Ухвала суду № 74790688, 20.06.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/2328/18

У Х В А Л А

20.06.2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Бедьо В.І., за участі секретаря судових засідань – ОСОБА_1, з участю прокурора – Фірка І.І., слідчого – Гарапко М.В., підозрюваного – ОСОБА_2 та його захисника – ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції - ОСОБА_4відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, працюючого вчителем фізичної культури та інформатики в ЗОШ №1 м.Чоп 1-3 ступенів, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, -

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся до суду з даним клопотанням, яке обґрунтовує наступним.

2 березня 2018 року, близько 18 години 48 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи ввіреним йому технічно-справним транспортним засобом, а саме автомобілем НОМЕР_1, разом з пасажиром ОСОБА_5, який сидів на передньому сидінні пасажира рухався по автомобільній дорозі «М-06» сполученням «Київ-Чоп», зі сторони населеного пункту м.Ужгород у напрямку міста Чоп, та проїжджаючи ділянку вказаної дороги, що на 827 км. + 177 м. де дорога має дві смуги руху, по одній смузі в кожному напрямку, які розділені між собою дорожньою горизонтальною розміткою 1.1. «Вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків та позначає межі проїзної частини, на які в’їзд заборонено» та має заокруглення праворуч з обмеженою оглядовістю, водій ОСОБА_2 діючи в супереч вимог п.п. 1.3.; 1.4.; 2.3. «б»; 10.1. та 12.1. «Правил дорожнього руху України», проявив неуважність до дорожньої обстановки що склалася та її зміни, при виборі безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановкута дорожні умови чим не забезпечив безпеку дорожнього руху, що привело до втрати керування автомобілем та виїзду його на зустрічну смугу руху з послідуючим його зіткненням з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, який у той час рухався по зустрічній для водія ОСОБА_2 смузі руху та з моменту виникнення йому небезпеки для руху, вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом застосування гальмування. Після зазначеного вище зіткнення, автомобіль НОМЕР_3 відкинуло назад із зустрічної смуги руху на смугу руху його попереднього напрямку з послідуючим зіткненням з вантажним автомобілем марки «DAF» моделі «FTXF105» реєстраційний номер Словацької Республіки «SKVK172BZ», під керуванням водія ОСОБА_7, який у той час, рухався у попутному з водієм ОСОБА_2Б, напрямку, позаду нього та який, з моменту вимкнення йому небезпеки для руху, вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом застосування гальмування.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди передній пасажир автомобіля НОМЕР_1гр. ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи №128 від 26.03.18 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння і основи черепа з травматичним крововиливом під оболонки і речовину головного мозку, набряку і вклинення речовини головного мозку у великий потиличний отвір, закритого перелому правого плеча в нижній третині, забою легень, забійної рани правої скроневої ділянки.

Дані тілесні ушкодження є прижиттєвими та згідно п.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, і знаходяться в прямому-причинному зв’язку з настанням його смерті.

Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 1.3.; 1.4.; 2.3. «б»; 10.1. та 12.1. Правил дорожнього руху України.

18 червня 2018 року гр.ОСОБА_2 у встановленому ст.ст. 42, 276, 277, 278 Кримінального процесуального кодексу України порядку повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, а саме, порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинило смерть потерпілого..

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_5, одружений, працюючий вчителем фізичної культури та інформатики в ЗОШ №1 м.Чоп 1-3 ступенів, раніше не судимий.

Вину ОСОБА_2 слідчий підтверджує зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що підозрюваний ОСОБА_2, після повідомлення йому про підозру свою вину не визнав, має закордонний паспорт, перебуваючи на волі з метою переховування від органів досудового розслідування та суду може виїхати за межі України чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадження, скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, а застосування більш м’яких запобіжних заходів особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення клопотання, просили обрати запобіжний захід не пов'язаний з обмеженням волі, посилаючись на те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б давали підстави обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, яке по суті є найсуворішим.

Заслухавши думку прокурора, слідчого, пояснення підозрюваного та його захисника приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’яти років.

Положеннями ч. 1 ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ч. 2 вказаної норми закону передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового слідства ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, а саме, порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинило смерть потерпілого..

Підозру ОСОБА_2 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення орган досудового слідства обґрунтовує доданими до клопотання письмовими матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.03.18 та схемою до нього, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8, протоколами допиту в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, висновком судово-медичної експертизи трупа гр.ОСОБА_5 за №128 від 26.03.18, висновком судової авто-технічної експертизи технічного стану транспортного засобу – автомобіля НОМЕР_3 за №10/69 від 12.03.18, висновком транспортно-трасологічної експертизи за №10/68 від 20.03.18, протоколом слідчого експерименту з водієм автомобіля НОМЕР_2 гр. ОСОБА_6 від 20.03.18 та висновком судової авто-технічної експертизи за №10/50 від 15.06.18

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може забезпечити ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Стороною обвинувачення вказано на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризик того, що ОСОБА_2 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадження.Крім того аргументують необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підвартою тим, що підозрюваний не визнає вину.

Разом з тим слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_2 раніше несудимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, однак відносно якого відсутні будь-які факти щодо вчинення ним спроб уникнути слідства чи не виконання покаладених на нього в даному кримінальному провадженні обовязків. Крім того в матеріалах клопотання міститься нотаріально завірена заява потерпілих щодо відсутності будь-яких притензій до підозрюваного ОСОБА_2

Відтак, при вивченні всіх обставин даної справи слідчий суддя приходить до висновку, що у відповідності до ч. 3 ст. 176 КПК України слід відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, оскільки слідчим, прокурором не доведено, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

З огляду на те, що по суті запобіжний захід покликаний сприяти розгляду кримінального провадження, суд, вивчивши всі обставини справи у відповідності до ст. 178 КПК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, приходжу до висновку, що слід застосувати відносно ОСОБА_2 більш м’який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні, зокрема запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, який на думку слідчого судді буде достатнім стимулюючим фактором для забезпечення належної поведінки підозрюваного.

Керуючись ст.ст. 132, 176-178,184, 194, 196 , 309 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання - відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, працюючого вчителем фізичної культури та інформатики в ЗОШ №1 м.Чоп 1-3 ступенів, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, яке полягає в покладенні на підозрюваного зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов’язки, а саме :

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Строк дії покладених на підозрюваного обов’язків два місяці.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Бедьо В.І.