Рішення № 74795995, 20.06.2018, Рубіжанський міський суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018 року Провадження №2/425/271/18

Справа №425/1112/18

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого – судді Коваленка Д.С., секретар – Гайворонська І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» звернулось до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 75351 гривня 94 копійки за кредитним договором № б/н від 12 квітня 2011 року, яка складається з наступного: 3484 гривні 45 копійок - заборгованість за кредитом; 63703 гривні 11 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4100 гривень 00 копійок - заборгованість за пенею; 500 гривень 00 копійок - сума штрафу (фіксована частина), 3564 гривні 38 копійок – сума штрафу (процентна складова) та судових витрат в розмірі 1762 гривні.

У зв’язку із неявкою в судове засідання відповідача, яка була належним чином повідомлена про проведення судового засідання 20 червня 2018 року, та від якої заяви про розгляд справи за її відсутністю не надходило і причини неявки нею не повідомлені, і відзиву на позов на подано, а представник позивача не заперечував проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідача, на підставі частини 1 статті 280 ЦПК України, за наявними у справі доказами (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини п’ятої статті 259 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом – ЦПК України) занесена до протоколу судового засідання.

У зв’язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У позові, представник позивача вказував на те, що між банком та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг, зобов`язання за яким банком були виконані шляхом відкриття відповідачу поточного рахунку у гривні, видачі їй платіжної картки, та кредитування рахунку до встановленого кредитного ліміту. А відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплаті процентів за його користування та інших платежів у строки встановлені договором, не виконала. Тому у банка виникло право вимоги до відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування. А оскільки договором передбачено також і право банка на нарахування та стягнення неустойки за невиконання грошових зобов’язань, банк користуючись своїм правом просить стягнути і її.

А суд, на основі всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини:

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 12 квітня 2011 року, звернулась до публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (код ЄДРПОУ: 14360570) шляхом підписання та подання анкети-заяви, якою по суті, просила відкрити їй поточний рахунок, оформити платіжну картку з бажаним кредитним лімітом та отримувати кредит (а.с.58,59,60-83,86,88,36).

Підписавши анкету-заяву від 12 квітня 2011 року, ОСОБА_3 також підтвердила, що ця заява разом з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки, умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, який вона зобов’язується виконувати (а.с. 58,59,60-83).

За договором про надання банківських послуг, публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПРИВАТБАНК” взяв на себе зобов’язання відкрити ОСОБА_2 поточний рахунок, видати їй платіжну картку (а за бажанням видати додаткові картки), та здійснювати платежі з рахунка, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитувати рахунок) з урахуванням встановленого кредитного ліміту (який банк може змінювати в односторонньому порядку за певною процедурою) та у розмірі здійснених нею або її довіреною особою операцій за допомогою карток, а ОСОБА_3 взяла на себе зобов’язання повернути кредит, сплатити проценти за його користування у строки та порядку, передбаченому цим договором, зокрема: щомісячним платежем в розмірі 7% від суми заборгованості та сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 2,5% в місяць на залишок заборгованості (а з 01 вересня 2014 року 34,8%) та сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 27,6% річних (а з 01 вересня - 32,4%, з 01 квітня 2015 року - 42%) до 25 числа місяця слідуючого за розрахунковим (а.с. 58,59,60-83). При цьому, сторони передбачили право банку змінювати тарифи за умови надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.2.3 і п.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, що являються складовими частинами договору про надання банківських послуг.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПРИВАТБАНК” відкрив ОСОБА_2 поточний рахунок, випустив платіжну картку, та кредитував її рахунок, яка у повному обсязі та у вказаний строк не повертала отриманий кредит, та не сплачувала процентів за користування кредитними коштами (а.с.50-52,53-57).

Як наслідок, 26 квітня 2018 року, публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПРИВАТБАНК” звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, що виникла за договором про надання банківських послуг від 12 квітня 2011 року, у тому числі і у достроковому порядку, де 3484 гривні 45 копійок - заборгованість за кредитом; 63703 гривні 11 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом. А також просить стягнути 4100 гривень - заборгованість з пені та 4064 гривні 368 копійок – сума штрафу (а.с.4-6,46-49).

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та відповідачем ОСОБА_2 виникли цивільні (зобов’язальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування через поточний рахунок), а відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов’язанні, отримати виданий кредит, сплату процентів за його користування, а також неустойку з порушення грошових зобов`язань по договору, при цьому і у достроковому порядку.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:

Положення пункту 1 та 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що права людини і громадянина, його основні обов`язки, а також засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Зокрема, положення частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом – ЦК України) визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, в силу положень частини другої статті 509, пункту першого частини другої статті 11 та частини першої статті 629 ЦК України зобов’язання можуть виникати з договорів, які стають обов’язковими для виконання сторонами, що їх уклали.

