Постанова № 74801803, 15.06.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/87/18 Провадження № 22-ц/795/675/2018 Головуючий у I інстанції - Майборода С. М. Доповідач - Бечко Є. М.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

секретар: Кривопиша Я.О.,

за участю: ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2

ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4

позивач: ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області,

третя особа: Прокуратура Чернігівської області,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2018 року, ухвалене в складі судді Майбороди С.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства,

дата складання повного тексту: 26 березня 2018 року, м.Чернігів,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління НП в Чернігівській області, Головного Управління ДКСУ в Чернігівській області та, з врахуванням збільшених позовних вимог просив стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області на свою користь 44 676 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, за рахунок коштів Державного бюджету України та 300000 грн. з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у відшкодування спричиненої моральної шкоди за рахунок коштів Головного управління Національної поліції в Чернігівській області

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 26 липня 2013 року відносно нього було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України. Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 вересня 2013 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню його у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27,ч.3 ст.28,ч.2 ст.209 КК України змінено запобіжних захід та з 19 вересня 2013 року за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України він був позбавлений волі. Зазначив, що слідчим управлінням УМВС України в Чернігівській області йому незаконно була пред'явлена підозра у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 31 липня 2014 року задоволено клопотання прокурора і закрито провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України на підставі п.2 ч.2 ст.284 КПК України. За фактом службового розслідування слідчого Коломійця В.В. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Як на підставу відшкодування моральної шкоди посилався на ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вказуючи, що стосовно нього постановлено виправдувальний вирок, він був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності, що призвело до незаконного позбавлення волі. Моральну шкоду обґрунтовував тим, що за час перебування під слідством поніс інші втрати немайнового характеру, які проявились у його душевних стражданнях, зганьбленні честі та гідності, завданні непоправної шкоди престижу та діловій репутації як керівника громадської організації, були паралізовані всі життєві зв'язки. Окрім того, під час перебування позивача під слідством померла його мати ОСОБА_5, не витримавши нервового стресу, а у його дружини трапився самовільний викидень.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, згідно якого задовольнити його позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладу обставин справи та незгоди з судовим рішенням. Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що хибним є висновок суду першої інстанції, що обвинувальний акт у кримінальному провадження стосовно нього, внесеному в ЄРДР за №12013260020000208 від 26 липня 2013 року за фактом підроблення офіційних документів та використання завідомо підроблених документів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, складений 20 лютого 2014 року, а отже позивачу в даному кримінальному провадженні запобіжний захід не обирався і доводи про незаконність тримання під вартою є безпідставними, оскільки саме у зв'язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження по обвинуваченню позивача за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України померла його мати, а у дружини стався викидень. Зазначає, що враховуючи обставини справи, характер моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, що призвело до фактичного позбавлення волі (незважаючи на той факт, що в ході досудового слідства у вищевказаному кримінальному провадженні №12013260020000208 йому не обиралась міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), вважає, що розмір моральних та фізичних страждань не може бути меншим 300000 грн.

ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з висновком суду про те, що Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не містить підстав для відшкодування моральної шкоди у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, оскільки відповідно до ч.1 ст.4 даного Закону відшкодування шкоди у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

У наданий судом строк відповідачами було подано відзиви на апеляційну скаргу.

Прокуратура Чернігівської області також просила у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що позивачем не було наведено конкретних і суттєвих обставин в чому саме виражається завдана моральна шкода та не надано належних, допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральних та фізичних страждань. Звертає увагу, що під час досудового розслідування кримінального провадження №12013260020000208, з метою відшукування доказів 30 жовтня 2013 року проведено обшук у будинку та прилеглих до нього господарських приміщеннях, що розташовані на земельній ділянці НОМЕР_1 СТ «Колос», слідчий не переконався у правильності адреси ділянки та розташованих на ній споруд, провів обшук у будинку НОМЕР_2, що належить сестрі ОСОБА_1 - ОСОБА_6 За її скаргою слідчого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, тобто дії ОСОБА_1 не порушено, оскільки обшук проведено у будинку, який йому не належить. Також позивачем не доведено причинного зв'язку між розслідуванням кримінального провадження №12013260020000208 та смертю ОСОБА_5, а також родинних чи сімейних стосунків із ОСОБА_7 Саме в цьому кримінальному провадженні неправомірних дій щодо ОСОБА_1 не допущено, судове рішення з цих питань відсутнє, а відтак, і відсутні підстави для відшкодування шкоди.

