Рішення № 74795191, 11.06.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2356/17

11 червня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді – Грещука Р.П.,

секретаря – Шпитко М.І.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Надвірнянського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИВ:

15.11.2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Надвірнянського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними.

Просить суд визнати неправомірними дії Надвірнянського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо незарахування до її трудового стажу період її роботи у Малому приватному підприємстві «Обрій» з 25.02.1987 року по 01.10.1999 року на посаді «надомник по виготовленню товарів широкого вжитку» та відмови у призначенні їй пенсії за віком.

Зобов’язати Надвірнянське об"єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати до її трудового стажу період роботи у Малому приватному підприємстві «Обрій» з 25.02.1987 року по 01.10.1999 року на посаді «надомник по виготовленню товарів широкого вжитку» та призначити пенсію за віком з 23.07.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, підтримала поданий відзив в якому вказала, що позовні вимоги ОСОБА_3 безпідставні та підлягають залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальній страховий внесок.

Статтею 24 вищевказаного Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 зі змінами (далі — Порядок № 637).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Періоди роботи позивача з 25.02.1987 р. по 01.10.1999 р. на посаді надомника по виготовленню товарів широкого вжитку у Малому приватному підприємстві «Обрій» до загального стажу не зараховано. Вищезгаданий запис в трудовій книжці ОСОБА_3 не може бути взятий для розрахунку пенсії, оскільки печатка, яка проставлена до запису № 1 від 25.02.1987 року міститься запис Україна.

Однак, Українська незалежна держава ще не існувала, не було й такої форми підприємства як мале приватне підприємство. Дана форма підприємства була введена Законом України «Про приватну власність» від 27.03.1991 року.

Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3

Суд, вивчивши письмові заперечення на позовну заяву, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст. 77 КАС України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ч. 1 ст.77 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст. 5 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.77 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв’язку із досягненням 58 років звернулася до Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі ст. 26 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

При цьому до заяви позивачем було подано пакет документів про стаж її роботи, заробітну плату та посвідчення про проживання у гірському населеному пункті.

Також, серед документів, які подала ОСОБА_3 до Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області була трудова книжка серія БТ-ІІ №5012935 від 01.03.1987 р., яка підтверджує її стаж роботи у Малому приватному підприємстві «Обрій» у період з 25.02.1987 р. по 01.10.1999 р. на посаді «надомник по виготовленню товарів широкого вжитку».

Стаж роботи позивача, згідно поданих відповідачу документів, включаючи стаж у МПП «Обрій» становить 18 років 09 місяців 27 днів, що є достатнім для призначення пенсії по віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Однак, листом Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 26.09.2017 року за №5853/03 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком та повідомлено, що стаж її роботи становить 06 років 2 місяці 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» при необхідному 15 років.

Дану відмову суд вважає неправомірною з наступних підстав.

Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З трудової книжки ОСОБА_3 вбачається, що вона працювала на посаді надомник по виготовленню товарів широкого вжитку у Малому приватному підприємстві «Обрій» у період з 25.02.1987 р. (наказ про прийняття на роботу №12 від 26.02.1987р.) по 01.10.1999 р. (наказ про звільнення з роботи №45 від 02.10.1999 р.). Копія трудової книжки знаходиться у матеріалах справи.

Відповідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Перелік документів які подаються до заяви про призначення пенсії за віком визначений у п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Пункт 43 Порядку №22-1 гарантує, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні Управління пенсійного фонду України здійснюють зокрема перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює такий перерахунок та вимагають всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів.

Для призначення пенсії непрацюючі особи мають подати до органів Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії.

Серед документів, що додаються до заяви про призначення пенсії за віком, зазначеним вище Порядком встановлено: документи про трудовий стаж; довідка про заробіток особи, а в разі, коли законодавством передбачено необхідність підтвердження заробітку за даними системи персоніфікованого обліку, - інформація про заробіток особи із системи персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком 3; документи про місце проживання заявника тощо.

З наведеного вбачається, що дії Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, не узгоджуються з положеннями п.п.17 та 43 Порядку №22-1, які зобов’язують його приймати до уваги усі додаткові документи, надані підприємствами, установами та організаціями, архівними установами, а також і фізичними особами та приймати обґрунтовані та розсудливі рішення.

Інших уточнюючих документів, крім трудової книжки та вищевказаних документів позивач на даний час представити не має можливості, оскільки МПП «Обрій» на даний час ліквідоване, а документи по працівниках ПМП «Обрій» в державному архіві Надвірнянської РДА відсутні.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. передбачено, що жінки, які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року мають право на призначення пенсії за віком при наявності страхового стажу не менше 15 років до 31 грудня 2017року.

Згідно наданих відповідачу документів, загальний трудовий стаж позивача, включаючи стаж роботи в МПП «Обрій», становить 18 років 09 місяців 27 днів, що є достатнім для призначення пенсії по віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд не бере до уваги пояснення представника Надвірнянського ОУПФ України в Івано-Франківській області та їх відзив про те, що підстав для зарахування вказаного періоду роботи до загального трудового стажу позивача немає, що оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону.

Суд вважає, що право позивача на пенсійне забезпечення порушене і захист порушеного права можливий шляхом зобов’язання відповідача вчинити певні дії для усунення порушення права позивача.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати Надвірнянське об"єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_3 період її роботи у Малому приватному підприємстві «Обрій» з 25.02.1987 року по 01.10.1999 року на посаді «надомник по виготовленню товарів широкого вжитку» та призначити їй пенсію за віком з 23.07.2017 року.

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про можливість задоволення позову.

На підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст. 5-10, 241-243, 246, 250 КАС України суд,–

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 – задоволити.

Визнати неправомірними дії Надвірнянського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо незарахування ОСОБА_3 до трудового стажу період роботи у Малому приватному підприємстві «Обрій» з 25.02.1987 року по 01.10.1999 року на посаді «надомник по виготовленню товарів широкого вжитку» та відмови у призначенні їй пенсії за віком.

Зобов’язати Надвірнянське об"єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_3 період її роботи у Малому приватному підприємстві «Обрій» з 25.02.1987 року по 01.10.1999 року на посаді «надомник по виготовленню товарів широкого вжитку» та призначити ОСОБА_3 пенсію за віком з 23.07.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Надвірнянський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення виготовлено 20.06.2018 року.