Ухвала суду № 74799317, 20.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/257/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/218/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Олійника В. Б.,

суддів - Матуса В. В., Рунова В. Ю.,

з участю:

секретаря судового засідання – Різниченко Н.А.,

прокурора – Ткаченка Р.А.,

засудженого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми, від 27 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання начальника Зарічного РС Сумського МРВ з питань пробації про застосування ст. 7 Закону України «Про амністію у 2016 році», відносно засудженого ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Лебединського районного суду Сумської області, від 22 грудня 2016 року, ОСОБА_3 визнано винним за ст. 286 ч. 2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на протязі 2 років іспитового строку.

До Зарічного районного суду м. Суми надійшло клопотання від начальника Зарічного РС Сумського МРВ з питань пробації про застосування відносно ОСОБА_3 ст. 7 Закону України «Про амністію у 2016 році» та скорочення ОСОБА_3 наполовину не відбутої частини додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми, від 27 листопада 2017 року, було задоволено клопотання начальника Зарічного РС Сумського МРВ з питань пробації та скорочено наполовину засудженому ОСОБА_3 невідбуту частину додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Задовольняючи клопотання, суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 на даний час відбуває додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки за злочин який не є особливо тяжким, то у відповідності з положеннями ст. ст. 7, 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» йому необхідно скоротити наполовину невідбуту частину додаткового покарання.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали якою відмовити в задоволенні клопотання начальнику Зарічного РС Сумського МРВ з питань пробації, відносно ОСОБА_3

Свої апеляційні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що засуджений ОСОБА_3 не є суб’єктом до якого можливо застосувати положення ст. 7 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки вироком Лебединського районного суду Сумської області, від 22 грудня 2016 року, він був звільнений від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із випробуванням, а зазначена стаття застосовується лише до засуджених, які відбувають основне покарання.

Заслухавши суддю доповідача щодо суті ухвали суду та поданої апеляційної скарги, думку прокурора Ткаченка Р.А. про підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та, піддавши аналізу доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 7 Закону України «Про амністію у 2016 році» скорочується наполовину невідбута частина покарання засудженим, які відбувають покарання у виді обмеження волі, та інші покарання, не пов’язані з позбавленням волі, за злочини, що не є особливо тяжкими, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1 - 6 цього Закону.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що вироком Лебединського районного суду Сумської області, від 22 грудня 2016 року, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування лише основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки (а. п. 7 – 11).

Також, з вироку Лебединського районного суду Сумської області, від 22 грудня 2016 року, вбачається, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України, не перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, а тому обмеження передбачені ст. 9 п «е» Закону України «Про амністію у 2016 році» на засудженого ОСОБА_3 не поширюються.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено те, що особи, які підпадають під дію даного Закону можуть бути звільненні від відбування як основного так і додаткового покарання призначеного судом, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

З розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, вбачається, що вирок Лебединського районного суду Сумської області, від 22 грудня 2016 року, відносно ОСОБА_3 набрав законної сили 24 січня 2017 року та підлягає виконанню в частині додаткової міри покарання, таким чином, станом на час набрання законної сили Закону України «Про амністію у 2016 році» - 6 вересня 2017 року, ОСОБА_3 був таким, що відбуває додаткове покарання (а. п. 6).

Відповідно до ст. 55 ч. 3; 77 КК України та ст. ст. 7; 15 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд вірно скоротив ОСОБА_3 невідбуту частину додаткового покарання призначеного вироком Лебединського районного суду Сумської області, від 22 грудня 2016 року, оскільки строк відбуття ним додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами обчислюється з моменту набрання вироком законної сили.

Мотиви апеляційної скарги прокурора, стосовно того, що засуджений ОСОБА_3 не є суб’єктом до якого можливо застосувати положення ст. 7 Закону України «Про амністію у 2016 році», в зв’язку з його звільненням від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів знаходить помилковими, оскільки з вироку Лебединського районного суду Сумської області, вбачається, що ОСОБА_3 був звільнений від відбування основного покарання, а не додаткового, яке й скоротив суд на підставі ст. 7 Закону України «Про амністію у 2016 році», як засудженій особі, що відбуває покарання відповідно до ст. ст. 55 ч. 3; 77 КК України.

За наведених обставин, знаходячи ухвалу суду законною, колегія суддів не знаходить підстав для її скасування чи зміни, а відповідно, не знаходить підстав, і для задоволення апеляційних вимог прокурора.

Керуючись ст. ст. 7; 9 п. «е»; 15 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. ст. 404; 405; 407; 418; 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми, від 27 листопада 2017 року, якою засудженому за вироком Лебединського районного суду Сумської області, від 22 грудня 2016 року, за ст. 286 ч. 2 КК України ОСОБА_3 скорочено на половину не відбуту частину додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 3 – х місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_3 у той же строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4. ОСОБА_5.