Постанова № 74788267, 19.06.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 153/287/18

Провадження № 22-ц/772/1308/2018

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Любинецька-Онілова А. Г.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 рокуСправа № 153/287/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів: Якименко М.М., Зайцева А.Ю.

за участю секретаря Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, ОСОБА_4, про зобов'язання вчинення відповідних дій,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 16 квітня 2018 року у м. Ямпіль суддею цього суду Любинецькою-Оніловою А.Г., дати складання повного тексту цього рішення не відомо,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (далі - ПАТ «Вінницяобленерго») з позовом про зобов'язання вчинення відповідних дій, мотивуючи його тим, що вона з 23 січня 2009 року працює на посаді прибиральниці у Структурній одиниці «Ямпільські електричні мережі» (далі - СО «Ямпільські електричні мережі») ПАТ «Вінницяобленерго».

При оформленні на цю роботу позивач надала дублікат довідки про її реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1, який їй було видано у податковій інспекції 27 квітня 2001 року.

У червні 2017 року ОСОБА_3 стало відомо, що 27 квітня 2001 року їй було видано дублікат довідки, в якій було зазначено не її реєстраційний номер облікової картки платника податків, а іншої особи - ОСОБА_4

У зв'язку з допущенною помилкою, 03 липня 2017 року Ямпільським відділенням Могилів-Подільської обласної державної податкової інспекції ОСОБА_3 видано картку платника податків із зазначенням присвоєного їй реєстраційного номеру облікової картки платника податків - НОМЕР_2.

Усі нарахування та утримання із заробітної плати позивача до липня 2017 року здійснювались за помилково виданим ОСОБА_3 реєстраційним номером і тільки з липня 2017 року рух коштів по її доходам почав фіксуватись саме за присвоєним їй реєстраційним номером.

Позивач неодноразово зверталась до ПАТ «Вінницяобленерго» із заявами про подання до податкової інспекції уточнюючих розрахунків звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період, коли ця звітність відносно ОСОБА_3 подавалась за неправильним реєстраційним номером.

Ці її заяви залишились без задоволення, у зв'язку з чим вона звернулась до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області з заявою про перенесення відомостей про її доходи та утримання із заробітної плати, які проводились до липня 2017 року, за її правильним реєстраційним номером, однак ця її заява також не була задоволена.

Позивач, пославшись на те, що фіксування доходів та утримань з її заробітної плати здійснювалось за помилковим реєстраційним номером, що вподальшому призведе до порушення реалізації нею права на пенсію, а допущену помилку може усунути лише роботодавець, який відмовляється це робити, просила суд зобов'язати відповідача здійснити коригування її даних у звітності щодо сум нарахового єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 23 січня 2009 року по 30 червня 2017 року шляхом подачі скасовуючої та початкової звітності по єдиному внеску за вказані звітні періоди із правильною (оновленою) інформацією про її реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року позов задоволено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач, посилаючись на неповне з'ясування, судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, а справу направити для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Указу Президента України № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Вінницької області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Вінницького апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку область, з місцезнаходженням у м. Вінниці.

Колегія суддів відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 43, 46 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п. 14.1.222 ст. 14 ПК України роботодавець, яким є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів), несе обов'язки зі сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати (ст. 110 КЗпП України).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, у тому числі, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435.

Положеннями ч. ч. 1, 2 розділу V вказаного Порядку у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком.

У разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення звітного періоду помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку повинна містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 23 січня 2009 року ОСОБА_3 працює прибиральницею виробничих приміщень у СО «Ямпільські електричні мережі» ПАТ «Вінницяобленерго» (а.с. 22).

27 квітня 2001 року Ямпільською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області видано дублікат довідки про присвоєння ОСОБА_3. ідентифікаційного номера НОМЕР_1 (а.с. 5).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу, виданих Пенсійним фондом України, вбачається, що всі нарахування та утримання із заробітної плати ОСОБА_3 з часу її працевлаштування до СО «Ямпільські електричні мережі» ПАТ «Вінницяобленерго» і до липня 2017 року здійснювались за реєстраційним номером облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 (а.с. 16).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 11 від 24 січня 2018 року (а.с. 19) у період з першого кварталу 2009 року по третій квартал 2017 року доходи від СО «Ямпільські електричні мережі» ПАТ «Вінницяобленерго» отримувала громадянка ОСОБА_4 за податковим реєстраційним номером НОМЕР_1.

03 липня 2017 року ОСОБА_3 видано картку платника податків, в якій її реєстраційним номером облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків зазначено НОМЕР_2, та цієї ж дати позивач звернулась до головного бухгалтера ПАТ «Вінницяобленерго» з заявою про здійснення нарахувань по її заробітній платі на цей податковий реєстраційний номер, який є правильним (а.с. 5). Реєстрація доходів за цим її податковим номером відбувалась у серпні та лютому 2001 року, листопаді 2002 року та почала здійснюватись із липня 2017 року (а.с. 18).

