Рішення № 74794196, 20.06.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/703/18

РІШЕННЯ

іменем України

"20" червня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання – Багрін І.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 — ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 міської ради Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок № 13 по вул. Молодогвардійській в м. Вознесенську Миколаївської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, який помер 01.09.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_5 в 1989 році, маючи дозвіл на будівництво та на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, побудував вищевказаний житловий будинок. Проте правовстановлюючий документ на дане нерухоме майно за життя не отримав.

Позивачі як спадкоємці першої черги за законом, прийняли спадщину в передбаченому законом порядку, частково її оформили.

Проте при зверненні до нотаріальної контори з питанням видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок, отримали відмову в вчиненні вказаної нотаріальної дії в зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Разом з тим, зважаючи на те, що житловий будинок був побудований до 05.08.1992 року, в зв’язку з чим не підлягав введенню в експлуатацію, а відповідність державним будівельним нормам та стандартам підтверджується технічним паспортом, спірний житловий будинок ввійшов до складу спадщини.

Посилаючись на вказані обставини позивачі просили визнати за ними право власності на житловий будинок № 13 по вул. Молодогвардійській в м. Вознесенську Миколаївської області, в рівних частках за кожним.

Ухвалою суду від 12.03.2018 року відкрито провадження в справі, ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

За клопотанням представника позивача для належної підготовки справи до розгляду строк проведення підготовчого провадження було продовжено до 12.06.2018 року, відповідно до ухвали суду від 11.05.2018 року.

Ухвалою суду від 08.06.2018 року підготовче провадження, з урахуванням вимог ч.4 ст. 206 ЦПК України, було закрито, цивільну справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала. Надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився. Надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Раніше ним була подана заява про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши показання свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали цивільної справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема судом встановлено, що 01.09.2007 року помер ОСОБА_5

За життя останній заповіт не склав, що вбачається з повідомлення Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори Миколаївської області за № 646/01-09 від 10.04.2018 року.

Отже має місце спадкування за законом.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом, які спадщину прийняли в передбаченому законом прядку, частково її оформили, зокрема 03.12.2008 року Другою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою Миколаївської області були видані свідоцтва про право на спадщину на заробітну плату, належну спадкодавцю.

Інших осіб, які прийняли спадщину в передбаченому законом прядку, або претендують на неї, судом не встановлено.

Проте, при зверненні позивачів до нотаріальної контори з питанням отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок № 13 по вул. Молодогвардійській в м. Вознесенську Миколаївської області, отримали відмову в зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа на дане майно.

Так, згідно положень Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1ст. 1220 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом (ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її в шестимісячний строк у порядку, передбаченому законом.

Так, відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради за № 147 від 16.08.1988 року ОСОБА_5 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку загальної площею 100,95 кв.м. (чотири житлові кімнати) та господарських будівель (вбиральні площею 3 кв.м., сараю площею 15 кв.м., літньої кухні площею 10 кв.м., гаража площею 18 кв.м) на земельній ділянці площею 600 кв.м., розташованої по вул. Молодогвардійській, 13 в м. Вознесенську Миколаївської області, та наданій на підставі рішення загальних зборів уповноважених членів колгоспу «Прогрес» від 19.07.1988 року (протокол № 3).

Дане рішення суду надано не було. В справі наявні лише архівні витяги з протоколів загальних зборів уповноважених членів колгоспу «Прогрес» за № 10 від 18.05.1988 року та за № 2 від 21.05.1988 року, відповідно до яких обумовлена земельна ділянка була надана ОСОБА_5 у користування.

За життя забудовник правовстановлюючий документ на зазначений житловий будинок не отримав.

Разом з тим, у спірних правовідносинах правове значення має не сама відсутність державної реєстрації нерухомого майна, а наявність та доведеність правомірності створення майна та умов для виникнення права власності у спадкодавця.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.06.2012 року в справі № 6-54цс12.

Водночас питання введення в експлуатацію будівель та споруд було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 449 від 05.08.1992 року «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення» (втратила чинність), відповідно до якої визначальним при реєстрації прав на будівлі та споруди є часовий проміжок закінчення їх будівництва. До 05.08.1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Тобто, виходячи з наведеного, важливим питанням є визначення самого факту побудови об’єкту нерухомості до 05.08.1992 року.

При цьому, обов’язок по доведенню обумовлених обставин покладається на позивачів, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України.

Так, у обґрунтування своїх вимог позивачами був наданий технічний паспорт на житловий будинок № 13 по вул. Молодогвардійській у м. Вознесенську Миколаївської області, який був виготовлений 31.06.2017 року КП «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації» за замовленням позивача ОСОБА_1

Згідно технічного паспорта за вказаною адресою побудовано житловий будинок А-1, загальною площею 82,5 кв.м., житловою площею 52,2 кв.м., що складається з трьох житлових кімнат, площею 24,2 кв.м., 12,6 кв.м., 15,4 кв.м., кухні площею 12,3 кв.м., сіней, площею 13,0 кв.м. та 5,0 кв.м., з зазначенням дати побудови – 1989 рік, а також погріб А-1п-д, прибудова а-1, веранда а'-1, 1989 року побудови, гараж Б-1, літній душ В-1, вбиральня Г-1, сарай Д-1 – 1990 року побудови. Наявні огорожі № 1-5.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, яка здійснювала обстеження житлового будинку за замовленням позивача ОСОБА_1 в 2017 році, пояснила, що визначення нею дати побудови нерухомого майна здійснювалося на підставі слів замовника, візуального огляду нерухомості та документів, наданих на підтвердження здійснення будівництва, а саме проекту забудови земельної ділянки без дати, архівних витягів з рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради за № 146,147 від 16.08.2017 року щодо надання ОСОБА_5 дозволу на будівництва. При цьому дата надання дозволу на будівництво була суттєвою обставиною при визначенні дати його закінчення.

Інших будівельних документів надано не було. Не було їх надано позивачами й під час розгляду обумовленої справи в суді.

Разом з тим, судом оглянуті матеріали інвентаризаційної справи на спірний житловий будинок.

За даними матеріалами, на підставі звернення ОСОБА_5 до КП «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації», що мало місце 29.05.1997 року, з метою введення будинку в експлуатацію працівником даного підприємства було проведено обстеження спірного нерухомого майна, виходячи з тих же методів дослідження, що були застосовані працівником даного підприємства при здійсненні аналогічного заходу за замовленням ОСОБА_1 Було складено, зокрема, план будівлі, експлікація до нього, журнал зовнішніх замірів, абриси, оціночні акти. Рік побудови житлового будинку - 1996 рік.

Між тим, позивачами зазначені розбіжності не були усунуті в передбачений законом спосіб, в тому числі шляхом проведення відповідних експертиз, незважаючи на неодноразові роз’яснення з цього приводу.

Отже, позивачами не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити час завершення будівництва спірного житлового будинку, зокрема, враховуючи, що вперше житловий будинок був обстежений за замовленням безпосередньо забудовника з метою введення будинку в експлуатацію, а також відсутністю будівельних документів щодо здійснення будівництва, його завершення.

Також надані довідки КП «Водопостачання м. Вознесенська» за № 131 від 05.06.2018 року, філії АТ «Миколаївобленерго» Вознесенського району за № 01-13/3280 від 06.06.2018 року про проведення водопостачання та електропостачання до будинку № 13 по вул. Молодогвардійській у м. Вознесенську Миколаївської області в 1990 році не свідчить безумовно про завершення будівництва даного будинку до 05.08.1992 року.

За встановлених обставин суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на вищевказаний житловий будинок у порядку спадкування з підстав зазначених ними.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 259, 263 - 265, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Лузан