Рішення № 74794473, 22.05.2018, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/4770/17

Провадження № 2/488/878/18 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.05.2018 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді – Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання — ОСОБА_2,

за участю позивача – ОСОБА_3,

за участю представника позивача — ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (“ЮТИКО”), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 та приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва із позовною заявою до ОСОБА_5 акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (“ЮТИКО”), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 та приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області ОСОБА_7 в якому просив стягнути з ОСОБА_5 акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (“ЮТИКО”) в рахунок відшкодування майнової шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 30 926 грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 640 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 25 грудня 2015 року він, керуючи транспортним засобом «DAEWOO NEXIA», державний номер НОМЕР_1, на перехресті пр. Жовтневого та вул. Металургів у м. Миколаєві, допустив зіткнення керованого ним автомобіля з автомобілем ВАЗ-2171, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, в результаті чого, механічні пошкодження отримали обидва автомобіля. Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2016 року його було визнано винним у вчинені названої дорожньо - транспортної події і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 5956177 від 22 січня 2015 року, укладеного між ним та відповідачем, його цивільна відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована.

Зазначає, що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2017 року по цивільні справі № 488/2457/16-ц задоволено позов ОСОБА_6 до нього, третя особа: приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» («ЮТІКО») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди та стягнуто з нього на користь ОСОБА_6 завдану шкоду в розмірі 27 000 грн. та судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27 листопада 2017 року за його апеляційною скаргою, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2017 року залишено без змін. 20.12.2017 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області ОСОБА_7 за виконавчим листом № 2/488/259/17, виданим 12.12.2017 року Корабельним районним судом м. Миколаєва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55423389, відповідно до п. 2 якої, з нього також підлягають стягненню витрати на користь приватного виконавця у розмірі 2 755 грн. 12 коп.

Посилаючись на те, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до полісу № АІ 5956177 від 22 січня 2015 року, з нього за рішенням суду стягнуто на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 27 000 грн. та судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп., понесені додаткові витрати по сплаті судового збору у розмірі 620 грн. за подання апеляційної скарги та в майбутньому будуть понесені витрати на користь приватного виконавця у розмірі 2 755 грн. 12 коп., просив стягнути зазначені кошти з відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник – адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_8 акціонерне товариство “Українська транспортна страхова компанія” (“ЮТИКО”), повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив, надіслав на адресу суду відзив в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що ОСОБА_6 звернувся до страхової компанії з повідомлення про дорожньо – транспортну пригоду лише 24 травня 2016 року, тоді як сама подія мала місце 24 грудня 2015 року та транспортний засіб – автомобіль ВАЗ-2171, реєстраційний номер НОМЕР_2 було вже відремонтовано, що в свою чергу призвело до неможливості встановити розмір заподіяної шкоди та зафіксувати пошкодження, які виникли внаслідок дорожньо – транспортної пригоди. Крім того зазначає, що ОСОБА_3 не звертався до страхової компанії з проханням погодити витрати на відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_6, а такі витрати компенсуються лише за умови їх погодження із страховиком.

ОСОБА_8 виконавець виконавчого округу Миколаївської області ОСОБА_7 у судові засідання не з’явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа - ОСОБА_6, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, взявши до уваги заперечення відповідача, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено що, 25 грудня 2015 року, позивач ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «DAEWOO NEXIA», державний номер НОМЕР_1, на перехресті пр. Жовтневого та вул. Металургів у м. Миколаєві, допустив зіткнення керованого ним автомобіля з автомобілем ВАЗ-2171, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, в результаті чого, механічні пошкодження отримали обидва автомобіля.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2016 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені названої дорожньо-транспортної події і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУАП.

Відповідно до полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 5956177 від 22 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 акціонерним товариством “Українська транспортна страхова компанія” (“ЮТИКО”), цивільна відповідальність того, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована.

У разі настання страхового випадку з вини страхувальника, страховик брався нести цивільну відповідальність і відшкодувати за того заподіяну ним шкоду у розмірі 50 000 гривень - у разі пошкодження майна, і 100 000 гривень - за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю.

Проте такого обов’язку відповідач не дотримався і страхове відшкодування третій особі – ОСОБА_6 не сплатив, хоча позивач ОСОБА_3 та третя особа - ОСОБА_6 безпосередньо після дорожньо – транспортної пригоди повідомили відповідача про факт настання страхового випадку, що встановлено рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2017 року та ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27 листопада 2017 року.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2017 року по цивільні справі № 488/2457/16-ц задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» («ЮТІКО») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди та стягнуто з позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 завдану шкоду в розмірі 27 000 грн. та судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27 листопада 2017 року, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2017 року залишено без змін.

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ст. 999 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно по положень ст. 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 22.1. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів) (ст. 33.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Зробивши системний аналіз зазначених норм законодавства України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (“ЮТИКО”) 26 000 грн. на відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заперечення відповідача щодо того, що ОСОБА_6 звернувся до страхової компанії з повідомлення про дорожньо – транспортну пригоду лише 24 травня 2016 року, тоді як сама подія мала місце 24 грудня 2015 року та транспортний засіб – автомобіль ВАЗ-2171, реєстраційний номер НОМЕР_2 було вже відремонтовано, що в свою чергу призвело до неможливості встановити розмір заподіяної шкоди та зафіксувати пошкодження, які виникли внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, та те, що ОСОБА_3 не звертався до страхової компанії з проханням погодити витрати на відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_6, а такі витрати компенсуються лише за умови їх погодження із страховиком не приймаються судом до уваги, оскільки підставою звернення до суду є договір страхування у формі полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 5956177 від 22 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 акціонерним товариством “Українська транспортна страхова компанія” (“ЮТИКО”), а свої зобов’язання за вказаним договором страхування позивачем були виконані у повному обсязі, а саме в передбачені Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки було повідомлено про настання страхового випадку – повідомлення за № 5-16 від 26.12.2015 року.

Крім того, не заслуговують на увагу і заперечення відповідача стосовно непогодження із страховиком розміру витрат на компенсацію ОСОБА_6 заподіяної матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, оскільки відповідач ОСОБА_8 акціонерне товариство “Українська транспортна страхова компанія” (“ЮТИКО”) - був залучений до участі у справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» («ЮТІКО») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача понесених додаткових витрати по сплаті судового збору у розмірі 620 грн. за подання апеляційної скарги та витрат на користь приватного виконавця у розмірі 2 755 грн. 12 коп., суд вважає їх безпідставними, оскільки вони не випливають із договору страхування у формі полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 5956177 від 22 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 акціонерним товариством “Українська транспортна страхова компанія” (“ЮТИКО”).

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 538 грн. 05 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 141, 189, 197, 198, 209, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 351 — 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (“ЮТИКО”), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 та приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” (“ЮТИКО”) (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код 22945712) на користь ОСОБА_3 (54051, м. Миколаїв, вул. Артема, буд. 40 – А, кв. 34, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 26 000 грн. на відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судовий збір у розмірі 538 грн. 05 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до п.15.5 ч. 1 Розділу ХІII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текс рішення складений 15.06.2018 року.

Суддя Я.А. Чернявська