Постанова № 74796112, 19.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/7543/17 Головуючий у І інстанції Радзівіл А.Г.Провадження № 22-ц/780/2030/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 58 19.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Сліпченка О.І., суддів Таргоній Д.О., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна про стягнення заборгованості, відсотків за користування грошовими коштами, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом.

В лютому 2018 року позивач подав заяву про забезпечення позову, яку він уточнив в судовому засіданні та просив в якості забезпечення позову накласти арешт на автомобіль Maserati Levante, д.н.з. НОМЕР_1, що належить відповідачу.

Заява обґрунтована тим, що не вжиття заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення суду в разі задоволення позову, а розмір заявлених вимог є суттєвим. Крім того закінчився термін для повернення позики, але відповідачі жодних дій щодо повернення позичених коштів не здійснили, однак відповідачем ОСОБА_3 були здійснені спроби відчуження автомобіля, що стверджується довідкою від 05 березня 2018 року.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2018 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду відповідач ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на її незаконність, грубе порушення норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову, що є підставою для скасування ухвали суду.

В доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях позивача, оскільки до суду не надано жодного доказу,

на підтвердження того, що не вжиття таких заходів може вплинути на його права та порушить інтереси у разі ухвалення рішення про задоволення вимог позивача.

Суд першої інстанції не врахував, що відповідачем з метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договору позики було передано позивачу в іпотеку земельну ділянку, тобто в даній ситуації діє забезпечення виконання зобов'язання, яке покриває зобов'язання за договором позики. Крім того розмір позовних вимог становить 1 029 044 грн., а згідно звіту про експертну грошову оцінку ринкова вартість автомобіля складає 2 892 580 грн., що більше ніж у два рази перевищує суму позовних вимог позивача, тобто є не співмірним із позовними вимогами.

У судовому засіданні встановлено, що представник позивача ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду апеляційної скарги, до суду апеляційної інстанції не з'явилась, натомість надійшла її заява про відкладення розгляду скарги у зв'язку з не можливістю бути присутньою в зв'язку з перебуванням у відпустці, при цьому будь-яких доказів, які б підтверджували поважність не явки, до заяви не долучено, тому у колегії суддів відсутні підстави вважати неявку представника з поважних причин, приймаючи до уваги регламентовані строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у відсутність представника позивача, згідно ст. 372 ЦПК України.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автомобіль, виходив з того, що між сторонами виникли спірні правовідносини, вартості земельної ділянки згідно договору іпотеки від 22 червня 2016 року недостатньо для погашення заборгованості в разі винесення судом рішення про задоволення вимог позивача, крім того сума вартості іншого майна, що належить на праві власності ОСОБА_3 недостатньо для виконання рішення суду.

Крім того, єдиним майном на яке можливо буде здійснити стягнення на виконання рішення суду є автомобіль Maserati Levante, д.н.з. НОМЕР_1.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції не обґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться вказана цивільна справа.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на автомобіль, суд першої інстанції не пересвідчився у співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 просить стягнути з відповідачів 1 029 444 грн. 78 коп. та звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно договору іпотеки від 22 червня 2016 року предметом іпотеки є земельна ділянка, площею 0,1000 (га), кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться на території Зазимської сільської ради Броварського району Київської області. Вартість предмета іпотеки визначена за згодою між іпротекодавцем та іпотекоутримувачем та складає 871 500 грн.(а/с 30-32).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Співмірність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову судом першої інстанції не враховано принцип співмірності щодо застосованих заходів забезпечення позову до заявлених позовних вимог з таких підстав.

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекоутримувач має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку", за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати іпотекоутримувачу право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Сторони договору іпотеки в п.1.2 - прийшли до спільної думки та оцінили предмет іпотеки в суму 871 500 грн., відповідно до договору позики. (а/с 30-32)

З наданого позивачем звіту про експертну грошову автомобіля Maserati Levante, д.н.з. НОМЕР_1 вбачається, що його ринкова вартість становить 2 892 580 грн.( а/с 110-120).

Таким чином, обраний спосіб заходів забезпечення позову є не співмірним із заявленими позивачем вимогами, з урахуванням ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову по даній справі в обраний заявником спосіб відсутні, оскільки не являються співмірними із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів, з урахуванням наведеного, вважає заяву про забезпечення позову не обґрунтованою, а клопотання про забезпечення позову таким, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення процесуального права при постановленні ухвали, на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а норми матеріального права застосовані неправильно, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, згідно приписів п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2018 року скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: