Ухвала суду № 74790669, 19.06.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6540/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого судді – Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.

з участю:

прокурора – Ісак В.М.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Ужгород, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070030002783 від 12.10.2017 р. про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

12.06.2018 року до Ужгородського міськрайонного суду з прокуратури Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070030002783 від 12.10.2017 р. про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 07.05.2018 р. обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, без застосування електронного засобу контролю, що полягає в забороні обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло за адресою: м. Ужгород, вул. Федаки, 23/25, в період доби з 19 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. до 20.06.2018 року.

У зв’язку зі спливом строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1, суд зобов’язаний розглянути питання щодо доцільності продовження строку домашнього арешту.

Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України суд, незалежно від наявності клопотань зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження строку домашнього арешту до спливу двомісячного строку з дня винесення ухвали.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у зв’язку зі спливом строку домашнього арешту та відкласти підготовче судове засідання в зв’язку з неявкою потерпілого. Вказує на те, що підстави та ризики, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не відпали.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого та обвинувачений залишили вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу на розсуд суду.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, виходячи з вимог ст.331 КПК України суд приходить до наступного.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків. Застосування таких заходів завжди пов’язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні : перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином ; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії викладені вище.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків , зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_1, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

При цьому судом при продовженні строку запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів , що можуть свідчити про наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про зміну (обрання, продовження) запобіжного заходу.

Аналізуючи доцільність продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, вчинення злочину у неповнолітньому віці, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання слідчим суддею відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зменшилися.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Зокрема, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує - згідно санкції статті 187 ч.1 Кримінального кодексу України, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про доцільність продовження строку домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 до двох місяців.

З урахуванням наявних ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід обвинуваченому, буде недостатнім для забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 199, 331, 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, з забороною залишати місце свого проживання, за адресою: м. Ужгород, вул. Федаки, 23/25, в період доби з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. до двох місяців, а саме по 17.08.2018 року та в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Організацію виконання даної ухвали доручити начальнику Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Контроль за виконання даної ухвали покласти на прокурора прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3

Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4