Постанова № 74796826, 19.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4553/17 Головуючий у І інстанції Корбут В. М.Провадження № 22-ц/780/2156/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 26 19.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Сліпченка О.І., суддів Савченко С.І., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»

представник позивача - Бондаренко Андрій Олександрович

відповідач - ОСОБА_3

представник відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії-Головного управління по Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» (далі-позивач та/або Банк) звернувся з вищенаведеним позовом, який обґрунтовував тим, що 04.07.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії (далі-Кредитний договір), згідно умов, якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 50 000 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16 % річних, комісійні винагороди та інші платежі, терміном на 10 років, тобто до 04.07.2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем 04.07.2008 року укладено Іпотечний договір згідно умов, якого відповідач передав позивачу в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п.4.2. Іпотечного договору у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодержавцем зобов'язання в цілому чи тієї або іншої його частини, а також у інших випадках, передбачених цим Договором, Іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, передбачених Кредитним договором рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 16.03.2011 року вирішено: «Звернути стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за рахунок предмета іпотеки задовольнити позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 420809,23 грн., що випливають з Договору відновлювальної кредитної лінії №2644 від 04.07.2008 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, включаючи повернення суми кредиту, заборгованості за відсотками, пеню за порушення строків сплати відсотків».

11.01.2016 року в межах виконавчого провадження вищевказана квартира була реалізована на електронних торгах, тому 21.01.2016 року на рахунок позивача зараховано кошти в сумі 363 977,10 грн.

Оскільки внаслідок реалізації предмета іпотеки заборгованість за Кредитним договором погашення частково, а станом на 22.03.2017 року заборгованість позивача за Кредитним договором становить 38 333, 13 дол. США, банк просив: у рахунок погашення заборгованості за Договором стягнути з відповідача на користь позивача 36 329,35 дол. США - основного боргу та 85 дол. США - нарахованої пені за несвоєчасну сплату боргу та відсотків, а всього 36414,35 дол. США; повернути позивачу судовий збір у сумі 773,61 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 679,90 грн.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням представник позивача Бондаренко А.О. звернувся з апеляційною скаргою посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги представник позивача зазначає, що при розгляді справи суд не дослідив усіх обставин справи, помилково дійшов висновку про те, що позивач не дотримавши заборгованість за Кредитним договором у розмірі 56 832, 13 грн. повторно звернувся до суду з позовом до того самого відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав, лише змінивши спосіб стягнення заборгованості - в іноземній валюті.

Апелянт посилається на те, що зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконанні, а коштів від реалізації предмета іпотеки для задоволення вимог позивача не вистачило, тому банк звернувся до суду з позовом, в який включив залишок боргу, що був нестягнутий за виконавчим листом. Крім того, зазначає, що вимога щодо повернення різниці судового збору після зменшення позовних вимог судом не розглядалась.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції апелянтом підтримано доводи скарги. Представник відповідача з доводами апеляційної скарги не погодився та вважав, що скарга не підлягає до задоволення.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позивач повторно звернувся до суду з позовом до того самого відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав, лише змінивши спосіб стягнення заборгованості, а саме: просить стягнути заборгованість в іноземній валюті.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №2644 (а.с.7-9), відповідно до умов якого позивач повинен надати відповідачу кредит у сумі 50 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % річних, з терміном остаточного погашення кредиту до 04.07.2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 04.07.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Іпотечний договір №6155 (а.с.10-12), згідно умов якого відповідач передав позивачу в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Із копії розпорядження від 04.07.2008 року та копії видаткового ордеру від 04.07.2008 року (а.с.79,80) вбачається, що позивач видав, а відповідач отримав 50 000 дол. США.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором станом на 22.11.2017 року (а.с.170, 171) вбачається, що відповідач останній раз сплатив позивачу черговий платіж в липні 2010 року.

Відповідно до п.3.3.1. Кредитного договору, Банк має право на дострокове повернення суми кредиту в цілому, та інших платежів на умовах виконання вимоги банку протягом 30 календарних днів.

Згідно п.п. 2.2.1, 2.2.2, 3.21, 3.3.2 Кредитного договору після повідомлення про відкликання кредиту Позичальник зобов'язаний не пізніше 30 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення здійснити повне погашення кредиту ( включаючи основну суму кредиту нараховані та невиплачені проценти за користування кредитом та інші платежі), що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов Кредитного договору.

Сторони по справі визнали, що 10.08.2010 року позивач надіслав відповідачу вимогу №2944, в якій було останньому запропоновано протягом 30 календарних днів погасити заборгованість за Кредитним договором, а саме: достроково повернути кредит, проценти за користування кредитом та інші платежі.

В жовтні 2010 року позивач звернувся до Києво-Святошинського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення кредиту, штрафних санкцій з договору та звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.133-137).

16.03.2011 року заочним рішенням Києво-Святошинського суду Київської області, позов задоволено частково, та вирішено звернути стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за рахунок предмету іпотеки задовольнити позовні вимоги позивача в сумі 420809,23 грн., що випливають з договору відновленої кредитної лінії №2644 від 04.07.2008 року укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 включаючи повернення суму кредиту, заборгованість за відсотками, пеню за порушення строків сплати відсотків (а.с.13-17).

Станом 16.03.2011 року Національний банк України встановив офіційний курс долара США до гривни, а саме: 100 дол. США еквівалентно 794,0700 грн. (а.с.125).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.03.2011 року, звернуто стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за рахунок предмету іпотеки задовольнити позовні вимоги позивача в сумі 420 809,23 грн., що є еквівалентом 52 998,64 дол. США (420809,23 : 7,94).

В межах виконавчого провадження №46713669 по примусовому виконанню рішення Києво-Святошинського суду Київської області від 16.03.2011 року проведено електронні торги, на яких 11.01.2016 року реалізовано квартиру АДРЕСА_1 за 426020 грн. (а.с.25).

Згідно платіжного доручення від 21.01.2016 року на рахунок позивача перераховано 363 977,10 грн. (а.с.26).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що рішення Києво-Святошинського районного сулу Київської області від 16.03.2011 року виконано частково, а саме: позивач недотримав 56 832,13 грн. (420 809,23 - 363 977,10).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, визначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

Так, за змістом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом ст. 575 ЦК України окремим видом застави є іпотека.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ч. 4 ст. 591 ЦК України та ч. 7 ст. 47 Закону України "Про іпотеку", якщо сума, одержана від реалізації предмета застави (іпотеки), не покриває вимоги заставодержателя (іпотекодержателя), він має право отримати суму, якої не вистачає (решту суми).

Оскільки коштів від реалізації предмета іпотеки не вистачило на погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку з порушенням основного зобов'язання, кредитор в силу норм ЦК України та Закону України "Про іпотеку" має право на стягнення суми, що не вистачає для погашення цієї заборгованості.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції не врахував вказані норми закону та не звернув увагу на те, що у пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Крім того суд першої інстанції вважав, що при вищенаведених обставинах позивач, не звернувся з виконавчим листом до відділу ДВС з метою примусового виконання рішення Києво-Святошинського суду Київської області від 16.03.2011 року, щоб отримати решту заборгованості за Кредитним договором та повторно звернувся до суду з позовом до того самого відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав, лише змінивши спосіб стягнення заборгованості, а саме: просив стягнути заборгованість в іноземній валюті.

З таким висновком місцевого суду погодитись не можна з таких підстав.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Звертаючись до суду у 2010 році та відповідно отримавши рішення про часткове задоволення вимог, банк дійсно заявляв позов до того ж відповідача, з підстав невиконання того ж кредитного договору, предметом якого була матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за кредитом, стягнення на предмет іпотеки, - вищенаведену квартиру, - на яку рішенням суду звернуто стягнення за невиконання кредитного договору.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з позовом, про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_3, посилаючись на Договір відновлювальної кредитної лінії №2644, тобто з позовом до цього самого відповідача з тим самим предметом, але підстава, що в позові, який був вирішений 16 березня 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області різниться.

Підставою позову з якою звернуся банк на даний час - є недостатність коштів від реалізації предмета іпотеки на погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку з порушенням основного зобов'язання відповідачем.

Колегією суддів встановлено, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2011 року, суд за рахунок предмету іпотеки задовольнив позовні вимоги в сумі 420 809,23 грн., також з матеріалів справи вбачається, що 21.01.2016 року на рахунок позивача перераховано кошти від продажу квартири на електронних торгах в сумі 363 977,10 грн. (а.с.26).

Таким чином, колегія на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшла висновку про те, що всупереч вищенаведеним вимогам цивільного законодавства не здійснено в повному обсязі повернення отриманого кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка стягнена на користь банку не в повному обсязі. А саме, позивач недоотримав 56 832,13 грн. (420 809,23 грн. - 363 977,10 грн.) Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач недоотримав 56 832,13 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги в частині повернення різниці судового збору після зменшення позовних вимог в місцевому суді, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці питання є компетенцією суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь банку необхідно стягнути з ОСОБА_3 понесені ним судові витрати в сумі 2124,27 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374 - 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України задовольнити частково.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, що проживає за адресою АДРЕСА_2. на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» Код ЄДРПОУ:00032129, 01001, м Київ, вул. Госпітальна, 12-г в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» Код ЄДРПОУ:09322277. 01001, м. Київ, вул. Володимирська. 27, заборгованість в сумі 56 832.(п'ятдесят шість тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» Код ЄДРПОУ:09322277, в розмірі 2124 (дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 27 коп..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: