Рішення № 74801951, 15.06.2018, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/1609/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Горошко О.О.,

за участю:

представника позивача, третьої особи – ОСОБА_1,

розглянувши у м.Полтаві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Полтавський завод газорозрядних ламп” про визнання договору купівлі-продажу приміщень дійсним, визнання права власності на квартири,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу приміщень дійсним, визнання права власності на квартири.

В позовній заяві та заявах про збільшення позовних вимог посилалася на те, що на підставі ордеру, виданого ВАТ «Полтавський завод ГРЛ» від 27 лютого 1991 року вона вселилася в житлові кімнати №71-72 гуртожитку, розташованого за адресою м.Полтава, вул.М.Бірюзова, 96. За опублікованим 13 липня 2005 року у газеті „Зоря Полтавщини” оголошенням та попереднім погодженням з відповідачем, 30 травня 2005 року відповідно до договору №78-Б вона придбала у відповідача в особисту власність приміщення вказаних кімнат, за які нею було сплачено 5189 грн. 18 коп. ВАТ „Полтавський завод ГРЛ”. 30 вересня 2005 року нею та відповідачем було укладено договір №78-Б купівлі-продажу приміщень, який з невідомих їй причин не був належним чином оформлений. Тому позивач просила суд визнати дійсним договір №78-Б купівлі-продажу приміщення житлових кімнат №71 та №72 у гуртожитку по вул.Маршала Бірюзова, 96 у м.Полтаві, укладений нею та ВАТ «Полтавський завод ГРЛ» 30 вересня 2005 року. Також просила визнати за нею право власності на квартири №71 та №72 по вул.Маршала Бірюзова, 96 у м.Полтаві.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явилась, уповноваживши у встановленому законом порядку ОСОБА_1 представляти її інтереси в суді.

Представник позивача ОСОБА_1, який ухвалою суду від 11 травня 2008 року, залучений до участі у справі також в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві та заявах про збільшення позовних вимог обставини, просив задовольнити позов.

Представник відповідача ВАТ „Полтавський завод газорозрядних ламп” в судове засідання не з’явився, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності. Також зазначив, що позов ОСОБА_2 визнає в повному обсязі (а.с.55).

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з’явились.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази у справі, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що будинок по вул. М.Бірюзова, 96 в м. Полтаві є гуртожитком, згідно рішення господарського суду Полтавської області по справі №7/464 від 11 лютого 2003 року належить ВАТ „Полтавський завод газорозрядних ламп” (а.с.9).

30 вересня 2005 року між ВАТ „Полтавський завод газорозрядних ламп” та позивачем ОСОБА_2 укладено договір № 78-Б купівлі-продажу приміщення (а.с.9). Предметом договору є приміщення в будинку літ.„А-9”, які мають нумерацію – кімнати №№71-72. Кімната №71 складається з приміщень: 1 кімната – 13,6 кв.м., кімната №72 складається з приміщень: 1 кімната – 13,2 кв.м., а також приміщення: ХХІ – туалет – 1,3 кв.м., ХХІІ – кладова 1,2 кв.м., ХХІІІ коридор – 5,8 кв.м., ХХІV душова – 1,3 кв.м., загальна площа – 36,4 кв.м. Приміщення розташовані на 5-му поверсі за адресою: м.Полтава, вул.Маршала Бірюзова, 96 і є частиною гуртожитку ВАТ „ПзГРЛ” (цілісного майнового комплексу) – а.с.9.

Позивачем по справі 28 жовтня 2005 року сплачено відповдіачу ВАТ «Полтавський завод ГРЛ» кошти в сумі 5189 грн. 18 коп. згідно квитанції №644а від 28 жовтня 2005 за купівлю приміщення згідно рахунку-фактури №219 від 28 жовтня 2005 (а.с.13).

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Договір №78-Б від 30 вересня 2005 року сторонами нотаріально посвідчено не було.

Стаття 215 ЦК України передбачає недійсність правочину, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

З наданих сторонами доказів не вбачається, що якась із сторін договору ухилялась від його нотаріального посвідчення.

Крім того, з наданих доказів також не вбачається, що на час укладення сторонами договору купівлі-продажу кімнат №71 та №72 у сторін була наявна необхідна технічна документація на приміщення, що відчужувалися, правовстановлюючі документи, що надавали б ВАТ «Полтавський завод ГРЛ» право розпорядитися вказаними кімнатами як окремими об’єктами права власності.

За нормами Закону України „Про нотаріат” відсутність правовстановлюючих документів та технічних довідок-характеристик на предмет договору – в даному випадку приміщення кімнат №71 та №72 в гуртожитку за адресою: м.Полтава, вул.М.Бірюзова, 96 - є перешкодою для нотаріального посвідчення угоди.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що на час укладання спірної угоди існували передбачені законом обмеження для її нотаріального посвідчення, зокрема, були відсутні правовстановлюючі документи на приміщення та його технічні довідки-характеристики.

Відсутність таких документів на час укладення договору є перешкодою для нотаріального посвідчення договору, та не надає можливості суду визнати вказаний договір купівлі-продажу дійсним.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що жодна із сторін в договорі №78-Б від 30 вересня 2005 року від його нотаріального посвідчення не ухилялася, на час укладення угоди існували обмеження для її нотаріального посвідчення, тому така угода не може бути визнана дійсною.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що позивач просить суд визнати за нею право власності на квартири №71 та №72. Але в матеріалах справи відсутні будь-які докази, з яких би вбачалось чи відбулося, коли та яким чином переобладнання житлових кімнат в гуртожитку в інший об’єкт права власності – квартири.

Також в судовому засіданні встановлено, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 16 липня 2001 року порушено провадження в справі про неплатоспроможність ВАТ „Полтавський завод газорозрядних ламп”, розпочато процедуру санації (а.с.14).

Об’єктам житлового фонду під час ліквідаційних процесів законодавець надає особливий статус. Так, відповідно до ст.26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 року в редакції, що діяла на час укладення сторонами договору №78-Б купівлі-продажу приміщення, до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів банкрута, які належать йому за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, які в разу банкрутства підприємства передаються до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Тому, діючи відповідно до вимог вказаного Закону, ВАТ «Полтавський завод ГРЛ» мало передати гуртожиток по вул.М.Бірюзова, 96 у м.Полтаві до комунальної власності Територіальної громади м.Полтави, та не мало права розпоряджатися ним шляхом укладення договорів купівлі-продажу приміщень.

Таким чином в судовому засіданні знайшло своє підтвердження укладення договору всупереч вимогам законодавства. У зв’язку з цим спірний правочин є нікчемним.

Тому згідно ч.4 ст.206 ЦПК України суд вважає за необхідне відмовити в прийнятті визнання позову відповідачем, оскільки позовні вимоги суперечать нормам закону.

За нормами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 (проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Відкритого акціонерного товариства „Полтавський завод газорозрядних ламп” (юридична адреса: м.Полтава, вул. Заводська, буд.3, ідентифікаційний код 05758463) про визнання договору купівлі-продажу приміщень дійсним, визнання права власності на квартири - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 червня 2018 року.

Головуючий О.А.Самсонова

15.06.2018