Головне УДКСУ в Чернігівській області також просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Зазначає, що відшкодуванню підлягає шкода в розумінні Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» за незаконне засудження, незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконне взяття і тримання під вартою, незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконне накладення арешту на майно, незаконне відсторонення від роботи (посади) та за інші процесуальні дії, що обмежують права громадян. Закон не містить підстав для відшкодування моральної шкоди у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 липня 2013 року за заявою ОСОБА_8 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12013260020000208 були внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.206 КК України, в подальшому 13 вересня 2013 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.4 ст.358 КК України щодо невстановленої особи. (а.с.49-50).

ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч.4 ст.358 КК України 30 вересня 2013 року (а.с.52).

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.358 КК України стосовно ОСОБА_1 внесені 10 лютого 2014 (а.с.51).

З постанови Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 вересня 2013 року вбачається, що стосовно ОСОБА_1 проводилось досудове розслідування за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.209 КК України. В даному провадженні прокурор просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту, оскільки останній здійснює вплив на свідків по кримінальній справі та намагається їх умовити змінити покази (а.с.8).

В Обвинувальному акті у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12013260020000208 від 26 липня 2013 року, зазначено, що останній обвинувачується за фактами підроблення офіційних документів та використання завідомо підроблених документів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, складений 20 лютого 2014 року (а.с.9-12).

Також вбачається, що ОСОБА_5 - мати позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.13), з Виписки-епікризу ОСОБА_7 вбачається, що у останньої стався пізній самовільний викидень (а.с19), однак, підстав вважати, що смерть та пізній викидень настали саме у зв'язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України немає.

Прокурор Чернігівської області подав Постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення по кримінальному провадженню №12013260020000208 відносно ОСОБА_1 у зв'язку з його не підтвердженням в ході судового розгляду (а.с.14-17).

Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 31 липня 2014 року кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12013260020000208 від 26 липня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень , передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України закрито на підставі п.2 ч.2 ст.284 КПК України внаслідок відмови прокурора від обвинувачення (а.с.21-23).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено завдання шкоди незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства. Тримання під вартою було застосовано в іншому кримінальному провадженні, за яким ОСОБА_1 було засуджено, а закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення не є підставою для відшкодування шкоди в силу положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та не є тотожним ухваленню виправдувального вироку суду, закриттю кримінального провадження на стадії досудового розслідування за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримати. Під час проведення обшуку не порушено прав ОСОБА_1 та не встановлено з цього приводу незаконність дій слідчого. Також, в судовому засіданні не доведено позивачем та не встановлено, що внаслідок досудового розслідування в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, він поніс інші втрати немайнового характеру, які проявились у його душевних стражданнях, зганьбленні честі та гідності, завданні непоправної шкоди престижу та діловій репутації як керівника громадської організації, були паралізовані всі життєві зв'язки, померла його мати, а у ОСОБА_7 стався викидень.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів Апеляційного суду з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями ч.1, 2, 7 ст.1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно п.1, 5 ч.1 ст.3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Згідно ч.1 ст.4 даного Закону відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і які підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади).

Частинами першою та другою ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин, відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 04 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 04 березня 1996 року №3 та Мінфіну України від 04 березня 1996 року №41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

Такого ж самого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 лютого 2016 року №6-2089цс15.

Доводи апеляційної скарги, про хибність висновку суду першої інстанції, що в кримінальному провадженні №12013260020000208 від 26 липня 2013 року, запобіжний захід не обирався і доводи про незаконність тримання під вартою є безпідставними, та про те, що саме у зв'язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження по обвинуваченню позивача за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України померла його мати, а у дружини стався викидень, не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи, адже саме в провадженні №12013260020000208 запобіжний захід не обирався, доводи ОСОБА_1 саме в цьому кримінальному провадженні про незаконність його тримання під вартою є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на невірному тлумаченні ОСОБА_1 норм матеріального права.

Судове рішення, яке ОСОБА_1 просить переглянути, є обґрунтованим, суд правильно встановив правовідносини, застосував норми матеріального права, а обставини, які стали підставою для апеляційної скарги, доказами, що містяться у матеріалах не підтвердилися, тому в задоволенні скарги необхідно відмовити.

Оскільки ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 травня 2018 року зупинено дію рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2018 року, слід також відновити дію даного рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2018 року - залишити без змін та відновити його дію.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 червня 2018 року.

Головуючий:Судді: