Ухвала суду № 74797183, 20.06.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 500/7010/17

Провадження № 1-кп/500/237/18

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

20 червня 2018 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю: секретаря судового засідання Тюміної О.А.,

прокурора Мерданського В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2017 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт з додатками у цьому кримінальному провадженні. Ухвалою від 27 грудня 2017 року було призначено судовий розгляд по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України. 14.03.2018 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області також надійшов обвинувальний акт з додатками. Ухвалою від 21 березня 2018 року було призначено судовий розгляд по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та об’єднано в одне провадження кримінальне провадження №500/7010/17 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України та кримінальне провадження №500/1417/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

Від прокурора Маріогло О.А. надійшло клопотання, яке підтримав в судовому засіданні прокурор Мерданський В.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, в якому прокурор посилається на те, обвинувачений скоїв умисний злочин середньої тяжкості, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років. Крім того, на розгляді в суді також перебуває кримінальне провадження №12017160150001654 від 17.06.2017 року стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 та ч.1 ст.317 КК України та у разі визнання його винним у вчинені зазначених кримінальних правопорушень, останньому загрожує позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Також просив врахувати відсутність міцних соціальних зв’язків у підозрюваного ОСОБА_1 – не одружений, родини та утриманців не має, не працює. Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.11.2017 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, та останній умови покладені на нього вказаною ухвалою, не виконав і знову вчинив умисний злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Беручи до уваги те, що обнувачений ОСОБА_1 маючи не зняту і не погашену судимість, знову вчинив злочин протягом короткого проміжку часу, перебуваючи на домашньому арешті, та у зв’язку з чим 26.02.2018 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, тобто продовжив злочинну діяльність, в зв’язку з чим може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_2 також заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_1 на домашній арешт, мотивуючи тим, що йому необхідно проходити лікування у неврологічному відділенні КУ «ІМЦЛ», що підтверджується направленням на госпіталізацію, а в умовах тримання під вартою, лікування не можливе.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про заявлені клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню і обвинуваченому ОСОБА_1 слід продовжити строк тримання під вартою з таких підстав.

Відповідно до ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2018 року під час досудового розслідування була встановлена наявність ризиків, передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризики вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому відносно ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 26 квітня 2018 року. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2018 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 22 червня 2018 року.

Згідно ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 3 ст. 315 КПК України, суд зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріпленої у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов’язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти ОСОБА_6», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (див. рішення у справі «Яблонський проти Польщі», N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справах «Іловецький проти Польщі», N 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії», NN 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX).

Суд також оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан його здоров'я; те, що він не одружений, не має й утриманців, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи та навчання.

Враховуючи, що наявні достатні підстави вважати, що ризик, який був підставою для застосування та продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, не зник, оскільки є підстави вважати, що він може вчинити інші кримінальні правопорушення, з огляду на те, що він обвинувачується у вчинені злочину в той час коли відносно нього був застосований інший більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вищевикладені обставини кримінального провадження свідчать про те, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 є виправданим заходом, оскільки є чіткі ознаки того, що перебуваючи на свободі він може вчинити інші кримінальні правопорушення, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_1 на свободу.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_1 та запобігти вищевикладену ризику, передбаченому п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на строк, що не перевищує 60 днів, до 17 серпня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 199, 334,370, 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Маріогло О.А. задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1, обвинувачуваному у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України, на строк, що не перевищує 60 днів, до 17 серпня 2018 року.

Строк дії наявної ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 закінчується 17 серпня 2018 року.

Копію наявної ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1, а також направити до Ізмаїльської установи виконання покарань УДПтС України в Одеській області (№ 22) для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.П.Пащенко