Рішення № 74794030, 10.05.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/7067/17

2-а/465/118/18

РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2018 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови №155 від 06 липня 2017 року, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови №155 від 06 липня 2017 року, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. 06 липня 2017 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято постанову №155 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1720 гривень. Вважає вищевказану постанову винесеною з грубим порушенням вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП, оскільки відповідач незаконно розглянув справу, позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами враховуючи і право на захист, в якому йому було відмовлено.

Позивач в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав клопотання про слухання справи у його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав лист з усіма матеріалами, які були підставою прийняття оскаржуваної постанови. У позові просив відмовити повністю.

На підставі ч.6 ст. 12 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд розглядає справу, у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, є власником квартири №1 в житловому будинку № 28 на вул. Стрийській у м. Львові.

06 липня 2017 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято постанову №155 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1720 гривень. Суть правопорушення зводиться до того, що ОСОБА_1 самовільно встановив металеву браму на прибудинковій території будинку № 28 на вул. Стрийській у м. Львові.

У відповідності до звернення, зареєстрованого в Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради 06.07.2017 №З-З-55336-31, мешканці будинку № 28 на вул. Стрийській у м. Львові, зокрема 62 мешканці, підтвердили наступне: спільним коштом мешканців будинку проведено озеленення та благоустрій прибудинкової території будинку № 28 на вул. Стрийській у м. Львові, встановлено дитячий майданчик та ворота при в'їзді на подвір'я будинку. З огляду на вказане звернення, позивач самостійно не встановив металеву браму на прибудинковій території будинку № 28 на вул. Стрийській у м. Львові, а тому нести відповідальність одноособово не повинен.

Позивача не було ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з цим він був позбавлений можливості подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.

Позивача не було своєчасно запрошено на засідання адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради, якою розглядався протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує одне з таких питань: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити відомості про особу щодо якої розглядається справа. Для прийняття законного та правомірного рішення та винесення постанови по справі необхідні дані про особу, на яку складено протокол, зокрема документ, який посвідчує особу та про місце проживання. У протоколі не зазначено про документ, який посвідчує особу та про дані місця народження.

Згідно ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про вчинення адміністративного правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі відмови від отримання другого примірника протоколу порушником, другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення вручається у присутності свідків, про що у ньому робиться відповідний запис. У протоколі відносно ОСОБА_1 не зазначена інформація про отримання другого примірника протоколу.

Згідно з п. 44 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення лише в межах Конституції і законів України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи «місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідач заперечуватиме адміністративний позов, обов'язок доказування правомірності винесення «постанови про адміністративне правопорушення покладається на відповідача, а позивач при цьому не повинен щось доводити чи виправдовуватися.

Відповідно до ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанови адміністративної комісії по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті міський, міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Стаття 293 КУпАП зазначає, що орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. п. 2 ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно до ч. 2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження у випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.

Відповідно до вимог статей 272-280 КУпАП відповідач мав повідомити позивача про розгляд справи, здійснити підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення та вчинити інші дії, а вже потім відповідно до ст. 283 цього ж Кодексу винести відповідну постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Виносячи оскаржувану постанову, відповідач мав дотримуватись вимог статей 251, 254, 283 КУпАП і прийняти повне, законне і обґрунтоване рішення (постанову), зміст якого не викликав би сумніву у його достовірності, неупередженості, добросовісності та розсудливості.

Згідно ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідач не надав суду будь - яких доказів у справі про адміністративне правопорушення на підставі, яких була винесена оскаржувана постанова.

Таким чином, вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП не доведена, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем і які жодним чином не спростовані відповідачем.

Отже, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Згідно статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Слід зауважити, що позивач не був присутній на засіданні адміністративної комісії, а тому не був своєчасно повідомлений про прийняту постанову.

Частиною 5 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст.2,9,11,99,112,136,158-163,167,171-2 КАС України, суд,-

п о с т а н о в а :

Позов задовольнити

Постанову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №155 від 06 липня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення - скасувати.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Ванівський Ю.М.