11 липня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Могилів-Подільської обласної державної податкової інспекції із заявою про перенесення всієї інформації про її доходи з 27 квітня 2001 року по час звернення за її правильним реєстраційним номером облікової картки платника податків - НОМЕР_2 (а.с. 6).

14 листопада 2017 року позивач знову звернулась до вказаного органу фіскальної служби із заявою, в якій просила надати їй пояснення підстав видачі дубліката довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, який є неправильним відносно її особи (а.с. 7).

29 листопада 2017 року позивач звернулась до директора СО «Ямпільські електричні мережі» ПАТ «Вінницяобленерго» Попова В.В. із заявою про перенесення всіх відомостей щодо її заробітної плати за її правильним ідентифікаційним номером (а.с. 8). На цю заяву ОСОБА_3 було надано письмову відповідь про відмову у задоволенні її заяви, оскільки цією юридичною особою подання звітності по її заробітній платі проводилось на підставі поданих нею ж самою відомостей та рекомендовано звернутись до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (а.с. 13-14).

12 січня 2018 року позивач звернулась з аналогічною заявою до генерального директора ПАТ «Вінницяобленерго» (а.с. 12).

18 січня 2018 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області в якій просила вирішити вказане питання (а.с. 9), на яку отримала відповідь про те, що цим управлінням було направлено СО «Ямпільські електричні мережі» ПАТ «Вінницяобленерго» лист щодо можливості коригування даних звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 2009 - червень 2017 року для приведення у відповідність відомостей її облікової картки застрахованої особи Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, який ведеться Пенсійним фондом України. Роз'яснено, що таке коригування проводиться шляхом подання страхувальником початкової та скасовуючої звітності по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за необхідні звітні періоди, при цьому необхідно зауважити, що така звітність за звітні періоди до 2011 року подається до органів Пенсійного фонду України, а за звітні періоди з 2011 року - до контролюючих органів Державної фіскальної служби. Також повідомлено, що приведення у відповідність відомостей у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків щодо сум та джерел доходів ОСОБА_3 за період січень 2009 - червень 2017 року у відповідності до показників довідки про отримані доходи, буде можливим після прийняття Пенсійним фондом України корегуючої звітності по єдиному внеску з оновленою інформацією про правильний реєстраційний номер облікової картки платника податків (а.с. 10-11).

Встановивши вказані обставини та керуючись наведеними нормами права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення пред'явленого позову, оскільки відновити порушені конституційні права позивача та запобігти їх порушенню вподальшому можливо лише зобов'язавши відповідача здійснити коригування даних ОСОБА_3 у звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказані вище періоди, шляхом подачі скасовуючої та початкової звітності по цьому єдиному внеску за звітні періоди з правильною (оновленою) інформацією про її реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Фактично всі доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач, як роботодавець ОСОБА_3, подавав відносно неї фінансові звіти відповідно до чинного законодавства і недостовірних (посилкових) відомостей у звітності не зазначалось.

Однак, такі доводи не є підставою для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивач довела належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог. Натомість відповідач, обставин, якими він обґрунтовував свої заперечення, а потім й доводи апеляційної скарги, не довів. Із матеріалів справи вбачається, що, хоча помилковий реєстраційний номер облікової картки платника податків було надано роботодавцю самою ж ОСОБА_3 при її працевлаштуванні (який вона отримала у компетентних органах фіскальної служби), однак це не дає підстав вважати, що фінансова звітність по її доходам та утриманням із заробітної плати проводилась відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки, незважаючи на підстави, що призвели до цього, ця звітність за вказаний вище період фіксувалась за реєстраційним номером, який не має відношення до особи позивача, чим було порушено її права, а з огляду на наведені вище норми матеріального права, повноваженнями щодо усунення цих порушень наділений відповідач як роботодавець позивача.

Із цих же підстав відхиляються доводи скарги про те, що суд не врегулював питання щодо усунення порушень прав ОСОБА_3 Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Вінницькій області, оскільки, по-перше, такі позовні вимоги нею не заявлялись, а відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог, по-друге, як вже вище зазначалось, повноваження на звернення про усунення таких порушень відносно працівника має виключно роботодавець.

Пославшись на положення п. 7 ст. 4, ч. 1 ст. 19 КАС України апелянт зазначив, що суд першої інстанції порушив правила підвідомчості розгляду цієї справи, оскільки спірні правовідносини відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Апеляційний суд ці доводи відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Зі складу сторін у справі та характеру спірних правовідносин вбачається, що цей спір не є публічно-правовим, він виник із трудових правовідносин, що склались між працівником та роботодавцем при виконанні роботодавцем його повноважень, що вплинули на права працівника, тому суд першої інстанції розглянув справу за правилами цивільного судочинства, чим дотримався вимог положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України, якими розгляд таких прав віднесено до юрисдикції загальних судів.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на положення ст. 141 ЦПК України щодо покладення судового збору на сторони в залежності від пропорційності розміру задоволених вимог, сплачений скаржником за подачу апеляційної скарги судовий збір слід покласти лише на нього, оскільки оскаржуване рішення залишено без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» залишити без задоволення, рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : М.М. Якименко

А.Ю. Зайцев

Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2018 року.