Рішення № 74799459, 19.06.2018, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/328/18

Номер провадження 2/585/372/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, при секретарі С.А. Дем’яненко, розглянувши без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у судовому засіданні в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Анастасівської сільської ради Роменського району Сумської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Анастасівської сільської ради Роменського району Сумської області і просить: визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2, яка померла 17.09.2007 р., терміном 2 місяці, який рахувати з дня набрання рішенням законної сили. В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_2 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 13.06.2007 року знаходилась в Верхівцевському психоневрологічному будинку-інтернаті, де і померла 17.09.2007 року. Вона також народилась в с. Анастасівка, а згодом переїхала до м. Дніпро. З метою відвідування родичів, влітку 2016 року вона поїхала до с. Анастасівка і від працівників Анастасівської сільської ради їй стало відомо, що в сільській раді на її ім’я від ОСОБА_2 складений заповіт. Отримавши заповіт, вона повернулась до м. Дніпро та з метою оформлення спадщини, звернулась до приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу, але 17 жовтня 2016 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв’язку з пропущенням строку для подачі заяви. Строк для прийняття спадщини за заповітом пропущено у зв’язку з відсутністю відомостей про існування заповіту, що свідчить про поважність причини пропуску цього строку, а тому має право звернутися до суду про призначення додаткового строку для прийняття спадщини. Вона не є родичем спадкодавця за заповітом, повідомлення про смерть спадкодавця не публікувалось у регіональній пресі і про існування заповіту їй стало відомо у 2017 році.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з?явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задоволити.

Відповідач – Анастасівська сільська рада явку представника в судове засідання не забезпечила, надала заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримала.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла 17 вересня 2007 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 163338.

Відповідно заповіту посвідченого секретарем виконкому Анастасівської сільської ради 09 лютого 2000 року ОСОБА_2 все своє майно заповіла ОСОБА_1

Згідно довідки КЗ «Верхівцевський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_2 знаходилась в Верхівцевському психоневрологічному будинку-інтернаті на повному державному утриманні з 13.06.2007 року де і померла 17.09.2007 року.

Відповідно державного акту серії ІV –CV № 028276 на право приватної власності на землю ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3, 231 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Анастасівської сільської ради.

17 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно. В заяві ОСОБА_1 вказала, що померлою ОСОБА_2 складено заповіт. Зазначеним заповітом її призначено спадкоємцем всього майна ОСОБА_2

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, від 17 жовтня 2016 року, приватний нотаріус Верхньодніпровського районного нотаріального округу, відмовив ОСОБА_1 у видачі на її ім’я свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у зв’язку з пропущенням нею строку для подачі заяви.

Наведені факти свідчать, що між сторонами виник спір з приводу здійснення права спадкування, а саме прийняття спадщини.

При вирішенні спору суд виходить, з положень ч.1 ст.1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, згідно яких спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Така заява спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, надається до нотаріальної контори.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк прийняття спадщини з поважної причини, суд може призначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви для прийняття спадщини.

В абзаці 6 пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України, № 7 від 30 травня 2008 року, "Про судову практику у справах про спадкування", передбачено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає.

Вирішуючи спір, суд вважає, що позивач ОСОБА_1, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, не довела суду у встановленому законом порядку поважності причин пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини. При цьому суд не може взяти до уваги як поважну вказану причину пропуску строку - відсутність відомостей про існування заповіту, оскільки ОСОБА_1 дізналась про наявність заповіту в 2016 році, що підтверджується її заявою від 17 жовтня 2016 року та постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу ОСОБА_4, а до суду з заявою про визначення додаткового строку звернулась лише 29 січня 2018 року. Крім цього, відсутні будь-які докази на підтвердження тієї обставини, що до 2016 року позивач не знала про наявність заповіту.

Керуючись ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 18, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Анастасівської сільської ради Роменського району Сумської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя… підпис.

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_5