Ухвала суду № 74797422, 18.06.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1935/17

УХВАЛА

18 червня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Манжос Н. В.,

при секретарі судового засідання Припас А. О.,

за участю прокурора Порущенко Є. В.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_2 про заміну запобіжного заходу по кримінальному провадженню № 42017160000001086 від 11.08.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Кілійського районного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017160000001086 від 11.08.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Під час судового розгляду захисником обвинуваченої ОСОБА_2 заявлене клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на особисте зобов’язання разом з поверненням суми застави. В обґрунтування клопотання захисник обвинуваченої вказав, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.08.2017 року ОСОБА_1, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області з можливістю внесення застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 192 000 (сто дев’яносто дві тисячі) гривень.

В той же день громадянин ОСОБА_3 виступив заставодавцем та вніс суму застави, зазначеної в ухвалі суду.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження підставами обрання запобіжного заходу являється: запобігання спробам переховуватись від органу досудового розслідування або суду, оскільки обвинувачується в скоєнні тяжкого злочину, перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що не відповідає дійсності, так, як: підозра у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 злочину є необґрунтованою, оскільки матеріалами доведено те, що на час скоєння остання знаходилась у відпустці та відповідно не могла виконувати посадові обов’язки.

В ухвалі слідчого судді міститься лише посилання на те, що існують ризики того, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що не відповідає дійсності та фактично є припущенням. Окрім того, на даний час обвинувальний акт слухається в суді та всі можливі докази зібрані, а свідки допитані.

Слідчим суддею в ухвалі не обґрунтована наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не прийнято до уваги, що ОСОБА_1 не мала умислу на вчинення злочину, раніше не судима, мас постійне місце проживання, стійкі соціальні зв’язки, а саме: одружена, має малолітню дитину, має хорошу репутацію, у зв’язку з чим не має на меті переховуватись від органу досудового розслідування.

При постановленні ухвали суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та враховуючи обставини провадження і вимоги КПК України, повинен був призначити більш м’який запобіжний захід;

Слідчим суддею не врахований майновий стан підозрюваної, належним чином не вмотивований призначений розмір застави, у зв’язку з чим розмір застави, визначений слідчим суддею, є надто великим та не є альтернативним запобіжним заходом, оскільки родичі, які внесли заставу потрапили у боргові відносини з третіми особами та відповідно до сплину часу все менше можливості мають повернути борг.

Окрім того, в порушення п. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя не прийняв до уваги, що прокурор не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

На думку захисту в обвинуваченої відсутні ризики, відображені у статті 177 КПК України.

ОСОБА_1 не може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так, як слідство закінчено та всі можливі свідки допитані та речові докази зібрані.

В порушення ст. 178 КПК України слідчий суддя при обранні запобіжного заходу не зробив оцінку вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення.

На думку захисту, у сторони обвинувачення відсутні підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України.

Обвинуваченням не надано жодного доказу про те, що обвинувачена буде в подальшому скоювати кримінальні правопорушення, адже вина її в скоєнні інкримінованого діяння ще не доведена. Також обвинуваченням не надано жодного доказу, що ОСОБА_1 може переховуватись від слідства та вплинути на подальший хід досудового слідства.

Застосування до ОСОБА_1 більш м’якого запобіжного заходу можливо, оскільки обвинувачена раніше не судима, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину, умови застосування більш м’якого запобіжного заходу та покладені на неї обов’язки не має змоги порушувати.

На підставі вищевикладеного, захисник обвинуваченої просив суд змінити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, міру запобіжного заходу на особисте зобов’язання, скасувавши попередню міру запобіжного заходу у вигляді застави та повернути заставу у сумі 192 000 гривень заставодавцю ОСОБА_3.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала клопотання захисника.

Прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17.08.2017 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області з можливістю внесення застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов’язків, передбачених КПК України у розмірі 192 000 гривень.

18.08.2017 року ОСОБА_3 виступив заставодавцем та вніс суму застави, зазначеної в ухвалі Приморського районного суду міста Одеса від 17.08.2017 року, що підтверджується копію квитанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, обов'язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 182 КПК України, з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України - застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України - застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Судом встановлено, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 здійснюється впродовж тривалого часу, протягом якого ОСОБА_1 сумлінно виконувала покладені на неї обов'язки, не порушуючи обраного запобіжного заходу у виді застави, що свідчить про істотне зменшення ризиків, що зумовлювали застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави та покладення на обвинувачену відповідних обов'язків. Крім того, судом встановлено, що строк дії обов'язків, покладених на обвинувачену сплив, та у зв'язку із належною процесуальною поведінкою обвинуваченого під час судового провадження, клопотань про продовження строку дії обов'язків на обвинувачену від прокурора не надходило.

Особисте зобов'язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України.

Між тим, слід звернути увагу, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків; запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження; забезпечення можливості виконання процесуальних рішень. При цьому одного лише посилання на можливість протидії підозрюваним досудовому розслідуванню є недостатнім, воно повинно підтверджуватись відповідними матеріалами, які містять незаперечні фактичні дані про таке. А спроби таким чином компенсувати недоліки та неповноту досудового розслідування шляхом жорсткості запобіжного заходу не можуть бути виправдані жодною метою.

Крім того, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням продовження перебування особи під вартою, тому, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо тримання під вартою не відповідатимуть вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК, оскільки в іншому випадку порушується вимога щодо дотримання законності у сфері обмеження права на свободу у кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу, слід враховувати вимоги ст. 5 Конвенції, зокрема правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом тривалого строку.

Отже, суд зобов'язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України, загальною підставою для тримання під вартою. Лише правова кваліфікація вчиненого, надана стороною обвинувачення, є недостатнім для цього і навіть наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі»).

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до встановленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Проаналізувавши обставини з урахуванням істотного зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи, що обвинувачена раніше не судима, має постійне місце проживання, на утриманні знаходиться малолітня дитина, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника обвинуваченої та змінити запобіжний захід у виді застави, повернувши заставодавцю внесену суму грошових коштів та обравши обвинуваченій запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, що на думку суду буде достатнім заходом забезпечення судового провадження.

Також суд вважає необхідним при обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відповідно до ст. 194 ч. 5 КПК України покласти на обвинувачену наступні зобов'язання: прибувати до суду за першою вимогою, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Керуючись ст. 177, 179, 182, 194, 201, 203 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника обвинуваченої задовольнити.

Змінити застосований до обвинуваченої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід із застави на особисте зобов’язання.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов'язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

Термін дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання визначити на строк два місяці з моменту оголошення даної ухвали, тобто до 17 серпня 2018 року включно.

Грошові кошти, внесені ОСОБА_3 у вигляді застави в розмірі 192 000, 00 (сто дев’яносто дві тисячі) гривень, відповідно до ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17.08.2017 року внесені 18.08.2017 року на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області повернути платнику ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_5