Виходячи з положень частини першої статей 1054, 1055 ЦК України та пунктів 22,23 частини першої статті 1, частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою) у письмовій формі, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами у розмірі та порядку, що передбачений договором. При цьому, з огляду на положення статті 207 ЦК України, такий договір може бути укладений шляхом обміну сторонами одним або декількома документами, в яких зафіксовано його зміст, та які підписані обома сторонами: споживачем, як однією стороною договору, та уповноваженим на це представником кредитодавця із скріпленням печаткою кредитодавця, як другою стороною договору. А користуючись положеннями статті 628 вказаного кодексу, сторони мають право укласти договір, в якому будуть міститись елементи різних договорів (змішаний договір), тоді до відносин сторін у такому договорі, застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, 12 квітня 2011 року, ОСОБА_2 та публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПРИВАТБАНК” уклали змішаний договір про надання банківських послуг, за яким (в частині умов договору, що стосуються кредитування рахунка) банк взяв на себе зобов’язання відкрити ОСОБА_2 поточний рахунок, видати їй платіжну картку (а за її бажанням додаткові картки), та здійснювати платежі з рахунка, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитувати рахунок) з урахуванням встановленого кредитного ліміту (який банк може змінювати в односторонньому порядку за певною процедурою) та у розмірі здійснених нею або її довіреною особою операцій за допомогою карток (а.с.58,59,60-83).

І банк, взяті на себе зобов`язання виконував (а.с.50-52,53-57).

Виходячи з положень частин першої статей 526, 529 та 530 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обов’язку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зокрема, за договором про надання банківських послуг, ОСОБА_3 взяла на себе зобов’язання повернути кредит, сплатити проценти за його використання у строки та порядку, передбаченому цим договором, зокрема: щомісячним платежем в розмірі 7% від суми заборгованості та сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 2,5% в місяць на залишок заборгованості (а з 01 вересня 2014 року – 34,8%, з 01 квітня 2015 року – 43,2%)до 25 числа місяця слідуючого за розрахунковим (а.с. 58,59,60-83).

Відповідно до положень частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання).

Виходячи з документів наданих позивачем, зокрема: розрахунку заборгованості за договором (а.с.50-52) та випискою по її рахункам (а.с.53-57), ОСОБА_3 взяті на себе зобов’язання належним чином не виконувала. У зв’язку з чим, у неї як позичальника, станом на 28 лютого 2018 року, утворилась така заборгованість: 3484 гривні 45 копійок - заборгованість за кредитом; 63703 гривні 11 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом.

При цьому суд враховує, що в силу положень частини 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 ЦК України, та умов договору про надання банківських послуг, банк має право вимоги дострокового повернення боргу, як щодо кредиту, так і щодо процентів за користування кредитом.

Тож зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які б доводили зворотне, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов’язань у вигляді повернення кредиту частинами та сплати процентів, щомісячно, на підставі договору про надання банківських послуг від 12 квітня 2011 року, а тому і доведеним факт порушення права позивача, як кредитора у цих зобов’язаннях, на отримання від відповідача кредиту та процентів за користування ним, у тому числі й у достроковому порядку.

Тому, матеріально-правову вимогу позивача до ОСОБА_2 про стягнення з неї такої заборгованості: 3484 гривні 45 копійок - заборгованість за кредитом; 63703 гривні 11 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

З огляду на положення пункту третього частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частини першої статті 624 цього ж кодексу, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Згідно з частиною другою статті 551 цього ж кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зокрема, договором про надання банківських послуг сторони передбачили, що при порушенні позичальником будь-яких строків платежів по будь-якому грошовому зобов’язанню, передбаченому договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню та штраф у розмірі 500 гривень та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих та прострочених процентів (пункт 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Виходячи з документів, наданих позивачем, зокрема: розрахунку заборгованості за договором (а.с.50-52), та виписки по рахунку ОСОБА_2 (а.с.53-57) позичальник, зобов’язання щодо строків платежів по поверненню кредиту та сплаті процентів порушує понад 30 днів.

У зв’язку з чим у банка, на підставі договору, виникло право нарахувати, а у ОСОБА_2, як позичальника, виник обов’язок сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі 4100 гривень та штрафу у розмірі 4064 гривні 38 копійок, з яких: 500 гривень – фіксована складова; 3564 гривні 38 копійок – процентна складова.

Перевіряючи наявність підстав для присудження на користь банку вказаних грошових коштів у вигляді пені та штрафу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року (яке не є скасованим), місто Рубіжне Луганської області входить у вказаний перелік. А відповідач, має у цьому місті зареєстроване місце проживання.

Судом встановлено, що позивач застосував неустойку (тобто як штраф, так і пеню) у період після 14 квітня 2014 року та на суму прострочену до сплати після 14 квітня 2014 року, тому в частині стягнення з позивача пені та штрафу, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню тільки частково, у розмірі 67187 гривень 56 копійок, з яких: 3484 гривні 45 копійок - заборгованість за кредитом; 63703 гривні 11 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог, слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на це та те, що судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1762 гривні, які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с.42), а позов підлягає задоволенню на суму 67187 гривень 56 копійок, вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1571 гривня 09 копійок.

Отже, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,76-113,128-132,133-142,174-183,217-248,258,259,263-265,268,273,280-289,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса місця проживання: 93010, АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код: 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість по договору про надання банківських послуг від 12 квітня 2011 року, яка утворилась станом на 28 лютого 2018 року, у розмірі 67187 (шістдесят сім тисяч сто вісімдесят сім) гривень 56 (п’ятдесят шість) копійок, з яких: 3484 (три тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривні 45 (сорок п’ять) копійок – заборгованість по кредиту; 63703 (шістдесят три тисячі сімсот три) гривні 11 (одинадцять) копійок – заборгованість по процентах за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса місця проживання: 93010, АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк “ПРИВАТБАНК” публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (ідентифікаційний код: 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) судовий збір у розмірі 1571 ( одна тисяча п’ятсот сімдесят одна) гривня 09 (дев’ять) копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили, у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Рубіжанського міського суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя - Д.С. Коваленко