Рішення № 74793829, 12.06.2018, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/474/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Ковальчука М.В.

секретаря Дворак Г.П.

з участю сторін та представників

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олевської міської ради, Олевської районної ради, Олевської райдержадміністрації, Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні , виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2 міської ради, Олевської районної ради на користь ОСОБА_1 4750, 06 грн. заборгованості по заробітній платі, зобов’язати відповідачів - Олевську міську раду та Олевську районну раду здійснити нарахування ОСОБА_1 суми середньої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку, стягнути з відповідачів - Олевської міської ради та Олевської районної ради нараховану ними на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку, зобов’язати відповідачів - Олевську міську раду та Олевську районну раду здійснити нарахування ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів при порушенні строків їх виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, стягнути з відповідачів - Олевської міської ради та Олевської районної ради нараховану ними на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів при порушенні строків їх виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, стягнути з відповідачів - Олевської міської ради, Олевської районної ради моральну шкоду у розмірі 500 (п’ятсот) гривень.

Позивач в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав та просить їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_2 міської ради відносно позову заперечують, мотивуючи своє заперечення тим, що відповідач не є власником Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства, позивач не перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, і майно яке отримала на баланс Олевська міська рада не було власністю Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства.

Представник відповідача ОСОБА_2 районної ради відносно позову заперечує і пояснив, що все майно Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства було в цілому передано Олевській міській раді разом з підприємством. Олевська міська рада укладала контракти з керівником підприємства і звільняла його, а тому заборгованість по заробітній платі позивачу має виплачувати саме Олевська міська рада.

Представник Олевської райдержадміністрації також відносно позову заперечує і пояснив, що Олевська райдержадміністрація ніколи не була власником Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства, їй були делеговані повноваження Олевською районною радою, тому де який час на підставі делегованих повноважень контракт з керівником підприємства укладався Олевською райдержадміністрацією, а тому Олевська райдержадміністрація не є відповідальною за заборгованість по заробітній платі, оскільки все майно підприємства передане і прийняте на баланс Олевською міською радою.

Олевське виробниче підприємство житлово-комунального господарства повідомлялось про день, час і місце розгляду через веб-сайт Олевського районного суду відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК, оскільки підприємство зареєстровано, однак з встановленого в судовому засіданні підприємство господарську діяльність не здійснює, керівник в даному підприємстві не призначений і будь які працівники на даному підприємстві не працюють, що вказує на зупинення господарської діяльності даним підприємством.

Суд заслухавши в судовому засіданні учасників судового процесу, свідка, дослідивши та оцінивши письмові докази у їх сукупності, виходячи із принципу законності та справедливості, вважає що даний позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у рішенні N 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, статей 1,12 Закону України "Про оплату праці" дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 працював в Олевському виробничому підприємстві житлово-комунального господарства і 02.07.2007 року був звільнений із займаної посади (а.с. 209-210).

Згідно довідки від 16.07.2007 року №60 заборгованість з виплати заробітної плати станом на 01.07.2007 року перед ОСОБА_1 складає 4750 гривень 06 копійок (а.с.99), яка на даний час не виплачена, що і не заперечують учасники судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 21 лютого 2001 р. N 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Тобто компенсації підлягають грошові доходи населення разом із сумою індексації, що отримані у гривнях на території України та не мають разового характеру.

Крім того, ст. 238 КЗпП України передбачає, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем(а.с. 100-106) середній заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 69564.04 грн. та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати складає 13898.68 грн., зазначені та визначені позивачем суми учасниками судового розгляду не заперечуються.

Разом з тим, в силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Тому враховуючи наведене та встановлене в судовому засіданні та те, що зазначена заборгованість перед позивачем визнана учасниками справи тому вона відповідно до заявлених вимог позивача підлягає до задоволення та стягнення.

Судом також встановлено, що позивач неодноразово звертався до учасників справи з вимогою про виплату йому заборгованості по заробітній платі, однак відповідачі йому в цьому відмовляли посилаючись один на одного при цьому не приймаючи ніяких мір по виплаті зазначеної заборгованості.

Оскільки право позивача порушено невиплатою заробітної плати при звільненні, то відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду.

Тому, враховуючи роз'яснення викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд приходить до висновку про задоволення даної вимоги та стягнення 500 грн. моральної шкоди, що відповідає перенесеним позивачем моральним стражданням.

Оскільки на даний час будь яка документація розпорядчих та бухгалтерських документів Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства відсутня, про що підтвердили учасники судового розгляду то суд виходить із рішень суду, які наданні суду під час розгляду даної справи і які є чинні на час розгляду справи.

З рішення Олевського районного суду від 17 квітня 2008 року (а.с. 181-184) слідує, а саме з мотивувальної частини, що ОСОБА_3, як керівник Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства перебував у трудових правовідносинах за контрактом із Олевською районною державною адміністрацією з 11.05.2002 року по 11.05.2003 року.

У зв'язку з передачею Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства у підпорядкування у комунальну власність Олевській селищній ради із останнім та керівником підприємства ОСОБА_3 були укладені контракти 11.05.2003 року, 11.05.2004 року 11,05.2015 року11.05.2006 року по 11.05.2007 року

Крім того, в даному рішенні зазначено, що відповідно до Постанови верховної Ради України від 22.05.2003 року за № 829-IV" Про віднесення селища міського типу ОСОБА_4 області до категорії міст районного значення", 25.07.2003 року рішення Олевської міської ради XXIV-го скликання було перейменовано Олевську селищну раду в Олевську міську раду.

З акту про передачу трудової книжки ОСОБА_3Г(а.с. 169) слідує, що у зв'язку з тим, що Олевське ВП ЖКГ знаходиться у комунальній власності Олевської селищної ради , а контракт з керівником укладає власник, передати трудову книжку начальника Олевського ВП ЖКГ ОСОБА_3 в Олевську селищну раду, акт підписаний представником Олевської районної державної адміністрації та Олевської селищної ради.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт.

Крім того, майно Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства за рішеннями Олевської районної ради було передане Олевській селищній раді, яка в послідуючому приймала його на баланс селищної ради та в подальшому міською радою.

Статтею 36 КЗпП України передбачено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Відповідно до наведеного та встановленого правонаступником Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства є Олевська міська рада.

Із статуту Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства (а.с. 68-71), а саме з п.5 розділу VI слідує, що у випадку реорганізації Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства його права і обов'язки передаються правонаступникам.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Тому відповідно до наведеного та встановленого, а також те, що Олевська міська рада з часу звільнення керівника Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства ОСОБА_3 будь яких мір щодо відновлення діяльності та платоспроможності зазначеного підприємства не приймала, керівника підприємства не призначила, все майно підприємства прийняла на баланс міської ради, яким в подальшому розпорядилась, мір по погашенню заборгованості по заробітній платі перед позивачем не приймала, тому як послідуючий власник має відповідати за борги підприємства, а в даному випадку за заборгованість по заробітній платі перед позивачем та по інших вимогах заявлених позивачем.

Суд не бере до уваги доводи представників Олевської міської ради, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприемців та громадських формувань Олевське виробниче підприємство житлово-комунального господарства є юридичною особою і має самостійно відповідати за борги, оскільки по даному підприємству відповідно до рішення Олевської міської ради від 20.06.2007 року (а.с. 216) маються значні борги , тому Олевська міська рада усовується від перереєстрації даного підприємства та не призначає керівника підприємства, а тому колишні працівники позбавлені можливості врегулювати свої трудові спори..

Суд також не бере до уваги твердження представників Олевської міської ради, що власниками Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства є Олевська райдержадміністрація та Олевська районна рада, оскільки відповідно до п.1 розділу 1 статуту Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства (а.с. 68-71), підприємство являється державним виробничим підприємством, що стоїть на госпрозрахунку, має самостійний баланс, користується правами юридичної особи і здійснює свою діяльність на основі даного Статуту, Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, Законом України : "Про підприємства в Україні" та іншими законодавчими актами.

В позові до інших відповідачів суд вважає відмовити за безпідставністю.

Крім того, з Олевської міської ради підлягає до стягнення судовий збір як за вимогами майнового так і немайнового характеру.

Керуючись вимогами ст. ст. 7, 10, 13, 89, 141 , 259, 268 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Олевської міської ради, Олевської районної ради, Олевської райдержадміністрації, Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні , виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Олевської міської ради на користь ОСОБА_1 4750.06 грн. заборгованості по заробітній платі, 69564,04 грн., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 13898,68 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та 500 грн. моральної шкоди

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Олевської міської ради судовий збір на користь держави у розміри 887,12 грн.

Стягнути з Олевської міської ради на користь ОСОБА_1 1939.20 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення суду буде виготовлене на протязі десяти днів.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: ОСОБА_5