Ухвала суду № 74801855, 18.06.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд в Полтавській області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/685/18

Номер провадження 1-кп/530/76/18

У Х В А Л А

18.06.2018 р. м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого – судді Дем’янченка С.М. при секретарі - Тараненко Т.І., за участю прокурора – Чубенка А.І., захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_1 розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

З Миргородської місцевої прокуратури до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшов для розгляду обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України, який ухвалою судді від 29.05.2018 року призначений до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні, суд дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України, приходить до висновку про можливість призначення його до судового розгляду з наступних підстав.

У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено. Таким чином, вислухавши прокурора, який доповів про можливість призначення обвинувального акту та доданих до нього документів до судового розгляду, розглянувши клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1, які просили обрати обвинуваченому більш м’який запобіжний захід, суд вважає, що є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора, стосовно обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів та призначення справи до судового розгляду з наступних підстав.

Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві, не встановлено.

Згідно вироку Зіньківського районного суду Полтавської області від 20.04.2018 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Зіньківського районного суду від 15.04.2016рокуі за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці і на даний час ОСОБА_2 перебуває в Полтавській установі виконання покарань № 23 (м . Полтава, вулиця Пушкіна, 91).

Обґрунтовуючи своє клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що підставою застосування запобіжного заходу є:1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідка; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Існування вказаних ризиків прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі та не маючи постійного місця проживання може уникнути кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, умисне ухилення обвинуваченого від суду, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Обвинувачений ніде не працює, неодноразово судимий, має незняту та непогашену судимість, заробітку немає, не одружений, на утриманні дітей не має, засуджений вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 20.04.2018 року за ч.2 ст. 185 КК України, перебуваючи на волі, може незаконно вплинути на свідків по даному кримінальному провадженню, шляхом висловлення погроз, застосування насильства, схиляння їх до дачі неправдивих показань, а тому є наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан її здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці її постійного проживання, у тому числі наявність в неї родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченго, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), оскільки ОСОБА_2 обвинувачується в крадіжці металевих батерей, що є тяжким злочином, вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 20.04.2018 року засуджений до 4 років 2 місяців позбавлення волі і на даний час перебуває в Полтавській установі виконання покарань № 23 (м . Полтава, вулиця Пушкіна, 91).

При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_2 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час.

Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з огляду на його матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв'язку із проведенням в Україні антитерористичної операції та наявності непідконтрольних Україні територій, обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого який раніше судимий, беручи до уваги, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, що відноситься до категорії тяжких злочинів , за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, може незаконно впливати на потерпілого та свідків.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та необхідність застосування щодо обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, ніде не працює і має добрий стан здоров’я, засуджений Зіньківським районним судом Полтавської області 20.04.2018 року за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Зіньківського районного суду від 15.04.2016рокуі за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці і на даний час ОСОБА_2 перебуває в Полтавській установі виконання покарань № 23 (м . Полтава, вулиця Пушкіна, 91), а тому є наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 176,177,179,184,186,187,193, 194, 314-316, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у відкритому судовому засіданні на 26 липня 2018 року о 15 год. 00 хвилин, в залі Зіньківського районного суду Полтавської області, за участю прокурора, обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого.

Обрати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 ( шістдесят ) днів.

Строк дії запобіжного заходу рахувати з 15 год. 50 хв. 18 червня 2018 року по 15год. 50 хв. 17 серпня 2018 року.

Визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_2 у виді 50 (п’ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судове засідання на 15 год. 00 хв. 26 липня 2018 року, доставити обвинуваченого ОСОБА_2В .який утримуються під вартою в Полтавській установі виконання покарань № 23 (м . Полтава, вулиця Пушкіна, 91).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -