Постанова № 74790807, 19.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3423/18 Справа № 199/7442/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернулися з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» посилалися на те, що 26 квітня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, шляхом акцентування банком пропозиції клієнта, уклали кредитну угоду відповідно до заяви №002-03515-260413, згідно якої ОСОБА_2 отримав кредитну лінію у розмірі 45 400 грн. та зобов’язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки і в порядку, встановленому кредитним договором. Банк належним чином виконав свої зобов’язання та надав відповідачу вказану вище суму грошових коштів, Однак, відповідач умови договору не виконує, у зв’язку з чим має заборгованість перед банком у сумі 58 226 грн. 02 коп., яка складається: 0 грн. – тіло кредиту; 37 196 грн. 03 коп. – прострочене тіло кредиту; 21 029 грн. 99 коп. – заборгованість за відсотками; 0 грн. – заборгованість за комісіями. На підставі викладеного, ПАТ «Дельта Банк» просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму заборгованості у загальному розмірі 58 226 грн. 02 коп.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 березня 2018 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк». Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ПАТ «Дельта Банк» (р/р 32078115901026, ЄДРПОУ: 34047020, МФО: 300001) заборгованість за кредитною лінією у сумі 58 226 грн. 02 коп., яка складається: тіло кредиту – 0 грн.; прострочене тіло кредиту – 37 196 грн. 03 коп.; заборгованість за відсотками – 21 029 грн. 99 коп.; заборгованість за комісіями – 0 грн. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 02 березня 2018 рокускасувати та ухваливши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, шляхом акцентування банком пропозиції клієнта, було укладено кредитну угоду відповідно до заяви №002-03515-260413, згідно якої ОСОБА_2 отримав кредитну лінію у розмірі 45 400 грн. та зобов’язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки і в порядку, встановленому кредитним договором (а.с.5).

Згідно п.2.1 ч.3 Договору, моментом прийняття (акцепту) банком пропозиції, щодо укладення договору, а отже моментом укладення договору на умовах, описаних в пропозиції та правилах, вважатиметься дата підписання банком даної пропозиції та скріплення її печаткою.

На підставі п.2.4. ч.3 договору, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п.2.4. ч.2 пропозиції. Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у пропозиції та не потребує підписання додаткових угод до пропозиції.

Банк належним чином виконав свої зобов’язання та надав відповідачу вказану вище суму грошових коштів.

ОСОБА_2 було допущено невиконання умов кредитного договору, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ПАТ «Дельта Банк», станом на 21 серпня 2017 року становить 58 226 грн. 02 коп., яка рахується від 26 квітня 2013 року та складається: 0 грн. – тіло кредиту; 37 196 грн. 03 коп. – прострочене тіло кредиту; 21 029 грн. 99 коп. – заборгованість за відсотками; 0 грн. – заборгованість за комісіями (а.с.4).

Строк виконання зобов’язання за кредитним договором сплив у квітні 2014 року.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж у погашення кредитних зобов’язань був здійснений позичальником ОСОБА_2 16 січня 2015 року у розмірі 800 грн. (а.с.4).

ПАТ «Дельта Банк», звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами 25 жовтня 2017 року, просили стягнути з відповідача на їх користь зазначену суму заборгованості за вказаним кредитним договором, що утворилася станом на 21 серпня 2017 року (а.с.2,3).

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції послався на їх обґрунтованість та доведеність, однак повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1054 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

26 квітня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, шляхом акцентування банком пропозиції клієнта, було укладено кредитну угоду відповідно до заяви №002-03515-260413, згідно якої ОСОБА_2 отримав кредитну лінію у розмірі 45 400 грн. та зобов’язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки і в порядку, встановленому кредитним договором (а.с.5).

Згідно п.2.1 ч.3 Договору, моментом прийняття (акцепту) банком пропозиції, щодо укладення договору, а отже моментом укладення договору на умовах, описаних в пропозиції та правилах, вважатиметься дата підписання банком даної пропозиції та скріплення її печаткою.

На підставі п.2.4. ч.3 договору, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом строку, визначеного у п.2.4. ч.2 пропозиції. Кожен наступний ліміт кредитної лінії надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у пропозиції та не потребує підписання додаткових угод до пропозиції.

Відповідно до п.6 договору, підписанням цієї пропозиції клієнт надає банку доручення в порядку договірного списання, списувати на користь банку з будь-якого рахунку, відкритого або того, що буде відкритий на ім’я клієнта у банку, грошові кошти для погашення заборгованості, що виникла на підставі договору, в порядку, передбаченому у Правилах.

Банк належним чином виконав свої зобов’язання та надав відповідачу вказану вище суму грошових коштів.

ОСОБА_2 було допущено невиконання умов кредитного договору, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ПАТ «Дельта Банк», станом на 21 серпня 2017 року становить 58 226 грн. 02 коп., яка рахується від 26 квітня 2013 року та складається: 0 грн. – тіло кредиту; 37 196 грн. 03 коп. – прострочене тіло кредиту; 21 029 грн. 99 коп. – заборгованість за відсотками; 0 грн. – заборгованість за комісіями (а.с.4).

Строк виконання зобов’язання за кредитним договором сплив в квітні 2014 року.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж у погашення кредитних зобов’язань був здійснений позичальником ОСОБА_2 16 січня 2015 року у розмірі 800 грн. (а.с.4).

Представник відповідача в своїх запереченнях на позов посилався на пропуск банком строків позовної давності у даній справі (а.с.16-20).

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі . Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Враховуючи, що кредитна лінія відкрита на невизначений термін і не була закрита за заявою відповідача, а строк дії договору – 364 календарні дні, що передбачено умовами пропозиції, з якими погодився відповідач на час підписання вищезазначеного кредитного договору, останній платіж у погашення заборгованості за кредитним зобов’язанням відповідачем був здійснений - 16 січня 2015 року у розмірі 800 грн. шляхом договірного списання, з позовними вимогами до ОСОБА_2 банк звернувся 25 жовтня 2017 року, тобто в межах строків позовної давності, передбачених ст.257 ЦК України, які повинні відраховуватися в даному випадку з дати останнього платежу - 16 січня 2015 року за кредитним договором.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором за простроченим тілом кредиту в розмірі 37 196 грн. 03 коп.

Стосовно стягнення відсотків з відповідача на користь банку за кредитним договором, слід зазначити, у період з 19 травня 2015 року по 21 липня 2016 року відповідач ОСОБА_2 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період та перебував у вказаний час на військовій службі у Збройних Силах України (а.с.21).

Відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту їх призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що банком нараховувалася заборгованість за відсотками ОСОБА_2 до 31 травня 2016 року включно, тобто нарахування заборгованості за відсотками здійснювалося банком і в період призову відповідача на військову службу (а.с.4).

Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 банком до 19 травня 2015 року, тобто до дня призову відповідача на військову службу, були нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 3 609 грн. 17 коп., які і підлягають стягненню з відповідача на користь банку, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд першої інстанції на вищевказане належної уваги не звернув та неправомірно стягнув з ОСОБА_2 заборгованість по відсоткам за кредитним договором, які були нараховані йому банком у період проходження ним військової служби у Збройних Силах України з 19 травня 2015 року по 21 липня 2016 року, а тому стягнута сума заборгованості за відсотками має бути зменшена з урахуванням періоду проходження військової служби відповідачем, зменшивши стягнуту суму заборгованості за відсотками з 21 029 грн. 99 коп. до - 3 609 грн. 17 коп.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно неправомірного списання грошових коштів з рахунку відповідача у погашення заборгованості за кредитним договором є безпідставними, оскільки відповідно до п.6 договору, підписанням цієї пропозиції відповідач надав банку доручення в порядку договірного списання, списувати на користь банку з будь-якого рахунку, відкритого або того, що буде відкритий на його ім’я у банку, грошові кошти для погашення заборгованості, що виникла на підставі договору, в порядку, передбаченому у Правилах.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 березня 2018 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за відсотками, зменшивши стягнуту суму заборгованості за відсотками з 21 029 грн. 99 коп. до - 3 609 грн. 17 коп. та зменшивши загальну суму заборгованості за кредитною лінією з 58 226 грн. 02 коп. до - 40 805 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 рокуу справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором змінити, зменшивши стягнуту ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за відсотками з 21 029 грн. 99 коп. до 3 609 грн. 17 коп. та зменшивши загальну суму заборгованості за кредитною лінією з 58 226 грн. 02 коп. до 40 805 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді