Рішення № 74794659, 30.05.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

30.05.2018

Справа № 489/6039/17

Провадження №2/489/913/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання - Животовою А.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, яка діє в його інтересах, третя особа - ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач - її син, якого вона залишила в пологовому будинку. З 06.09.2007 року ОСОБА_6 перебував на первинному обліку в службі у справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради, як дитина позбавлена батьківського піклування. ОСОБА_6 хоча і зареєстрований за вказаною адресою, проте не проживає в вищезазначеній квартирі з моменту народження, не бере участі в утриманні житла, не сплачує комунальні послуги. Однак реєстрація відповідача за адресою не дає можливості позивачу реалізовувати своє право користування належним чином.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі.

Предстанвик служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради зазначила, що на момент реєстрації дитини, вона вже була усиновлена іншими громадянами та були змінені її прізвище, ім'я та по-батькові.

З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Квартира АДРЕСА_1, на праві власності належить ОСОБА_5 - ? частки та ОСОБА_7 - ? часток на підставі договору купівлі-продажу № 0859-Н від 26.06.2001 року, зареєстрованого в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 06.07.2001 р. за реєстровим № 16956 та на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.03.2012 р., зареєстрованого в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 16.07.2012 р. за реєстровим № 2-3913.

Відповідно до Довідки виданої об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Новобужжя» від 12.12.2017 р. за № 347/17, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: позивачка - ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та відповідач - ОСОБА_6

24 червня 2015 року за вих.. № 04.07-01-13/А-77 надана відповідь Службою по справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради на наяву ОСОБА_7 по те, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на первинному обліку в службі у справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради з 06 вересня 2007 року як дитина, позбавлена батьківського піклування. В 2012 році дитина знята з обліку в зв'язку з усиновленням.

В судовому засіданні встановлено, що дитина була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 за клопотанням служби у справах дітей адміністрації Інгульського району, та відбулось це 16.04.2011року, після винесення рішення Заводського районного суду м. Миколаєва 29.03.2011 року про усиновлення. Тобто реєстрація місця проживання ОСОБА_6 фактично відбулась після того, як він був усиновлений та у нього змінилось прізвище, ім'я та по-батькові.

Згідно ст. 232 Сімейного кодексу України, з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

Статтею 226 СК України визначено право на таємницю усиновлення. З огляду на приписи зазначеної статті, позивач позбавлена можливості дізнатись відомості про нові прізвище, ім'я та по-батькові усиновленої дитини, відомостей про її усиновителів, місце її перебування, тощо. Відповідно й позбавлена можливості щодо надання органу реєстрації місця проживання таких відомостей, які б стали підставою для зняття дитини з місця реєстрації.

Служба у справах дітей, в свою чергу, не звернулась з відповідним клопотанням про зняття ОСОБА_6 з місця реєстрації у зв'язку з його усиновленням.

Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016 року в справі №6-709цс16 зазначив, що за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні та розпорядженні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Приймаючи до уваги те, що реєстрація місця проживання відповідача, який не є членом сім'ї позивача, у належній позивачу квартирі перешкоджає реалізації останнім права розпорядження власним майном, то наявні підстави для задоволення позову, оскільки в позасудовому порядку позивач позбавлена можливості вирішити спір.

На підставі ст. ст. 317, 321, 383, 391 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, яка діє в його інтересах, третя особа - ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд міста Миколаєва.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева

Повний текст судового рішення складено «13» червня 2018 року.