Ухвала суду № 74789106, 18.06.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6667/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Деметрадзе Т.Р., за участю секретаря судового засідання – Струтинська Н.Ю., прокурора Точок І.Й., захисника ОСОБА_1, розглянувши клопотання прокурора відділу процесуального керівництва слідчого управління прокуратури Закарпатської області ОСОБА_2, про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу процесуального керівництва слідчого управління прокуратури Закарпатської області ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №42018070000000209, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.368 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.06.2018 року.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у травні-червні 2018 року, начальник управління майном Ужгородської міської ради ОСОБА_3, знаходячись в кафе, яке розташоване по вул. Небесної Сотні в м. Ужгород, діючи умисно, з корисливих мотивів, які полягають у її особистому протиправному збагаченні, вимагала для себе та для директора Департаменту міського господарства ОСОБА_4 неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США від ОСОБА_5, яка по довіреності представляє інтереси ОСОБА_6, за вчинення в інтересах останнього дій з використанням службового становища, а саме за сприяння у вирішенні питання щодо передачі ОСОБА_6 у власність нежитлового приміщення пл.11,9 кв.м., яке перебуває у комунальній власності міста та розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Перемоги, 42б, а також сприяння у вирішенні питання щодо надання йому в оренду нежитлового приміщення пл. 19 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Перемоги,42б, а в подальшому, передачі йому цього приміщення у власність.

При цьому, 13.06.2018 року, ОСОБА_3 зобов’язала ОСОБА_5 передати їй частину обумовленої раніше неправомірної вигоди в розмірі 800 доларів США за посередництва свого чоловіка – приватного нотаріуса ОСОБА_7, на що ОСОБА_5 погодилась.

У подальшому, 13.06.2018 року в період із 11.00 год. по 11.57 год., приватний нотаріус ОСОБА_7, знаходячись у приміщенні свого робочого кабінету, який розташований в будинку за адресою: м. Ужгород, вул. Д.Донського, 2-Б, прим.№2 одержав від ОСОБА_8 обумовлену із ОСОБА_3 неправомірну вигоду у розмірі 800 доларів США.

13.06.2018 року о 15.11 год., ОСОБА_3 була затримана в порядку ст. 208 КПК України, в ході чого в неї вилучено мобільний телефон марки Айфон Х із сім-карткою НОМЕР_1.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення збереження вилученого майна як речового доказу, прокурор просить накласти арешт на вилучений в ході затримання ОСОБА_3 від 13.06.2018 року мобільний телефон.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_1, просив відмовити у його задоволенні у зв’язку із його необґрунтованістю та безпідставністю.

Заслухавши доводи прокурора та заперечення захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Витягом з ЄРДР підтверджено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42018070000000209 від 06.06.2018 року, попередня правова кваліфікація ч.1 ст.14, ч.3 ст.368 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що 13 червня 2018 року в ході затримання ОСОБА_3, остання добровільно видала мобільний телефон марки Айфон Х із сім-карткою НОМЕР_1.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів (в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Під час розгляду клопотання прокурором доведено, що вилучений 13.06.2018 року в ході затримання ОСОБА_3 мобільний телефон має значення речового доказу у кримінальному провадженні №42018070000000209 та відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів необхідність накладення арешту на вилучений в ході затримання ОСОБА_3 мобільний телефон відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 13.06.2018 року, з метою збереження його як речового доказу, а тому клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання – задовольнити.

Накласти арешт із забороною користування та розпорядження майном на вилучений 13.06.2018 року під час затримання та обшуку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мобільний телефон марки Айфон Х із сім-карткою НОМЕР_1.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Т.Р. Деметрадзе