого суду на те, що про факт правопорушення з боку ОСОБА_1 прокуратурі стало відомо в квітні 2014 року, тобто з часу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Апеляційний суд враховує, що Міністерство освіти і науки України, в інтересах якого звернувся з позовом прокурор, не має своїм обов'язком проведення перевірки достовірності документів, наданих навчальним закладам, так само як і проведення перевірки прийнятих рішень про зарахування на навчання на підставі поданих документів.

Доводи апеляційної скарги про те, що Міністерство освіти і науки України про вказаний факт стало відомо лише після направлення прокуратурою області на його адресу листа № 05/1-702/17 від 03.02.2017р. про скерування для розгляду звернення ОСОБА_3 з приводу вжиття заходів до скасування диплому про перепідготовку, виданого ОСОБА_1, є обґрунтованими і заслуговують на увагу суду.

Таким чином, строк позовної давності при зверненні з даним позовом слід обраховувати з 03 липня 2017 року - з часу, коли Прокуратурою Рівненської області було направлено на адресу Міністерства освіти і науки України звернення ОСОБА_3 за вих. № 05/1-702-17 (а.с. 18).

При зверненні до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України прокурором було дотримано зазначених строків позовної давності.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено обставини справи щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, проте допущено порушення норм матеріального права в частині застосування строків позовної давності, у зв'язку з чим рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідачів ОСОБА_1 та Львівського національного університету імені Івана Франка на користь Прокуратури Рівненської області підлягають до стягнення понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 7 500 гривень з кожного.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року скасувати.

Позов керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України до ОСОБА_1, Львівського національного університет імені Івана Франка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» про визнання недійсним диплому та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати наказ ректора Львівського національного університету ім. Івана Франка №3300 від 26 вересня 2011 року в частині зарахування ОСОБА_1 слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка за спеціальністю 7.03040101 - «правознавство».

Визнати нечинним та скасувати рішення державної кваліфікаційної комісії Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка, оформлене протоколом №3/1 від 20 березня 2015 року, про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікацію спеціаліста-юриста за спеціальністю 7.03040101- правознавство.

Визнати нечинним та скасувати наказ ректора Львівського національного університету ім. Івана Франка №970 від 01 квітня 2015 року в частині присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації «спеціаліст-юрист» та видачі диплома про закінчення правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка за спеціальністю 7.03040101- правознавство.

Визнати недійсним диплом про перепідготовку НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, виданий 17 квітня 2015 року Інститутом післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка на підставі рішення державної кваліфікаційної комісії від 24.03.2015 року ОСОБА_1.

В задоволенні позову керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України до ОСОБА_1, Львівського національного університет імені Івана Франка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» про зобов'язання повернути диплом про перепідготовку НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, виданий 17.04.2015 до Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка, для знищення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та Львівського національного університету імені Івана Франка на користь Прокуратури Рівненської області понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 7 500 (сім тисяч п'ятсот) гривень з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 червня 2018 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Бондаренко Н. В.

Шеремет А.М.