Постанова № 74800163, 30.05.2018, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2461/17

Провадження № 2-а/675/57/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2018 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліці М. О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Войтюка С. С.,

представника третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Ізяславська міська рада, про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи це тим, що у період з 12 листопада 1983 року по 09 червня 2006 року позивач проходив службу у Збройних Силах України. З 16 квітня 1998 року по 27 квітня 2006 року ОСОБА_1 обіймав посаду міського голови Ізяславської міської ради. З 09 червня 2006 року позивач вийшов на пенсію за вислугою років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України № 353 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 24 травня 2017 року були внесені зміни до схеми посадових окладів керівників виконавчих комітетів, сільських, селищних рад, що представляють інтереси об'єднаних територіальних громад, та їх виконавчих органів в частині збільшення розміру місячного посадового окладу міського голови. Таке збільшення, на думку ОСОБА_1, повністю відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (далі Порядку), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій щодо проведення перерахунку пенсій у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 19 червня 2017 року ОСОБА_1 за його зверненням Ізяславською міською радою видано довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. 21 липня 2017 року позивачем направлені запити до Голови Пенсійного Фонду України та Міністра оборони України. Міністерство оборони України проінформувало ОСОБА_1, що Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 17 серпня 2017 року № 248/3/6/2870 повідомило Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям у зв'язку з прийняттям 24 травня 2017 року Кабінетом Міністрів України Постанови № 353. Позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області довідку Ізяславської міської ради № 756 від 19 червня 2017 року для здійснення перерахунку пенсії. Не зважаючи на це, Пенсійний фонд України не вчинив дій, передбачених пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, а Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не провело перерахунку пенсії позивача. Позивач просить зобов'язати Пенсійний фонд України вчинити дії, передбачені пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, а Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Ізяславської міської ради № 756 від 19 червня 2017 року.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні на заявлених вимогах наполягав.

Представник Пенсійного фонду України у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечував.

Представники Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Августенюк О. М., Лебедюк М. В., Войтюк С. С. у судовому засіданні заявлені вимоги не визнали, мотивуючи тим, що Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області правомірно не провело перерахунку позивачеві пенсії.

Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог Ізяславської міської ради, залученої до участі у справі ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2018 року, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріали пенсійної справи, суд знаходить, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За вимогами ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАC України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України).

Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». При цьому Конституційний Суд України зазначив, що «загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена» (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року в справі «Великода проти України» Суд зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (див. рішення у справах «Аррас та інші проти Італії» (Arras and Others v. Italy), заява № 17972/07, п. 42, від 14 лютого 2012 року, та «Сухобоков проти Росії» (Sukhobokov v. Russia), заява № 75470/01, п. 26, від 13 квітня 2006 року). Вимоги статті 1 Першого протоколу також не встановлюють жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи. Суд нагадує, що перша та найважливіша вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ECHR 2000?XII).

У період з 12 листопада 1983 року по 09 червня 2006 року ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України; з 16 квітня 1998 року по 27 квітня 2006 року ОСОБА_1 обіймав посаду міського голови Ізяславської міської ради; з 09 червня 2006 року позивач вийшов на пенсію за вислугою років із військовим званням «майор» відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується поясненнями позивача, доданими до матеріалів справи копіями трудової книжки позивача, пенсійного посвідчення, дослідженими в ході розгляду справи матеріалами пенсійної справи позивача, проти чого не заперечують відповідачі та їх представники.

Постановою Кабінету Міністрів України № 353 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 24 травня 2017 року були внесені зміни до схеми посадових окладів керівників виконавчих комітетів, сільських, селищних рад, що представляють інтереси об'єднаних територіальних громад, та їх виконавчих органів в частині збільшення розміру місячного посадового окладу міського голови.

ОСОБА_1 звернувся до Ізяславської міської ради Хмельницької області для отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На своє звернення позивач отримав від Ізяславської міської ради довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 756 від 19 червня 2017 року, що підтверджується поясненнями позивача, доданою до матеріалів справи копією вказаної довідки, проти чого не заперечують відповідачі та їх представники.

Зазначена довідка була надана позивачем Головному управлінню Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області, що підтверджується поясненнями позивача, оглянутими у судовому засіданні матеріалами пенсійної справи, проти чого не заперечують відповідачі та їх представники.

Перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Ізяславської міської ради про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 756 від 19 червня 2017 року проведений не був, що підтверджується поясненнями позивача, оглянутими у судовому засіданні матеріалами пенсійної справи, проти чого не заперечують відповідачі та їх представники.

Посилання представників Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області на пропущення ОСОБА_1 строків звернення до адміністративного суду суд вважає необґрунтованими з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наданої позивачем суду копії відповіді Пенсійного Фонду України № 31233/02-23 щодо перерахунку пенсії вказана відповідь ОСОБА_1 датована 29 вересня 2017 року, тоді як позов надійшов до суду 05 грудня 2017 року, тобто до спливу шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.

В ході розгляду справи Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області повідомило суд про проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до довідки Хмельницького військового комісаріату від 28 березня 2018 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, у якій вказано посаду позивача «міський голова, до відрядження начальник стройового відділення 8 окремої бригади спеціального призначення» та вказано розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Вказана обставина підтверджується поясненнями представника Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області, доданими до матеріалів справи копіями довідки Хмельницького військового комісаріату від 28 березня 2018 року, перерахунку пенсії ОСОБА_1, розрахунку на доплату.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Як пояснив ОСОБА_1, з 16 квітня 1998 року по 27 квітня 2006 року він обіймав посаду міського голови Ізяславської міської ради.

Згідно ст. ст. 2, 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за

рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах.

За вимогами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На момент виходуОСОБА_1 на пенсію вказана норма була викладена у наступній редакції: пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно п. в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується, зокрема, час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Разом з тим, з наведених правових норм вбачається, що законодавством, чинним станом на час призначення пенсії позивачу, було передбачено право ОСОБА_1 лише на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В подальшому ОСОБА_1 не набув права на отримання пенсії відповідно до вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», що підтверджується поясненнями позивача, оглянутими у судовому засіданні матеріалами пенсійної справи, проти чого не заперечують відповідачі та їх представники.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином підстави та порядок перерахунку пенсії ОСОБА_1 визначені вказаною правовою нормою та Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.

Разом з тим, після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями перерахунку пенсії та розрахунку на доплату пенсії.

Судом встановлено, що не проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 24 травня 2017 р. № 353 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» не призвела до зменшення розміру пенсії ОСОБА_1, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідачі здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-11, 19-20, 31, 122, 241-246, 250, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Пенсійного фонду України (01601, м. Київ-14, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 21318350) про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 08 червня 2018 року.

Суддя О. С. Янішевська