Рішення № 74789028, 31.05.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11536/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Монич О.В.,

при секретарі судового засідання - Пассер М.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Зубенка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття справи щодо порушення митних правил відносно нього за ч. 3 ст. 470 МК України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил.

Позов мотивує тим, що 31 жовтня 2017 року в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС Уретій С.В. розглянуто матеріали справи про порушення митних правил за ознаками вчинення гр. ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та винесено постанову № 3304/30500/17 , відповідно до якої ОСОБА_3 визнано таким, що порушив вимоги ч.3 ст. 470 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

З такою постановою позивач не погоджується з огляду на наступне. Аналізом постанови у справі про порушення митних правил № 3304/30500/17 від 31.10.2017 р. встановлено, що єдиним доказом вини громадянина України ОСОБА_3, що підтверджує ввезення ним автомобіля марки «VW PASSAT» номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2, 07.10.2016 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС в митному режимі «транзит» та його не вивезення з території України, є інформаційні дані з бази даних АСМО «Інспектор» та ЕАІС ДФС України, згідно якої вказаний транспортний засіб слідував з метою транзиту на митну територію України, відповідно до ч.1 ст. 381 ЗУ від 13.03.2012 № 4495-VI.

Разом з тим, представник позивача зазначає, що ОСОБА_3 будь-якого відношення щодо ввезення автомобіля марки «VW PASSAT» номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 немає, а слідував в ньому лише в якості пасажиру. Жодних документів, які підтверджують відношення гр. ОСОБА_3 до вищевказаного автомобіля не існує, а тому ОСОБА_3 їх інспектору митниці не надавав і надавати не міг.

Зазначає, що будь - яких документів в матеріалах справи про порушення ОСОБА_3 митних правил, які б підтверджували факт відношення ОСОБА_3 до автомобіля марки «VW PASSAT» номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2, а саме: технічного паспорту на даний транспортний засіб, доручення на право користування даним автомобілем, доручення на право перетину кордону на даному автомобілі, а також доручення на право перетину кордону на даному автомобілі, на право виїзду за межі території Європейського Союзу, які б підтверджували реєстрацію даного автомобіля на ім»я ОСОБА_3 немає і не могло бути.

Таким чином, є підстави стверджувати, що внаслідок зазначених обставин ОСОБА_3 не мав ні умислу, ні мети порушувати митні правила, а тому в його діях відсутні ознаки вчинення порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України.

Враховуючи вище викладене, позивач просить суд, постанову в.о. начальника Закарпатської митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням Уретій С.В. в справі про порушення митних правил № 3304/30500/17 від 31 жовтня 2017 року - скасувати , а справу щодо порушення митних правил громадянином ОСОБА_3 - закрити за відсутністю в діях ОСОБА_3, ознак порушення митних правил.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив такий задовольнити.

Представник Закарпатської митниці ДФС Зубенко І.І. в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову. Вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у звязку із правомірністю оскаржуваної постанови та безпідставністю адміністративного позову. Надав суду письмові заперечення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно і всебічно зясувавши обставини, на які особи, які беруть участь у справі посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд дійшов до наступного висновку.

Стаття 1 Митного кодексу України встановлює, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, повязані із справлянням митних платежів, регулюються цимКодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно частини 4 статті 3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Імператив статті 487 Митного кодексу України вказує, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил, статті 488 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 494 Митного кодексу України, Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Докази у справі про порушення митних правил визначаються статтею 495 Митного кодексу України. Дана норма закону передбачає, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 жовтня 2017 року в.о. обов»язків заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням Уретій С.В. було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 3304/30500/17, якою громадянина України ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Відповідно до положень ст.458 МК України порушенням митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність..

Частиною 3 статті 470 МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого ст. 95 цього кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, більше ніж на 10 діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

Зі змісту постанови та протоколу про ПМП встановлено, що 30 жовтня 2017 року о 15 год. 10 хв. в зону митного контролю митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, на смугу руху «зелений коридор» в напрямку «в'їзд в Україну» заїхав легковий автомобіль марки «VW Transporter», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_3, під керуванням громадянина України ОСОБА_5 . В якості пасажира у даному транспортному засобі слідував гр. ОСОБА_3

Для митного контролю водієм було подано контрольний талон для переміщення по смузі «зелений коридор» , документ, що посвідчує особу водія та пасажира, реєстраційний документ на транспортний засіб (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4). Так як відносно ОСОБА_3 була наявна інформація у АСМО Інспектор щодо ввезення та не вивезення автомобіля, транспортний засіб з метою з»ясування всіх обставин було виведено з «зеленого коридору» в «червоний коридор».

Під час перевірки документів, на підставі інформації центральної бази даних Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби та АСМО ІФнспектор - 2006 було встановлено, що громадянином України ОСОБА_3, 07.10.2016 року о 16 год. 42 хв. через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС в митному режимі «транзит» на митну територію України ввезено легковий автомобіль марки «VW PASSAT» номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2.

Судом встановлено, що станом на 30.09.2017 року вказаний автомобіль не вивезено за межі митної території України і термін перебування вказаного транспортного засобу на митній території України, ввезеного ОСОБА_3 з метою транзиту перевищено більше ніж на десять діб.

Пунктом 1 ст. 95 Митного кодексу України передбачено, що строк транзиту транспортного засобу через митну територію України не повинен перевищувати 10 діб, а в разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб.

Згідно ст.103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до положень ч.3 та ч.5 статті 380 МК України громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов'язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Враховуючи інформаційні дані з центральної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006», громадянин України ОСОБА_3 мав вивезти за межі митної території України легковий автомобіль марки «VW PASSAT» номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 до 30.09.2017 року включно.

Положеннями 1 статті 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Згідно Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України №1118 від 17.11.2005 року, до обставин непереборної сили відносяться: смерть власника транспортного засобу, стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, закриття шляхів тощо), військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується транспортний засіб, страйк, злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника транспортного засобу, дорожня пригода за участю транспортного засобу, яка спричинила повне або часткове його пошкодження, неможливість подальшого руху транспортного засобу, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоровю людей або навколишньому середовищу, інші схожі за характером обставини чи події.

За змістом п.2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 657 31.05.2012, обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема, стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обовязкових для особи, закриття шляхів, проток каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у звязку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною другою ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання, що у органу органів доходів і зборів було достатньо підстав для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України .

Крім цього статтею 467 МК України передбачені строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил. Загальний строк накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил становить шість місяців з дня вчинення правопорушення.

Згідно із частиною 1 статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.

В положеннях Митного кодексу Українине міститься визначення триваючого правопорушення.

Разом з тим, відповідно до роз»яснень, що викладені у листах Міністерства юстиції України від 01.12.2003 N 22-34-1465, від 17.07.2007 N 22-14-493, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його неповністю або неналежним чином.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі тимчасового ввезення, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом певного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Дії громадянина ОСОБА_3 щодо залишення автомобіля на території України без надання органу доходів і зборів будь яких підтверджуючих документів про неможливість його вивезення, почались з невиконання обовязку дотримання строків тимчасового ввезення та продовжувались безперервно, шляхом невиконання цього обовязку, тобто вказане правопорушення є триваючим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстав для скасування постанови в справі про порушення митних правил № 3304/30500/17 від 31 жовтня 2017 року , якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст.470 МК України не має, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 1, 3, 4, 8, 192, 380, 458, 460, 467, 481, 495, 529, 530, 531 Митного кодексу України, статтями 6, 9, 247, 251, 252,280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Керуючись ст.ст.11,70,71,86,106-163,185-186КАС України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття справи щодо порушення митних правил відносно нього за ч. 3 ст. 470 МК України - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Монич О.В.