Рішення № 74791490, 12.06.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 12.06.2018

Справа № 334/5173/17

Провадження № 2/334/968/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року Ленінський райсуд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

при секретарі Куліковій Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про визнання незаконними та скасування наказів про простій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із цивільним позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про визнання незаконними та скасування наказів про простій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якому зазначив, що з 02 вересня 2011 року працював в ПАТ «Запорізькій металургійний комбінат «Запоріжсталь» підсобним робітником. З 18 липня 2013 року був переведений сторожем доменного цеху, де працевлаштований і по теперішній час. На підставі розпоряджень відповідача по доменному цеху про переведення у простій: № 289 від 01.02.16; № 645 від 26.02.16; № 1312 від 27.04.16; № 1945 від 24.06.16; № 2678 від 25.08.16; № 2718 від 29.08.16; № 3425 від 31.10.16; № 4067 від 19.12.16; № 737 від 22.02.17; № 1579 від 21.04.17, № 2338 від 23.06.17 у зв’язку з відсутністю обсягів робіт по професії «сторож» в доменному цеху, з лютого 2016 року і по теперішній час, позивач був переведений на простій, з оплатою 2/3 встановленого окладу. ОСОБА_1 вважає, що направлення його в простій було проведено з порушенням вимог діючого трудового законодавства та з грубим порушенням його прав як працівника, оскільки офіційною причиною направлення позивача у простій, як вбачається зі змісту оскаржуваних розпоряджень, є відсутність обсягів робіт з професії «сторож» в доменному цеху. Проте, в розпорядженнях не зазначено, які саме причини, умови, або інші обставини спричинили відсутність роботи для позивача. Саме відповідач має дбати, щоб простій не виникав, а також усувати причини його виникнення. Натомість, простій має довготривалий характер, при цьому, відповідач протягом півтора року не намагається усунути причини і обставини виникнення простою, тому ОСОБА_1 вважає, що у даному випадку має місце не простій, а вимушений прогул, що виник із вини відповідача через відсутність з його боку організації і умов праці, причина простою має надуманий характер, оскільки робота «сторож» доменного цеху передбачає охорону об’єкта від протиправних посягань і надзвичайних обставин. За своїм характером ця робота не залежить від обсягів виробництва, не передбачає наявність змін в організації виробництва і праці. Для виконання обов’язків сторожа достатньо наявності об’єкту охорону - доменного цеху та прийняття його під охорону сторожем. Вважає, що в порушення ч. 2 ст. 34 КЗпП України, відправляючи позивача у простій, адміністрацією підприємства не було запропоновано йому іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію. За час простою позивачу виплачувалась заробітна плата у розмірі 2/3 від призначеного окладу. Проте, її розмір не відповідає вимогам ст. 113 КЗпП України, оскільки, у даному випадку має місце не простій, а вимушений прогул з вини роботодавця, тому вважає вважаю, що з відповідача підлягає стягненню різниця між середнім заробітком та фактично виплаченою заробітною платою за час простою. За період з лютого 2016 року по липень 2017 року, позивачу було нарахована заробітна плата у розмірі 2/3 частини заробітної плати в сумі за винятком утриманого 36241,53 грн., а тому різниця складає 18120 грн. 76 коп. без урахування податків та обов’язкових платежів. Місячна заробітна плата є меншою за мінімальну заробітну плату, встановлену ст. 8 Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» та становить 19,34 грн. за годину. Тому, позивач вважає, що йому має бути здійснена доплата в розмірі 8281,87 гривен за період з січня по липень 2017 до рівня мінімальної заробітної плати.

До того ж, позивач зазначає, що незаконним направленням у простій, йому було завдано моральної шкоди, оскільки відповідач позбавив його права заробляти собі на життя та права на працю шляхом навмисного, незаконного, у примусовому порядку направлення у простій. Також, вказана моральна шкода полягає у негативних емоціях та переживаннях, а саме: приниження честі та гідності, страху за себе та членів своєї сім’ї в зв’язку з непередбачуваним зниженням достатку, що в свою чергу викликало погіршання стану здоров’я, ускладнило взаємовідносини з оточуючими. Позивач є інвалідом третьої групи, через постійне хвилювання за своє існування став роздратованим та страждає від безсоння, з’явилися болі в серці, стан здоров’я значно погіршився. Спричинену йому моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 30 000 грн. та вважає її достатньою для відшкодування його моральних страждань.

У зв’язку з чим він був вимушений звернутись до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права, який в подальшому неодноразово уточнював, та просить суд визнати незаконними та скасувати розпорядження ПАТ «Запорізькій металургійний комбінат «Запоріжсталь» по доменному цеху про переведення у простій: № 289 від 01.02.16; № 645 від 26.02.16; № 1312 від 27.04.16; № 1945 від 24.06.16; № 2678 від 25.08.16; № 2718 від 29.08.16; № 3425 від 31.10.16; № 4067 від 19.12.16; № 737 від 22.02.17; № 1579 від 21.04.17, № 2338 від 23.06.17, стягнути з відповідача на свою користь недоплачений заробіток за час простою за період з лютого 2016 року по лютий 2018 року у розмірі 22226,84 грн., недоплачений заробіток до рівня мінімальної заробітної плати за період з січня 2017 року по лютий 2018 року у розмірі 11739,71 грн. та компенсацію за заподіяну моральну шкоду розмірі 30 000 грн.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач та його представник - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні на задоволенні уточнених позовних вимог наполягали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача – ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував в повному обсязі, надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що штатним розкладом робочого місця сторожу для охорони приміщень цеху не передбачено. Відповідачем, з метою працевлаштування інвалідів, за рахунок утворення позаштатних робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями в липні 2013 була організована охорона адміністративно-побутових приміщень цеху. Для виконання функцій за професією «сторож» було залучено чотирьох працівників, в тому числі і ОСОБА_1 Зазначені працівники виконували свої обов’язки з охорони за режимом роботи «1 доба робоча -3 доби вихідних». З 2015 року функції з охорони всіх об’єктів ПАТ «Запоріжсталь» були передані спеціалізованій охоронній компанії - ТОВ «Охоронний Холдинг» за відповідним договором, у зв’язку з чим здійснення додаткової охорони адміністративно-побутових приміщень працівниками комбінату стало недоцільним та виникла необхідність переведення всіх вищезазначених працівників, втому числі й позивача на інші робочі місця. Оскільки ПАТ «Запоріжсталь» є підприємством металургійного комплексу з важкими та небезпечними умовами праці, то більшість посад і професій на комбінаті не підходять особам з обмеженнями фізичними можливостями за характером та умовами праці, тому всім вищезгаданим працівникам, в тому числі і позивачу, було запропоновано переведення до цеху утримання непромислових об’єктів (ЦУНО), в якому були наявні робочі місця, умови праці яких відповідають їм за станом здоровя. Однак, позивач відмовився від запропонованого переведення, що підтверджується відповідним актом від 21.12.2015р. Обмеження умов та характеру праці зазначені у висновку МСЕК, яким позивачу протипоказана важка фізична праця, робота на висоті та в уклін, не дали змоги запропонувати йому інше місце для переведення, а відсутність необхідної кількості сторожів для роботи в чотири зміни, в свою чергу, призвела до необхідності переведення ОСОБА_1 в простій. Позивач в повному обсязі обізнаний з усіма причинами, умовами та обставинами що призвели до ситуації, що склалась. Саме, через відсутність необхідної кількості сторожів для роботи в чотири зміни та відмову позивача від переведення на іншу посаду у ПАТ «Запоріжсталь» і склалась ситуація, в якій у роботодавця не було організаційної можливості забезпечити позивача роботою за його професією, у зв’язку з чим було прийняте рішення про оголошення в доменному цеху простою з 02.02.2016 на за відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання позивачем роботи за його професією. Відповідне рішення було оформлено належними розпорядчими документами.

Щодо оплати за час простою, то всі оскаржувані позивачем розпорядження передбачали проведення позивачу оплати в розмірі 2/3 встановленого окладу, що повністю відповідає ч.1 ст. 113 КЗпП України де зазначено «Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).» Посилання позивача на те, що розмір оплати за час простою є меншим за розмір мінімальної заробітної плати є безпідставним у зв’язку з тим, що відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про оплату праці»: «Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.» Посилання позивача на норми щодо мінімальної заробітної плати та доплати до її рівня не може бути застосоване до оплати часу простою оскільки працівником, що перебуває в простої не виконується місячна норма праці, а оплата за час простою проводиться в розмірі 2/3 встановленого працівнику окладу, відповідно до ч.1 ст. 113 КЗпП України. Тому всі оплати за час простою проводились відповідачем у відповідності до норм законодавства, на підставі розрахункових листів, де зазначаються всі нараховані та належні до виплати суми, на підставі даних простійних листів. Тому, в даній ситуації відповідач, як роботодавець, діяв відповідності до норм чинного законодавства і лише відмова самого позивача від переведення на інше місце роботи є основною причиною, що не дає можливості забезпечити його роботою та призвела до необхідності переведення позивача в простій, тому відповідач заперечує заподіяння моральної шкоди позивачу, та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання , крім того, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.07.2013 року працює на посаді сторожа в доменному цеху Публічного акціонерного товариства «Запорізькій металургійний комбінат «Запоріжсталь».

Графік роботи встановлений 1 доба робоча, 3 доби вихідних, для цього були задіяні чотири працівника за професією «сторож», а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1

З 2015 року функції з охорони всіх об’єктів ПАТ «Запоріжсталь» були передані спеціалізованій охоронній компанії - ТОВ «Охоронний Холдинг» за відповідним договором, у зв’язку з чим здійснення додаткової охорони адміністративно-побутових приміщень працівниками комбінату стало недоцільним, тому виникла необхідність переведення сторожів на інші робочі місця.

Всім чотирьом працівникам, в тому числі і ОСОБА_1, було запропоновано переведення до цеху утримання непромислових об’єктів (ЦУНО).

Однак, ОСОБА_1 відмовився від запропонованого переведення, що підтверджується відповідним актом від 21.12.2015р. (а.с.49)

Відповідно до висновку МСЕК ОСОБА_1 встановлена інвалідність 3 групи, та зазначено що протипоказана важка фізична праця, робота на висоті та в уклін, що перешкоджає запропонувати позивачу інше місце для переведення. (а.с.50)

Крім того, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в грудні 2015 року погодилися на переведення до ЦУНО, ОСОБА_4 був звільнений з підприємства за прогули, тому відсутність необхідної кількості сторожів для роботи в чотири зміни, в свою чергу, призвела до необхідності переведення ОСОБА_1 в простій. (а.с. 44-48)

Розпорядженням по доменному цеху №289 від 01.02.16 з 02.02.2016 по 28.02.2016 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с.8)

Розпорядженням по доменному цеху №645 від 26.02.16 з 29.02.2016 по 28.04.2016 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с.9)

Розпорядженням по доменному цеху №1312 від 27.04.16 з 29.04.2016 по 28.06.2016 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с.10)

Розпорядженням по доменному цеху №1945 від 24.06.16 з 29.06.2016 по 28.08.2016 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с.11)

Розпорядженням по доменному цеху №2678 від 25.08.16 з 29.02.2016 по 31.08.2016 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с.12)

Розпорядженням по доменному цеху №2718 від 29.08.16 з 01.09.2016 по 31.10.2016 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с.13)

Розпорядженням по доменному цеху №3425 від 31.10.16 з 01.11.2016 по 31.12.2016 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с.14)

Розпорядженням по доменному цеху №4067 від 19.12.16 з 01.01.2016 по 28.02.2017 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с.15)

Розпорядженням по доменному цеху №737 від 22.02.17 з 01.03.2017 по 30.04.2017 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с.16)

Розпорядженням по доменному цеху №1579 від 21.04.17 з 01.05.2017 по 30.06.2017 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с.17)

Розпорядженням по доменному цеху №2338 від 23.06.17 з 01.06.2017 по 30.08.2017 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с.18)

Розпорядженням по доменному цеху №3229 від 29.08.17 з 01.09.2017 по 31.10.2017 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с. 118)

Розпорядженням по доменному цеху №3909 від 18.10.17 з 01.11.2017 по 31.12.2017 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с. 119)

Розпорядженням по доменному цеху №4891 від 27.12.17 з 01.01.2018 по 28.02.2018 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с. 120)

Розпорядженням по доменному цеху №673 від 13.02.18 з 01.03.2018 по 30.04.2018 року сторожа ОСОБА_1 переведено в простій, у зв’язку з відсутністю обсягів робіт, з оплатою 2/3 встановленого окладу. (а.с.121)

Відповідно до ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

За положеннями статті 113 КЗпП УКраїни час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

ОСОБА_1 проводилися оплата за час простою ПАТ «Запоріжсталь» відповідно до законодавства на підставі розрахункових листів, що підтверджується простійними листами та розрахунковими листами.(а.с. 62—71, 72-90).

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Статтею 3-1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, які за його зверненням здійснювали позапланові перевірки ПАТ «Запоріжсталь» щодо додержання законодавства про працю.

Так, Головне управління Держпраці у Запорізькій області листом №07/07-2/526 від 10.02.2016, листом №07/07-21/1339 від 25.03.2016 та листом №08/029-05/5146 від 16.11.2016 року повідомило ОСОБА_1, що за результатами проведеної перевірки з питань викладених у його зверненні, порушень законодавства не встановлено. У зв’язку з відсутністю обсягів робіт за професією «сторож» розпорядженням начальника доменного цеху ПАТ «Запоріжсталь» для нього було визначено початок простою з оплатою 2/3 встановленого окладу. Як вбачається із розрахункових листів по заробітній платі за лютий-жовтень 2016 року за час простою з 01.02.2016 р. по 31.10.2016 року на підставі простійних листів, оплата часу простою проводилася у розмірі 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові окладу. Нараховані кошти виплачено шляхом перерахування на банківську картку в строки встановлені чинним законодавством. (а.с. 91-93)

Листом №13/2002962 від 18.01.2018 року ПАТ «Запоріжсталь» запрошувало ОСОБА_1 у відділ кадрів для вирішення питання та запропонувало позивачу перейти в цех утримання непромислових об’єктів (ЦУНО) для роботи по професії «сторож» із збереженням існуючих умов оплати праці.Однак, ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується актом від 23.01.2018 р. (а.с.136-138)

Крім того, Запорізьке управління Офісу великих платників податку ДФС, повідомило ПАТ «Запоріжсталь» листом від 13.04.2018 р, що працівником ПАТ «Запоріжсталь» ОСОБА_1, який користується податковою соціальною пільгою на ПАТ «Запоріжсталь» та одночасно користується за місцем роботи СПД – ОСОБА_7. (а.с. 131-132)

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у зв’язку з відсутністю обсягів робіт за професією «сторож» доменного цеху ПАТ «Запоріжсталь», та відмовою ОСОБА_1 на переведення його до іншого цеху, відповідач був позбавлений можливості забезпечити позивача роботою за професією «сторож» доменного цеху ПАТ «Запоріжсталь», тобто виникли обставини, які відповідно до вимог ст.34 КЗпП України є підставою для простою та відповідно до вимог ст.113 КЗпП України відповідач ПАТ «Запоріжсталь» оплатив простій у розмірі 2/3 ставки позивача, дозволивши позивачу ОСОБА_1 в період простою не виходити на роботу.

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпоряджень відповідача «Про переведення в простій» та здійснення донарахування до рівня мінімальної заробітної плати є необґрунтованими. У зв’язку з чим, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо скасування розпорядження ПАТ «Запоріжсталь» по доменному цеху про переведення в простій та стягнення недоплаченого заробітку за час простою за період з лютого 2016 по лютий 2018 у розмірі 22 226,84 грн. та недоплачений заробіток до рівня мінімальної заробітної плати з січня 2017 по лютий 2018 року у розмірі 11 739,71 грн.

Статтею 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що судом не встановлено, що діями відповідача були порушені трудові права ОСОБА_1, то не підлягає задоволенню і позовна вимога щодо стягнення з ПАТ «Запоріжсталь» компенсації за моральну шкоду у сумі 30 000 грн.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, ст.ст. 34, 113, 337-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про визнання незаконними та скасування розпорядження, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного рішення - 22.06.2018.

Суддя: Баруліна Т. Є.